Рішення № 73636128, 26.04.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11864/15-ц

Провадження № 2/219/147/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2015 року позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» в особі представника за довіреністю ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 257373,34 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3860,60 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 квітня 2006 року між ним та ОСОБА_3 (надалі – позичальник) укладено кредитний договір № GOAWAU00280015, згідно якого банк на умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 40500 гривень на термін до 18 квітня 2013 року, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в договорі. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_3 повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Позивач свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 40500 гривень. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов’язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 09 листопада 2015 року має перед позивачем заборгованість на загальну суму 257373,34 гривень, яка складається з наступного: 34985,75 гривень – заборгованість за кредитом; 55203,52 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2700,40 гривень – заборгованість по комісії за користування кредитом; 164483,67 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. В забезпечення виконання зобов’язання за договором № GOAWAU00280015 між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 укладено договір поруки в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_3 Відповідно до умов договору поруки, а саме п. 5 позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов’язань за договором GOAWAU00280015. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто солідарно з: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № GOAWAU00280015 від 18 квітня 2006 року в розмірі 257373 гривні 34 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3860 гривень 60 копійок.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 липня 2017 року вищевказане заочне рішення від 05 лютого 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду на 25 липня 2017 року.

25 липня 2017 року, 15 серпня 2017 року судові засідання відкладалась у зв’язку з неявкою сторін та клопотаннями представника відповідачів ОСОБА_2 щодо відкладення розгляду справи через її перебування у відпустці та зайнятість у іншому процесі відповідно.

02 жовтня 2017 року засідання не відбулось через знаходження судді у нарадчій кімнаті по кримінальній справі.

27 жовтня 2017 року та 11 грудня 2017 року засідання не відбулись через неявку сторін.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2018 року, у відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХІII Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України), ст. 19 ЦПК України, прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 30 січня 2018 року.

24 січня 2018 року до суду надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_2 на позовну заяву, згідно якого зазначено, що 08 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір № GOAWAU00280015, за яким в подальшому у ОСОБА_3 виникла заборгованість, у зв’язку з чим рішенням Індустріального суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та звернуто стягнення на рухоме майно за договором застави рухомого майна, а саме автомобіль Daewoo, модель Т13110, рік випуску 2006, для задоволення грошових вимог банку «ПриватБанк» за кредитним договором GOAWAU00280015 від 18 квітня 2006 року – в розмірі 107427,23 грн. На виконання вказаного рішення вказаний автомобіль було передано в заклад ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», про що було складено відповідний акт від 27 червня 2013 року, після чого відповідачі вважали та були повністю переконані в тому, що заборгованість за кредитним договором погашена в повному обсязі. Крім того, представник відповідачів не погоджується з доданим розрахунком заборгованості за тілом кредиту та вимогою позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором у сумі 164483,67 грн. та комісії 2700 грн. Так, відповідач зареєстрований та фактично проживає у м. Бахмут (Артемівськ) Донецької області, який, відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р відноситься до населених пунктів на території яких здійснюється антитерористична операція, а тому на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вимоги позивача щодо стягнення пені не підлягають задоволенню. Також, представник відповідачів вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. З урахуванням викладеного просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 лютого 2018 року, одночасно задоволено клопотання представника відповідачів від 24 січня 2018 року про витребування доказів.

26 лютого 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, згідно якої позивачем зазначено, що відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого банк був змушений звернутись до суду із позовом про звернення стягнення з метою захисту власних прав та інтересів. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року звернуто стягнення на автомобіль. На сьогоднішній день позивачем заставне майно не реалізовано, але вживаються всі необхідні заходи для здійснення реалізації. Враховуючи, що відповідач продовжує ухилятися від виконання умов кредитного договору, а заборгованість тільки зростає, банк змушений звернутись до суду з метою стягнення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, раніше винесене рішення суду про звернення стягнення не позбавляє відповідача відповідальності за взяті зобов’язання за договором. З приводу проживання відповідача на території зони АТО позивачем зазначено, що при зверненні до суду з позовом у банку була відсутня достовірна інформація про адресу, за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав відповідач, просив задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, а після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/перебування боржника, банком буде виконано вимоги, передбачені ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». З приводу заяви представника відповідачів про застосування строку позовної давності позивачем зазначено, що згідно умов договору строк виконання зобов’язання спливає 18 квітня 2013 року, а позивач звернувся до суду з позовом 21 грудня 2015 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи через хворобу представника позивача ОСОБА_1, наступне засідання призначено на 28 березня 2018 року.

28 березня 2018 року судове засідання не відбулось через зайнятість головуючого судді у розгляді іншої справи.

19 квітня 2018 року в судовому засіданні заслухані пояснення представників сторін та досліджено письмові докази.

Так, представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. При цьому зауважив, що оцінка автомобіля не відбувалась, оскільки банком не було знайдено покупця. Працівником банку неодноразово здійснювались спроби через сайт planetavto.ua, проте вони виявляються марними, але надати докази щодо намагань реалізації заставного майна представник позивача не зміг, пояснивши, що вони відсутні. Також зауважив, що у разі сплати відповідачами у добровільному порядку заборгованості, автомобіль буде їм повернуто.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки автомобіль був вилучений на підставі рішення суду, а тому відповідачі вважали, що таким чином заборгованість за кредитним договором погашена. Крім того, позивачем жодними доказами не підтверджена сума заборгованості, не проведена оцінка заставного майна, яке було вилучено та з незрозумілих причин до теперішнього часу не реалізовано.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України звільнення особи від цивільного обов’язку або його виконання може мати місце тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.

При цьому відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

А відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 18 квітня 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 (надалі – позичальник) укладено кредитний договір № GOAWAU00280015, згідно п. 1.1 якого банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 18 квітня 2013 року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 40500 гривень на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 14742 гривень на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених договором, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,32 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми вказаного кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,25 % від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту (а.с. 10-11). З умовами надання кредиту позичальник погодився, про що підписався в договорі.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № GOAWAU00280015 18 квітня 2006 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ «ПРИВАТБАНКОМ та ОСОБА_4 (надалі – поручитель) 18 квітня 2006 року укладено договір поруки № GOAWAU00280015/1 (надалі – договір поруки), згідно до п. 2 якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору № GOAWAU00280015 від 18 квітня 2006 року. Пунктом 4 зазначеного договору передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов’язань по кредитному договору. Згідно з п. 2 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник (а.с. 12).

Згідно копії статуту у новій редакції ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» за рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв’язку із зміною типу Банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК», яке є правонаступником всіх прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (а.с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 054809, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КБ «ПРИВАТБАНК» знаходиться за адресою: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (а.с. 17).

Згідно копії банківської ліцензії № 22 від 05 жовтня 2011 року, наданої Національним банком України, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 внесено до державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 на право надання банківських послуг, визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 17).

З копії довідки серії АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_5 «ПРИВАТБАНК» є юридичною особою, його керівником є ОСОБА_8, та видами діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності) 65.12.0 є інше грошове посередництво та інституційний сектор економіки за КІСЕ (класифікація інституційних секторів економіки) S.12202 – інші приватні депозитні корпорації (а.с. 15).

З розрахунку заборгованості за договором № GOAWAU00280015 від 18 квітня 2006 року вбачається, що станом на 09 листопада 2015 року відповідач має заборгованість в розмірі 257373,34 гривень, яка складається з наступного: 34985,75 гривень – заборгованість за кредитом; 55203,52 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2700,40 гривень – заборгованість по комісії за користування кредитом; 164483,67 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором (а.с. 4-6).

Також з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 року частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_3 про звернення стягнення та звернуто стягнення на рухоме майно за договором застави рухомого майна, а саме: автомобіль Daewoo, модель Т13110, рік випуску 2006, тип ТЗ: легковий сєдан, № кузова/шасі: Y6DT1311060267597, реєстраційний номер: АН 4248 ВС, що належить на праві власності ОСОБА_3 для задоволення грошових вимог банку Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за кредитним договором № GOAWAU00280015 від 18 квітня 2006 року – в розмірі 107427,23 грн. (а.с. 148).

Згідно копії акту ІНН НОМЕР_1 прийому в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіля, 27 червня 2013 року в м. Артемівськ працівники ПриватБанкув присутності позичальника ОСОБА_3 оглянули та прийняли в заклад автомобіль марки Daewoo, реєстраційний номер: АН 4248 ВС, рік випуску 2006, № кузова: Y6DT1311060267597, що знаходиться в заставі в ПриватБанку, згідно кредитного договору (номер якого не зазначено в акті) від 15 квітня 2006 року, та який належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 149). При огляді автомобіля встановлено, що він перебуває в хорошому стані, має незначні подряпини. Акт підписаний двома працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, що не заперечували представники сторін.

З інформації, наданої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за № 10494-ВБ від 12 лютого 2018 року, вбачається, що банком заставне майно не реалізовано, але вживаються всі необхідні заходи для здійснення реалізації, авто знаходиться на майданчику банку (а.с. 180).

Відповідно до інформації наявних баз даних РПС та НАІС ГСЦ МВС України, станом на 06 лютого 2018 року територіальний сервісний центр № 1442 повідомив, що транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO Т13110, 2006 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_2, VIN: Y6DT1311060267597, кузов № НОМЕР_3, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 15 квітня 2006 року по теперішній час (а.с. 182).

В матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з часу набрання законної сили рішенням суду від 18 грудня 2012 року та з моменту фактичного отримання у заклад заставного автомобіля 27 червня 2013 року скористався своїм правом і здійснював будь-які дії, пов’язані з реалізацією вищевказаного автомобіля. В матеріалах справи, окрім повідомлення від 19 листопада 2005 року (а.с. 7), направленого безпосередньо перед зверненням до суду з позовом, відсутні також інші письмові докази звернення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Зазначені обставини дають суду підстави для застосування до правовідносин по даній справі положень ст. 613 ЦК України.

Так, за змістом частини четвертої статті 613 ЦК України боржник за грошовим зобов’язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку (частина перша цієї статті).

Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов’язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов’язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов’язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 цього Кодексу).

Таким чином, ураховуючи суть взаємопов’язаних кредитних і заставних зобов’язань, факт ухвалення 18 грудня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська рішення, яким звернено стягнення на рухоме майно за договором застави для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», породжує для кредитора обов’язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №6-2387 цс15 від 06 квітня 2016 року.

Ураховуючи зазначене, суд дістається висновку щодо неправомірності дій ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо нарахування процентів за кредитним договором № GOAWAU00280015від 18 квітня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки ухилення кредитора від реалізації предмета застави і неможливість вчинити боржникові аналогічні дії, спрямовані на задоволення вимог заставодержателя, має кваліфікуватися як невжиття заходів щодо зменшення збитків, завданих порушенням зобов’язання, та призводить до прострочення кредитора. При цьому зобов’язання з погашення тіла кредиту в такому разі не припиняється.

А згідно роз’яснень, викладених у пункті 9 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 позивач не обмежений правом вибору механізму судового захисту, та може одночасно подавати позов як на звернення стягнення на предмет застави, так і позов на стягнення заборгованості.

Проте, звертаючись до суду з позовом про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34985 грн. 75 коп. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав розрахунку фактичної суми заборгованості станом на 09 листопада 2015 року з урахуванням набрання чинності заочним рішенням суду першої інстанції від 18 грудня 2012 року і здійснення заходів для виконання зазначеного рішення в частині вилучення автомобіля у ОСОБА_3 і звернення стягнення шляхом укладення договору купівлі-продажу із зарахуванням суми, одержаної при продажу автомобіля, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Одночасно позовні вимоги про стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором також не підлягають задоволенню, як і вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_4

Оскільки в позові позивачу відмовлено, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду, у розмірі 3860 гривень відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 60, 61, 63, 65, 67, 68, 71, 72, 79, 253, 256-258, 261, 267, 526, 530, 546, 549, 613, 1054, 1184 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 77-79, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_3, місце проживання якого за адресою: 84500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, ОСОБА_4, місце проживання якої за адресою: 84500, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором № GOAWAU00280015від 18 квітня 2006 року в сумі 257373 (двісті п’ятдесят сім тисяч триста сімдесят три) гривні 34 копійки.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 квітня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

19.04.2018

Суддя: О.С.Конопленко