Рішення № 73636878, 14.03.2018, Горохівський районний суд Волинської області

Пр.№ 2/155/47/18

Справа № 155/741/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року Горохівський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого-судді Шмідта С.А.

при секретарі Воронюк Н.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м.Горохів Волинської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на наступне.

24 грудня 2009 року відповідач видав позивачу довіреність, відповідно до якої 24 грудня 2009 року позивач здійснював в користь відповідача платежі по кредитному договору “Автопакет” № 228/9-В/А/277263 перед ПАТ “КБ “НАДРА”. Так, позивач здійснив в користь відповідача дії, як повірений, щодо сплати кредиту на користь банку “Надра“, сплативши власні кошти в розмірі 6058,16 доларів США. На виконання укладеного договору доручення позивач вніс від імені відповідача на рахунок ПАТ “КБ “НАДРА” грошові кошти в загальній сумі 6058,16 доларів США для погашення заборгованості відповідача за договором про кредиту. Відповідач 16 жовтня 2014 року припинив дію довіреності, виданої позивачу, а рішенням апеляційного суду Волинської області від 26 квітня 2017 року витребував автомобіль. Таким чином, позивач належним чином виконував свої обов'язки повіреного за договором доручення. Виконання зазначених дій позивач здійснював за власний рахунок. Відповідач як довіритель не надавав повіреному будь-яких грошових коштів для виконання договору доручення. 16 жовтня 2014 року відповідач відмовився від договору доручення, скасувавши видану ним довіреність від 24 грудня 2009 року. Таким чином, 16 жовтня 2014 року було припинено договір доручення, укладений 24 грудня 2009 року між сторонами. Позивач вважає, що він, як повірений, має право вимагати від відповідача, як довірителя, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, в сумі 6 058,16 доларів США.

У відзиві по суті позовних вимог відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вважає їх необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступні доводи та правову позицію. 24.12.2009 року відповідач видав для позивача, ОСОБА_5, ОСОБА_6 довіреність, відповідно до якої надав їм право керувати автомобілем, сплачувати відповідні платежі та представляти інтереси власника у відповідних інстанціях. Довіреність видана строком на 5 років до 24.12.2014 року. Позивач добросовісно користувався автомобілем, сплачував платежі по кредиту, тому відповідач сподівався, що ОСОБА_3 дотримуватиметься і у подальшому попередніх домовленостей відносно придбання автомобіля та порядку розрахунків за нього. На початку жовтня 2014 року відповідач отримав витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) № 45229105 від 25.09.2014 року, з якого вбачається, що запис про заставу вищевказаного автомобіля вилучено за заявою ПАТ “КБ “Надра”. Таким чином відповідач з’ясував, що кредитні кошти за вказаним кредитним договором сплачено, автомобіль є вільним від будь-яких обтяжень. Після цього відповідач звернувся до позивача з проханням сплатити матеріальні витрати, зазначені вище, на що отримав категоричну відмову. Крім того, позивач звернувся до прокуратури та міліції із заявами про те, що нібито відповідач є шахраєм, чим намагався його залякати. Аналізуючи зміст виданої 24.12.2009 року довіреності ОСОБА_4, слід зробити висновок, що відповідач не уповноважував позивача здійснювати в користь ОСОБА_4 платежі по кредитному договору № 228/9-В/А/277263 перед ПАТ “КБ “Надра”. Тобто позивач сплачував вищезазначені кошти від свого імені, але в інтересах відповідача, що не можна охарактеризувати, як відносини представництва у відповідності до статті 237 ЦК України. Додатково зазначає, що у виданій письмовій розписці від 24.12.2009 року позивач взяв на себе зобов’язання платити кредит за автомобіль, який куплено в ОСОБА_4, що нівелює твердження позивача про те, що правова природа правовідносин між сторонами є представництвом. На його думку, відносини щодо можливого стягнення коштів з відповідача є зобов’язальними, адже виникли не на підставі договору доручення, а у відповідності до укладеного між позивачем та відповідачем правочину, що є договором. Вважає, що оскільки позивач не звертався до відповідача із письмовою вимогою про повернення 6058,16 доларів США, то обов’язок ОСОБА_4 зі сплати даної суми коштів з урахуванням положень ч.2 статті 530 ЦК України не наступив, також просить суд застосувати до них строк позовної давності та відмовити у їх задоволенні за період часу з 18.01.2010 року по 12 травня 2014 року включно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2009 року відповідач ОСОБА_4 видав позивачу ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 довіреність, яка зареєстрована в реєстрі за № 1974 (а.с.6). Відповідно до даної довіреності відповідач уповноважив представляти його інтереси в будь-яких установах, підприємствах організаціях з питань експлуатації та розпорядження від його імені та в його інтересах автомобіль марки ВАЗ 210994, реєстраційний номер НОМЕР_1. В даній довіреності довіритель - відповідач надав позивачу - повіреному, зокрема, наступні повноваження: представляти інтереси відповідача як власника, одержувати належні відповідачу в результаті укладення угод гроші, а також виконувати всі інші дії в межах повноважень.

В той же день, 24.12.2009 року сторони позивача та відповідача уклали між собою правочин у формі розписок (а.с.7), відповідно до яких позивач взяв на себе зобов’язання сплачувати кредит за автомобіль відповідача ВАЗ 210994, 2007 року випуску, а відповідач в свою чергу акцептував такі зобов’язання позивача.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст.640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За змістом ч.1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відтак суд вважає, що між сторонами було укладено договір доручення у формі видачі довіреності відповідачем та укладенням розписки позивачем та відповідачем.

11 січня 2008 року між ОСОБА_4 (Позичальник), ПАТ “КБ “Надра” (Банк) та ОСОБА_7 (Поручитель) було укладено кредитний договір – договір “Автопакет” № 228/9-В/А/277263 з метою отримання коштів для часткової оплати вартості придбаного автомобіля (а.с.91-97). Відповідно до пунктів 1.1, 1.1.2, 1.1.4 Договору, Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 6650,00 доларів США на придбання автотранспортного засобу з терміном погашення до 11 січня 2013 року.

Саме на виконання даного кредитного договору позивач здійснював в користь відповідача платежі.

В матеріалах справи наявні квитанції по кредитному договору “Автопакет” № 228/9-В/А/277263 перед ПАТ “КБ “НАДРА”, відповідно до яких позивач здійснив в користь відповідача дії, як повірений, щодо сплати кредиту на користь банку “Надра“, сплативши власні кошти, а саме Квитанція № 55 від 18.01.2010 року на суму 116 доларів США; Квитанція № 663 від 20.01.2010 року на суму 7 доларів США; Квитанція № 563 від 15.02.2010 року на суму 137 доларів США; Квитанція № 206 від 10.03.2010 року на суму 72 доларів США; Квитанція № 978 від 09.04.2010 року на суму 125 доларів США; Квитанція № 482 від 14.04.2010 року на суму 45,45 доларів США; Квитанція № 846 від 09.07.2010 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 377 від 13.08.2010 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 229 від 10.09.2010 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 134 від 12.10.2010 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 40 від 12.11.2010 року на суму 122,45 доларів США; Квитанція № 127 від 13.12.2010 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 557 від 13.01.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 593 від 31.01.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 399 від 14.03.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 914 від 14.04.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 502 від 11.05.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 769 від 10.06.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 595 від 11.07.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 170 від 15.08.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 228 від 15.09.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 679 від 10.10.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 932 від 11.11.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 568 від 13.12.2011 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 6251668 від 14.03.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 12000558 від 13.04.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 21084554 від 12.06.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 25700351 від 10.07.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 31070658 від 13.08.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 36594359 від 14.09.2012 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 56992593 від 15.01.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 67306521 від 13.03.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 73427112 від 15.04.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 78395397 від 15.05.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 81780050 від 31.05.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 89655118 від 12.07.2013 року на суму 1,52 доларів США; Квитанція № 89655118 від 12.07.2013 року на суму 122,81 доларів США; Квитанція № 96678377 від 16.08.2013 року на суму 1,76 доларів США; Квитанція № 96678377 від 16.08.2013 року на суму 121,78 доларів США; Квитанція № 99847775 від 02.09.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 111969821 від 05.11.2013 року на суму 121,64 доларів США; Квитанція № 118580588 від 10.12.2013 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 123507503 від 08.01.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 126823045 від 23.01.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 129811518 від 11.02.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 134567197 від 07.03.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 142839101 від 22.04.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 145873714 від 12.05.2014 року на суму 122 доларів США; Квитанція № 165936227 від 10.09.2014 року на суму 389,75 доларів США; Квитанція № 156867608 від 15.07.2014 року на суму 123 доларів США; Квитанція № 161140241 від 11.08.2014 року на суму 123 доларів США (а.с.8-58 ). Всього на суму 6 058, 16 доларів США.

Відповідач 16.10.2014 року припинив дію довіреності, виданої позивачу.

Відповідно до рішення апеляційного суду Волинської області від 26.04.2017 року у справі № 155/1747/15 витребувано у ОСОБА_3 та передано ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ-210994, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АСС № 064158, видане 13 травня 2008 року (а/c/59-65).

Згідно ч.1, ч.2 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ч.1 ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно ч.1 ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Згідно ч.1, ч.2, ч.3 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно ч.1, ч.3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно ч.1 ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ч.1, ч.3 ст.244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно ч.1 ст.245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Так, суд вважає доведеною ту обставину, що саме на виконання укладеного договору доручення позивач вніс від імені відповідача на рахунок ПАТ “КБ “НАДРА” грошові кошти в загальній сумі 6058,16 доларів США для погашення заборгованості відповідача за договором про кредиту. Дана обставина також визнається і самим відповідачем у своєму відзиві.

Таким чином суд вважає, що позивач належним чином виконував свої обов'язки повіреного за договором доручення. Виконання зазначених дій позивач здійснював за власний рахунок, оскільки також і оригінали квитанцій про сплату коштів знаходяться у позивача. Відповідач як довіритель не надавав повіреному будь-яких грошових коштів для виконання договору доручення, дану обставину не спростовано відповідачем.

16 жовтня 2014 року відповідач відмовився від договору доручення, скасувавши видану ним довіреність від 24 грудня 2009 року.

Згідно п.2 ч.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Згідно ч.1, ч.2 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 ст.1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час.

Таким чином, 16 жовтня 2014 року було припинено договір доручення, укладений 24 грудня 2009 року між сторонами.

Згідно ч.1 ст.1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Довіреність та розписка з надання відповідачем позивачеві повноважень щодо погашення заборгованості відповідача за договором про надання кредиту була оформлена сторонами відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, покладені на нього вказаною довіреністю та розпискою, сплативши власними коштами кредитну заборгованість відповідача перед ПАТ “КБ “НАДРА” на загальну суму 6 058,16 доларів США. При цьому відповідач ухилився від відшкодування витрат повіреного, пов'язаних з виконанням доручення, що є порушенням прав позивача, які підлягають захисту.

Таким чином, позивач, як повірений, правомірно вимагає від відповідача, як довірителя, відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням доручення, в сумі 6 058,16 доларів США.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність повноважень позивача на здійснення від його імені платежів, оскільки такі повноваження та зобов’язання містяться в тексті довіреності та розписки, в позивача наявні оригінали квитанцій про сплату кредиту, дану обставину визнає і сам відповідач в своєму відзиві.

Щодо відсутності вимоги про сплату витрат в розумінні ст.530 ЦК України, а отже ненастання обов’язку відповідача відшкодувати витрати позивачу, то суд зазначає наступне. Згідно ч.1 ст.1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Відтак такий обов’язок довірителя встановлений даною нормою права і повинен був бути виконаний одразу після припинення довіреності, а саме 16.10.2014 року.

Суд також вважає необгрунтованою заяву про застосування наслідків пропущення строку позовної давності, оскільки порушене право позивача в розумінні статті 1009 ЦК України є з моменту припинення доручення шляхом скасування довіреності, а саме з 16.10.2014 року. Саме з цього часу позивачу належить теоретичне право на отримання відшкодування витрат. А, отже, строк позовної давності закінчувався б 16.10.2017 року, причому позивач звернувся до суду в травні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264-265 ЦПК України, ст.1000, ч.1 ст.1009 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 6058,16 доларів США (шість тисяч п’ятдесят вісім доларів 16 центів), що еквівалентно 157002,55 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч дві гривні 55 копійок), витрат, пов'язаних з виконанням доручення.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 1602,38 (одну тисячу шістсот дві гривні 38 копійок) судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 23 березня 2018 року.

Головуючий: (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_8