Ухвала суду № 73636095, 19.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/120/16-к

Провадження №11-кп/772/82/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Мішеніної С.В.,

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем : Міхневич І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015020000000345 від 30.08.2015 року по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, травня місяця 8 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, працюючого помічником машиніста електро-потяга РПЧ-8 м. Фастів, розлученого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.121 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора : Миколайчука Д.Г

захисника: ОСОБА_3

обвинуваченого : ОСОБА_4

потерпілих: ОСОБА_6

представника потерпілих захисника: ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу просив вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року в частині призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України скасувати у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим через м’якість.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 115 КК України – 12 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 121 КК України – 8 років позбавлення волі, відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 12 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Захисник ОСОБА_3 подав в інтересах засудженого ОСОБА_4 апеляційну скаргу на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року, просив змінити вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області відносно ОСОБА_4, перекваліфікувати його дії за фактом вбивства ОСОБА_8 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, перекваліфікувати його дії за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України. Змінити розмір стягнутих з ОСОБА_4 матеріальних та моральних збитків, обмежившись стягненням матеріальної шкоди в сумі 2860, 00 грн., а в решті позовних вимог відмовити. Скасувати обраний ОСОБА_4 запобіжний захід тримання під вартою.

Потерпіла ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просила вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України змінити в частині призначеного покарання у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання 11 позбавлення волі, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість. Призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 115 КК України, яке є співрозмірним його діянням та особі обвинуваченого у виді 15 років позбавлення волі.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року ОСОБА_4 визнано винуватим за ч.1 ст.115 та ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання: за ч. 1 ст. 115 КК України – 11 (одинадцять ) років позбавлення волі , за ч. 1 ст. 121 КК України – 7 ( сім ) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточно ОСОБА_4 покарання у виді 11 (одинадцять ) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 30 серпня 2015 року.

Зараховано в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув’язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 30.08.2015 року по 20.06.2017 року включно, а з 21.06.2017 року до вступу вироку в законну силу зарахувати строк попереднього ув’язнення відповідно до ст. 72 КК України - один день попереднього ув’язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальних збитків 2860 грн та у відшкодування моральних збитків 30000 грн, а всього 32860 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз та досліджень всього на суму 8888 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 91 коп.

Долю речових доказів вирішено.

Як убачається з вироку ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за вчинення наступного.

30.08.2015 р. ОСОБА_8, направляючись разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 до місця свого проживання, рухаючись в автомобілі ВАЗ 21099, під керуванням ОСОБА_10, вирішив зайти до свого знайомого ОСОБА_11, щоб вирішити особисті питання з приводу наявності боргових зобов’язань. У зв’язку з цим, ОСОБА_8 попросив ОСОБА_10 підвезти його до будинку № 38 по вул. Боженка в м. Козятин Вінницької області, що останній і зробив. Зупинившись у дворі вказаного будинку, близько 00-45 год., ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 вийшли із автомобіля, після чого, двоє останніх залишилися чекати на вулиці біля будинку, а ОСОБА_8 зайшов до першого під’їзду та, підійшовши до вхідних дверей квартири № 1, постукав у них. Вхідні двері вказаної квартири ОСОБА_8 відчинив батько його знайомого – ОСОБА_4, який дозволив ОСОБА_8 увійти, впустивши останнього до приміщення квартири, де на той час, окрім ОСОБА_4 також перебував ОСОБА_13 та його співмешканка ОСОБА_14.

В приміщенні квартири під час спілкування, між сином обвинуваченого ОСОБА_13 та ОСОБА_8 виникла суперечка , яка переросла в бійку. Побачивши це, обвинувачений ОСОБА_4 зробив зауваження ОСОБА_8, проте той на його зауваження не відреагував. Тоді ОСОБА_4 забіг у кухню, взяв з своєї робочої сумки ножа та заховав за спину, помістивши під резинку нижньої білизни. Коли він попросив ОСОБА_8 залишити квартиру, той став йти в сторону ОСОБА_4 та декілька разів вдарив його кулаком в обличчя і між ними виникла бійка.

В цей момент, маючи реальну можливість оцінити обстановку, яка склалась, а також здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, за відсутності жодних обставин, які б свідчили про реальну загрозу його життю та здоров’ю, ОСОБА_4, діючи умисно та усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, при цьому передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8, знаходячись в приміщенні кухні, дістав ніж з-за спини, яким, тримаючи у правій руці та при цьому прикладаючи значну фізичну силу, умисно завдав останньому численних ударів, чотири із яких – в область життєво важливих органів, а саме: серця та легень, спричинивши ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 № 116 від 30.09.2015 р., у нього виявлено: два проникаючих колото-різаних поранення грудної клітки зліва, одне з них – з ушкодженням серця та два непроникаючих колото-різаних поранення лівої та правої половини грудної клітки по передній поверхні, колото-різане поранення лівого стегна, садно в ділянці правого стегна по передній поверхні, садно в ділянці лівого колінного суглобу по передньо-зовнішній поверхні, садно в ділянці лівої гомілки, по синцю в ділянці колінних суглобів по передній поверхні.

Вказані ушкодження є прижиттєвими, які виникли, можливо, незадовго до настання смерті.

Колото-різані поранення грудної клітки та лівого стегна виникли від дії плоского колюче-ріжучого предмета, типу клинка ножа. Садна в ділянці правого стегна та лівого колінного суглобу смуго подібної форми, виникли від дії предмета (предметів) з гострими властивостями (вістря леза ножа, нігті рук тощо). Садно лівої гомілки, синці виникли від дії тупих твердих предметів, можливо при падінні та ударів об такі.

Проникаюче колото-різане поранення з ушкодження серця є тяжким тілесним ушкодженням за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Між вказаним ушкодженням та смертю ОСОБА_8 прямий причинний зв'язок.

Інше проникаюче колото-різане поранення грудної клітки за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжким тілесним ушкодженням. Два непроникаючих колото-різаних поранення грудної клітки, колото-різане поранення лівого стегна, садна та синці є легкими тілесними ушкодженнями.

Між ушкодженнями (крім проникаючого поранення грудної клітки з ушкодженням серця) – проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітки, колото-різаним пораненням лівого стегна, саднами та синцями, прямого причинного зв’язку з настанням смерті ОСОБА_8 – немає.

Смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця, що спричинило гостру масивну крововтрату, що підтверджується секційною картиною (наявністю проникаючого поранення грудної клітинки з ушкодженням серця, зовнішня та внутрішня кровотечі, малокрів»я внутрішніх органів, крововиливи під внутрішньою оболонкою серця тощо).

На крики, які доносилися із вказаної квартири, до її приміщення через незачинені вхідні двері зайшов спочатку ОСОБА_12, , а через пару хвилин ОСОБА_9 , які на вулиці очікували повернення ОСОБА_8

Знаходячись 30.08.2015 року у вказаній квартирі та помітивши, як в приміщенні кухні ОСОБА_4 завдає ударів ОСОБА_8 в область грудної клітки, ОСОБА_12, маючи на меті завадити можливості наносити подальші удари, підійшов до ОСОБА_4 та, взявши рукою за плече, спробував відтягти його від ОСОБА_8 В цей момент, маючи реальну можливість оцінити обстановку, яка склалась, а також здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, за відсутності жодних обставин, які б свідчили про реальну загрозу його життю та здоров’ю, ОСОБА_4, діючи умисно, ножем, який тримав у правій руці, завдав ОСОБА_6 два удари в область життєво важливих органів, а саме: серця та легень, після чого, втративши ножа, який впустив з руки, взяв металеву каструлю, якою наніс ОСОБА_6 чисельних ударів по голові, в результаті чого спричинив останньому тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 148 від 09.10.2015 р. в ОСОБА_6 виявлено проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва в 2-му міжребір»ї латерально середньо-ключичній лінії, з проникненням в плевральну порожнину і лівобічний пневмоторакс та підшкірна емфізема. Вказане поранення грудей зліва в ОСОБА_6 виникло від дії колюче-ріжучого предмета, було небезпечним для життя в момент заподіяння, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень.

Також в ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: «проміжний період закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку», які за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (понад 6, але не більше 21 дня), які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів).

Неоспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4, прокурор вважає, вирок суду стосовно ОСОБА_4 підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яке є явно несправедливим через м’якість.

Судом першої інстанції всупереч вимогам ч.2 ст. 65 КК України, роз’яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року призначено покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості, оскільки не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_4 не розкаявся у вчиненому злочині, не вжив жодних заходів для відшкодування заподіяної шкоди потерпілим, при призначенні покарання ОСОБА_4. судом не врахована думка потерпілої ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6, які наполягали на максимальній мірі покарання ОСОБА_4, передбаченій ч.1 ст. 115 КК ОСОБА_6 15 років позбавлення волі.

Вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 мотивовано тим, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що і призвело до невірної кваліфікації дій ОСОБА_4 та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Пред’явлене ОСОБА_4 обвинувачення є неконкретним, має загальний характер, не вказує на ті обставини та причини внаслідок яких відпочиваючий у своїй квартирі, в нічний час ОСОБА_4 за кілька хвилин став , за твердженням слідства – умисним , жорстоким вбивцею. Обвинувачення не містить такого опису подій, які фактично відбулися в квартирі ОСОБА_4 до того моменту, коли той вимушений був схопитися за ніж, щоб захиститися від непрошених, п’яних молодиків, а тому досудове слідство не спромоглося встановити мотив вчинення ОСОБА_4 вказаних в обвинувальному акті діянь.

Ухвалюючи вирок, суд не дотримався вимог закону, щодо оцінки з’ясованих обставин по справі, проігнорувавши встановлені під час розгляду справи фактичні обставини справи в їх сукупності.

У вироку взагалі не зазначено обставин, що безпосередньо передували зазначеним трагічним подіям, які були встановлені судом в ході розгляду даного кримінального провадження і які, на думку захисника стали основною причиною того, що п’яні потерпілі посеред ночі ввірвалися до квартири його підзахисного і своїми зухвалими діями спровокували бійку. При цьому судом, не встановлено з яким саме наміром потерпілий ОСОБА_8 опівночі перебував у квартирі ОСОБА_4, зазначена у вироку причина-вирішення боргових зобов”язань, є нічим об”єктивно не підтверджене припущення суду.

Суд першої інстанції, не даючи оцінки діям потерпілих зазначає, що відповідно ч.1 ст. 36 КК України необхідна оборона- це правомірний захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, суспільства або держави від суспільно-небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту, а тому дії ОСОБА_4 жодним чином не можна кваліфікувати як необхідну оборону.

Крім того, при огляді речових доказів судом, ніж яким ОСОБА_4 оборонявся і який визнаний по справі речовим доказом не досліджувався з причин його відсутності серед наданих прокурором речових доказів. Вимогу захисту відкласти проведення даної процесуальної дії та доставити ніж в судове засідання судом проігноровано, чим порушено ст. 357 КПК України.

Судом під час розгляду кримінального провадження не встановлено об’єктивну сторону складу інкримінованих ОСОБА_4 злочинів, що суттєво вливає на кваліфікацію злочину та на призначення покарання, не вказані мотиву вбивства , ні мотиву з якого ОСОБА_4 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6

Таким чином, на думку захисту, вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення, не містять складу злочинів передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України.

ОСОБА_4 діяв в умовах необхідної оборони з її перевищенням, тому його дії слід кваліфікувати за ст.118 , ст. 124 КК України.

Неоспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, потерпіла ОСОБА_5 вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_4 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, а саме остаточне покарання за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість.

При призначенні покарання ОСОБА_4, суд належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, те, що даним злочином заподіяно їй, як матері загиблого сина неоцінимої моральної шкоди, не врахував її думку при призначенні покарання про позбавлення волі у максимальному розмірі якого вона наполягала, а також те, що ОСОБА_4 вину не визнав у вчиненому злочині, не розкаявся у содіяному.

Заслухавши прокурора Миколайчука Д.Г., який просив задоволити апеляційну скаргу прокурора, заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, вважає, що судом зроблено обгрунтований та вмотивований висновок щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст. 121 КК України, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4, які просили задоволити апеляційну скаргу захисника, вважають що вина ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України недоведена, заперечували проти апеляційної скарги прокурора, представника потерпілої ОСОБА_5 захисника ОСОБА_7, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, потерпілої, просила не відмовити в їх задоволенні, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_6, який заперечував проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121 КК України грунтуються на всебічному , повному, неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, сукупності зібраних доказів, оцінених у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору достатності та взаємозв’язку .

Суд першої інстанції прийняв до уваги покази обвинуваченого ОСОБА_4, щодо обставин події, які мали місце 30.08.2015 року, проаналізував їх та критично оцінив, прийнявши до уваги сукупність доказів, які узгоджуються між собою.

Твердження ОСОБА_4, щодо відсутності наміру вбивати ОСОБА_8, заподіювати тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_6, а завдавав удари ненавмисно, обороняючись, спростовуються прийнятими судом доказами, оціненими в сукупності.

Потерпілий ОСОБА_12 пояснюючи про події які мали місце 30.08.2015 року у квартирі ОСОБА_4 зазначав, що, зайшовши до квартири, він побачив ОСОБА_8, спертого до стіни та ОСОБА_4, який наносив удари в груди останньому ножем в кількості чотирьох разів. Коли ж він взяв за плече ОСОБА_4 з метою припинити його дії, то останній наніс йому 2 удари ножем, від чого він впав на коліна , а обвинувачений почав бити його по голові каструлею, від чого він втратив свідомість.

Показання потерпілого ОСОБА_6 узгоджуються з показанням потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_15, ОСОБА_16, які давали пояснення щодо тілесних ушкоджень, які були у потерпілих, ті іншими доказами зокрема: протоколом огляду місця події та трупа від 30.08.2015 р., ілюстративною таблицею та схемою ОМП від 02.11.2015 р., в якому вказано, що в приміщенні квартири АДРЕСА_1 на підлозі в коридорі між тумбочкою та дверима до туалетної ванної кімнати виявлено труп чоловіка – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 з чотирма колото-різаними ранами в області грудей. В ході проведення огляду вилучено ніж з чорною ручкою, який виявлено на кухні, каструлю з нержавіючої сталі , які виявлено в коридорі квартири, консервно-закаточний ключ, який виявлено на кухні, три сліди з дактилокарти, виявлені на поверхнях у кухні, відрізок металевої труби, який виявлено біля будинку, кросівки, документи, мобільний телефон «НТС», мобільний телефон «Самсунг», пошкоджений мобільний телефон «Нокіа», змиви речовини бурого кольору; протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 від 31.08.2015 р., згідно якого ОСОБА_4 вказав та показав обставини заподіяння смертельних ушкоджень ОСОБА_8, що було зафіксовано за допомогою відеозапису на СD-RW диск (т.2 а.с.162-165), висновком судово-медичної експертизи № 116, з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_8 виявлено два проникаючих колото-різаних поранення грудної клітки зліва, одне з них – з ушкодженням серця та два проникаючих колото-різаних поранення лівого стегна, садно в ділянці правого стегна по передній поверхні, садно в ділянці лівого колінного суглобу по передньо-зовнішній поверхні, садно в ділянці лівої гомілки, по синцю в ділянці колінних суглобів по передній поверхні. Вказані ушкодження є прижиттєвими, виникли, можливо, незадовго до настання смерті. Колото-різані поранення грудної клітки та лівого стегна виникли від дії плаского колюче-ріжучого предмета, типу клинка ножа. Смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця, що спричинило гостру масивну крововтрату (т.2 а.с.177-179); висновком експерта № 148 від 09.10.2015 р., відповідно до якого у ОСОБА_6 під час стаціонарного лікування з 30.08.2015 р. по 07.09.2015 р. у Козятинській ЦРЛ було виявлене проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва в 2-му міжребер»ї латерально середньо-ключичній лінії, з проникненням в ліву плевральну порожнину і лівобічний пневмоторакс та підшкірна емфізема. Вказане поранення грудей зліва у ОСОБА_6 виникло від дії колюче-ріжучого предмета – 30.08.2015 р., було небезпечним для життя в момент заподіяння, тому належить до тяжких тілесних ушкоджень. У ОСОБА_6 під час стаціонарного лікування з 07.09.2015 р. по 14.09.2015 р. в Козятинській ЦРЛ були виявлені тілесні ушкодження: «проміжний період закритої черепно-мозкової травми – струсу головного мозку». Вказані тілесні ушкодження за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (понад 6, але не більше 21 дня), виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо 30.08.2015 р. (т.3 а.с.87-88), протоколом проведення слідчого експеременту з обвинуваченим ОСОБА_4 від 31.08.2015 року та диском відеозапису , відповідно до якого ОСОБА_4 розповідає та показує яким чином відбувалося заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_6В.( т.2 а.с. 162-165);протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_9 від 21.09.2015 р., відповідно до якого останній вказав та показав на обставини, при яких були заподіяні смертельні ножові поранення ОСОБА_8 30.08.2015 р., що було докладно зафіксовано за допомогою відеозапису (т.3 а.с.21-22а); протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_6 від 21.09.2015 р., відповідно до якого останній вказав та показав на обставини, при яких були заподіяні смертельні ножові поранення ОСОБА_8 30.08.2015 р., що було докладно зафіксовано за допомогою відеозапису (т.3 а.с.23-25);протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_13 від 21.09.2015 р., відповідно до якого останній вказав та показав на обставини, при яких були заподіяні смертельні ножові поранення ОСОБА_8 30.08.2015 р., що було докладно зафіксовано за допомогою відеозапису (т.3 а.с.26-28) та іншими доказами.

Відповідно роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах проти життя та здоров”я особи» питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема слід враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини

припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що

передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є

суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при

умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що

минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті

потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства

значення не має.

Суд першої інстанції з’ясував всі обставини, встановив знаряддя, кількість, характер і місце поранень, спрямованість ударів у життєво- важливі органи, причини припинення дій , попередню поведінку винного, потерпілих, їхні взаємовідносини та дійшов висновку, що ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав і свідомо припускав сусупільно -небезпечні будь -які наслідки, у тому числі у вигляді смерті, заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Твердження захисту, що судом не встановлено умисел, мотив, вчинення злочинів суперечать фактичним обставинам кримінального провадження.

Показання ОСОБА_4, що потерпілий ОСОБА_8 душив за шию сина ОСОБА_4, через що обвинувачений взяв ножа не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

З показань експерта ОСОБА_17, експертного дослідження ОСОБА_13 вбачається, що на шиї у ОСОБА_13 не було виявлено тілесних ушкоджень.

Суд проаналізував твердження обвинуваченого ОСОБА_4 щодо перебування у стані необхідної оборони, враховуючи положення ст. 36 КК України.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_4 перебував у стані необхідної оборони, межі якої перевищив та вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 118 та 124 КК України є безпідставними.

Посилання захисника в обгрунтування своїх доводів на висновки судово - медичної експертизи № 135 від 21.09.2015 р., з якого вбачається, що у ОСОБА_4 під час судово-медичного обстеження 02.09.2015 р. мали місце ушкодження – підшкірні гематоми волосяної частини голови, садно волосяної частини голови, забійна рана в проекції зовнішнього кінця лівої брови, поверхнева забійна ранка задньої мушлі правого вуха, садна лівої руки, садна кистей рук, синець та садна спини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, крім забійної рани лівої брови, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров’я (понад 6, але не більше 21 дня), дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (т.2 а.с.186-187), судово –медичної експертизи № 126 від 21.09.2015 р., з якого вбачається, що при обстеженні ОСОБА_14 виявлені тілесні ушкодження: навколоочний синець правого ока (1), синці лівої руки (3), синець правого передпліччя (1), які виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо 30.08.2015 р. і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2 а.с.181), судово –медичної експертизи № 127 від 22.09.2015 р., з якого вбачається, що при обстеженні ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна правої руки, синця лівої ноги, набряку 5-го пальця лівої стопи, які виникли від дії (удару чи співударяння) тупого твердого предмету, і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2 а.с.182), на те, що не досліджено ніж, яким як стверджує захисник ОСОБА_4 оборонявся не спростовують висновки суду першої інстанції щодо умисного заподіяння смерті ОСОБА_8, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_4 наносив неодноразово удари цілеспрямовано у життєво важливі органи потерпілих ножем, загальна кількість ударів нанесених ОСОБА_8 дорівнює п’яти, ОСОБА_6 два удари.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами захисту і вважає, що суд, оцінивши кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв’язку, перевіривши належність та допустимість доказів, прийняв законне та обгрунтоване рішення, належним чином вмотивоване.

З огляду на вищевикладене ,суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Не вбачає суд апеляційної інстанції також підстав для задоволення апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_5, прокурора.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Згідно роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до ст. 12 КК України злочини, які скоїв ОСОБА_4 відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, думку потерпілих, конкретні обставини справи, поведінку потерпілих, які призвели до конфлікту, обставини, що відповідно ст. 66 КК України, пом’якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлені, обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

На думку суду, апеляційної інстанції, судом дотримано вимоги ст. 50, ст. 65 КК України та з урахуванням роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначено покарання в межах санкції ч.1 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Однак наявні підстави для зміни вироку суду в частині застосування ч.5 ст. 72 КК України.

У постанові Верховного Суду України від 13.03.2018 року викладено висновок щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи .

За таких обставин відповідно до ч.5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 30.08.2015 року по день набрання законної сили судового рішення, тобто до 19.04.2018 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419, КПК України суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні апеляційних скарг прокурора Сергійчука О.Б., потерпілої ОСОБА_5, захисника ОСОБА_3

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20.07.2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115, ч. 1 ст. 121 КК України змінити в частині застосування ч.5 ст. 72 КК України.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув”язнення з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 30.08.2015 року по день набрання вироком законної сили, тобто до 19.04.2018 року.

В решті вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

На підставі ч.4 ст. 532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення.

Судді:

ОСОБА_18 ОСОБА_19 ОСОБА_20

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: