Постанова № 73636176, 25.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 143/1426/17

Провадження № 22-ц/772/846/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 рокуСправа № 143/1426/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання: Сніжко О.А.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №143/1426/17 запозовом ОСОБА_3 до Борщагівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року, яке ухвалене суддею Бойко А.В. в приміщенні Погребищенського районного суду Вінницької області о 17 год. 33 хв., повний текст складено 09 лютого 2018 року -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 03 листопада 2012 року померла його мати ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 3,5759 га, яка розташована на території Борщагівської сільської ради, Погребищенського району, Вінницької області. ОСОБА_3 являється спадкоємцем першої черги за законом, має намір успадкувати 1/2 частини належного спадкодавцю майна, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину, в зв’язку з втратою правовстановлюючого документа.

Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом, ? частини земельної ділянки, площею 1,78795 га, згідно з планом, вартістю 25736,91 грн., що розташована на території Борщагівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №502654, виданого Погребищенською РДА 04 серпня 2005 року.

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року є не законним, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідних положень» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є матір’ю позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_5.

03 листопада 2012 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 02 листопада 2012 року Виконкомом Черемошненської сільської ради Погребищенського району Вінницької області серії І-АМ №242904 (а.с.7).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №502654, виданого 04 серпня 2005 року Погребищенською районною державною адміністрацією, ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 3,5759 га, розташованої на території Борщагівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_6 на вищевказану земельну ділянку відкрилася спадщина, спадкоємцями першої черги за законом якої є діти спадкодавця, позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_5

Реалізовуючи своє право на спадщину позивач звернувся до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, однак постановою державного нотаріуса №394/02-31 від 10 жовтня 2017 у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа (а.с.4).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що є спадкоємцем першої черги, має намір успадкувати земельну ділянку, однак оскільки втрачений оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку, про що було зроблено відповідне оголошення у газету «Колос» (а.с.12), нотаріус відмовляється у видачі на ім’я позивача свідоцтва про право власності на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки, а тому вважає, що його права порушенні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що оригінал правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку знаходиться у відповідача ОСОБА_5, яка в свою чергу пояснила, що позивач не звертався до неї щодо надання оригіналу правовстановлюючого документа. При цьому, відповідач ОСОБА_5 зауважила, що не оспорює право позивача на частину у спадковому майні.

Згідно частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Як роз'яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

За змістом наведених правових норм суд не вправі збирати та досліджувати докази за власною ініціативою, оскільки це було б порушенням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, за вказаною нормою права, вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові №6-244цс14 від 18 лютого 2015 року.

Отже, підстави вважати, що земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві власності, відсутні, а вимоги позивача про визнання права власності на це майно в порядку спадкування є необґрунтованими.

Колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено в судовому засіданні оригінал правовстановлюючого документа, а саме державний акт на спірну земельну ділянку площею 3,5759 га не був загублений, а знаходиться у відповідача ОСОБА_5

Позивач не звертався з вимогою до відповідача ОСОБА_5 про зобов'язання її надати такі документи. Будь-яких доказів того, що відповідач відмовлялася передати позивачу оригінал правовстановлюючих документів на спадкове майно, чим перешкоджала йому в оформленні права власності, позивачем суду не надано.

Зокрема, відповідач ОСОБА_5 пояснила, що заяву про прийняття спадщини вона подала у встановлений законом строк, має намір у майбутньому надати нотаріусу державний акт для оформлення права власності.

Крім того, ОСОБА_5 не оспорює право позивача на частину у спадковому майні.

Відсутні будь-які докази у справі, що позивач звертався до державних органів, щодо видачі правовстановлюючого документа на земельну ділянку або ж оскарження дій цих органів, інших посадових осіб у разі відмови у видачі.

Разом з тим, дане рішення суду не перешкоджає позивачу захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку позову з обранням іншого способу захисту.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволені позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2018 року.

Головуючий: підпис ОСОБА_2

Судді: підписи ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: ОСОБА_2