Постанова № 73637604, 26.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/378/18 Провадження №33/773/235/18 Суддя в 1 інстанції: Чишій С. С. Категорія: ч.1 ст. 483 МК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 року місто Луцьк

Суддя Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П. з участю представника митниці Пікалюка М.С., розглянувши апеляційну скаргу в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. на постанову судді Любомльського районного суду від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В :

Даною постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана винною в порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України і на підставі ст.22 КУпАП звільнена від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Вилучені за протоколом Волинської митниці ДФС № 0394/20500/18 сигарети з марками акцизного податку України постановлено повернути ОСОБА_3

В поданій апеляційній скарзі в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС просить постанову судді Любомльського суду від 23.03.2018 скасувати, постановити нову, якою ОСОБА_3 визнати винною у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України та накласти стягнення в межах санкцій цієї статті. Посилається на те, що ОСОБА_3 вчинила умисне протиправне діяння, а тому рішення про її звільнення від адміністративної відповідальності прийнято не об'єктивно.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання апеляційного суду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи. Жодних клопотань від неї про відкладення розгляду справи не надходило.

А тому відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП її неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку представника Волинської митниці ДФС, який підтримав подану апеляцію і просив її задовольнити, скасувавши постанову судді та постановивши нову, дослідивши матеріали вищевказаної справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

При прийнятті рішення обставини справи досліджено повно та об'єктивно, винність ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення повністю підтверджена її особистим зізнанням в суді, протоколом про порушення митних правил та фото таблицями до нього, копією контрольного талону, актом огляду транспортного засобу та службовою запискою.

Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. При цьому, в кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Суд належним чином оцінив усі обставини справи, ступінь суспільної небезпечності діяння, а тому прийняте рішення є вмотивоване.

Розглядаючи справу, місцевий суд з'ясував всі обставини, які надавали підстави для звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.

В матеріалах справи містяться дані, на підставі яких суд першої інстанції закрив провадження по справі.

Зокрема, суд врахував, те що ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил притягується вперше, вину у вчиненому правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася, походить з неповної сім'ї. Вона хворіє хронічною хворобою і потребує постійного лікування. Оскільки остання не працює, і з огляду на стан її здоров'я, джерелом доходів ОСОБА_3 є епізодичні заробітки.

Також суд першої інстанції, врахувавши вищевикладені обставини та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, прийшов до обґрунтованого висновку, що її дії не спричинили та не могли спричинити істотної шкоди громадським або державним інтересам..

Дані обставини повністю підтверджується довідкою №758 (а.с.38) та випискою із медичної картки на ім'я ОСОБА_3 (а.с.40).

Врахувавши наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що збіг важких сімейних та матеріальних обставин стали причиною вчинення ОСОБА_3 правопорушення, яке ставиться їй у провину.

Відповідно до абзацу 3 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03.06.2005, суди при притягненні осіб до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, визначених у статті 352 МК (ч.1 ст.483 МК України), за які передбачено обов'язкову конфіскацію предметів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України, також мають враховувати: обсяги конструктивних змін, внесених у ці предмети або транспортні засоби з метою приховування товарів; співвідношення вартості й кількості товару, який був предметом порушення митних правил з вартістю транспортного засобу, в якому цей товар переміщувався; інші обставини, - та за наявності підстав обговорювати питання про можливість звільнення таких осіб від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення на підставі статті, згідно якої таке звільнення можливе за правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки і не завдає значних збитків державним чи суспільним інтересам.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 06.11.2008 у справі «Ісмаїлов проти Російської Федерації» вказано, що при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати спів розмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звернув увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не безпідставним.

Висновком експерта №007/18 встановлено вартість автомобіля, який використовувався для переміщенні товарів через митний кордон України, становить 35308 гривень, що майже в 11 разів перевищує вартість переміщуваного товару (3220 гривень), що свідчить про їх неспіврозмірність.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що мотивом переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у ОСОБА_3 був збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин.

Наслідки від вчиненого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам.

А накладення безальтернативного стягнення, передбаченого санкцією ч.1 ст.483 МК України поставить правопорушницю в ще гірше становище та призведе до порушення положень ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки накладення додаткового стягнення є неспіврозмірним.

Апеляційна скарга не містить вмотивованих доводів спростування висновків місцевого суду.

Виходячи з наведеного, вважаю, що суд першої інстанції підставно звільнив ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП, а тому підстав для скасування постанови з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу в.о. заступника начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Є.С. - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду від 23 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.П. Денісов