Вирок № 73636012, 26.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25268/17

Провадження №11-кп/772/523/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого – судді Спринчука В.В.,

суддів: Кривошеї А.І. Бурденюка С.І.,

при секретарі Табачук В.О.,

за участю прокурора Тучика А.А.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на два роки, з покладенням на нього обов’яків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Даним вирок вирішено питання судових витрат та долю речових доказів,

в с т а н о в и в :

17.09.2017 року біля 10:00 год. по вул. Д. Нечая м. Вінниці неподалік ЗОШ № 22 ОСОБА_4 знайшов два паперові згортки з речовиною рослинного походження у подрібненому стані. Усвідомлюючи, що вказана речовина являється наркотичним засобом канабісом, у ОСОБА_4 виник умисел направлений на подальше придбання та зберігання наркотичного засобу. Реалізуючи свій злочинний умисел, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ОСОБА_4 підняв дані згортки з вищевказаною речовиною та почав незаконно зберігати для власних потреб без мети збуту.

В подальшому, 18.09.2017 року приблизно о 14:00 год. співробітники УКР ГУ НП у Вінницькій області у приміщенні кімнати будинку № 126 по вул. Д. Нечая м. Вінниці провели огляд особистих речей ОСОБА_4 Під час огляду, у кишені джинсової куртки та сумці чорного кольору, які належать ОСОБА_4, було виявлено та вилучено речовину рослинного походження у подрібненому стані.

Згідно з висновком експерта № 2184 від 21.09.2017 року, надана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження є наркотичним засобом - канабісом, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 19,8 г.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить змінити оскаржуваний вирок та призначити йому покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.309 КК України, мотивуючи свої вимоги тим, що він вину визнав щиро розкаявся у вчиненому, сприяв слідству, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг стосовно нього до правоохоронних органів не надходило, до вчинення злочину працював за кордоном та матеріально допомагав своїм батькам, які страждають на ряд захворювань. Засудження його до іспитового строку позбавить його єдиного доходу (працювати за кордоном), також обвинувачений наголошує, що має збереження з попереднього місця роботи та має можливість сплатити штраф.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити, прокурора Тучика А.А., який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.1 ст.309 КК України учасниками судового розгляду у апеляційному порядку не оскаржуються, тому судом апеляційної інстанції вони не переглядаються.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2018 року щодо ОСОБА_4 в частині призначеного покарання, звільнення від відбування покарання з іспитовим строком слід скасувати та постановити новий вирок.

В апеляційній скарзі, поданій самим обвинуваченим, ставиться питання про призначення менш суворого покарання, що є підставою для зміни судового рішення, однак оскільки обвинувачений судом першої інстанції звільнений від відбування покарання (ст.75 КК України), тому призначення навіть більш м’якого покарання, яке слід виконувати реально, фактично погіршує становище обвинуваченого, а тому вирішується шляхом постановлення вироку.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив застосувати до нього вид покарання (штраф), який слід виконувати реально, оскільки звільнення від відбування призначеного судом першої інстанції покарання є хоча менш суворим за своєю правовою природою, однак більш обтяжливим для нього за правовими наслідками, оскільки перешкоджає його працевлаштуванню, продовженню роботи, яку він виконував офіційно у ОСОБА_5, що було його єдиним джерелом отримання доходів, завдяки чому він забезпечував себе та батьків.

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 врахував, що він раніше не судимий, вину визнав, щиро розкаявся, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та призначив покарання у виді обмеження волі, мотивуючи неможливість призначення менш суворого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.309 КК України у виді штрафу, відсутністю офіційного працевлаштування обвинуваченого.

Разом з тим, судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 належним чином не враховано особу обвинуваченого, єдиним джерелом існування якого були доходи, отриманні за виконання робіт за межами України, працевлаштування офіційно на території ОСОБА_5 (підтверджується копією закордонного паспорта, робочою візою, заявою про доручення виконання праці громадянину України ОСОБА_4 у ОСОБА_5, рахунками договору підряду, рахунок у банківській установі), а тому застосування до нього покарання у виді обмеження волі, зі звільнення від його відбування з іспитовим строком, покладення обов’язків (ст.76 КК) зробить неможливим його виїзд за кордон для продовження роботи, позбавить його засобів для існування.

Зважаючи на обставини даної справи в сукупності, призначення покарання у виді обмеження волі з подальшим звільненням від його відбування з іспитовим строком є надто суворим і його застосування потягне за собою порушення засад виваженості та справедливості, які включають наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки це поставить в складне матеріальне становище сім’ю засудженого, членами якої є батьки похилого віку, що на переконання суду не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості (ст.65 КК України).

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, колегія суддів виходить із встановленої ст.50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі-Постанова) передбачено, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин середньої тяжкості, вину визнав, щиро розкаявся, обтяжуючі покарання обставини відсутні, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, колегія суддів вважає, що останньому слід призначити покарання у виді штрафу у межах санкції ч.1 ст.309 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, будь-яких обмежень для застосування зазначеного вище покарання щодо обвинуваченого чинне законодавство України не містить.

Слід зазначити, що відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд має виходити не тільки з тих меж караності діяння, які встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й враховувати положення тих норм Загальної частини КК України, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов’язані з призначенням покарання і можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду й міри.

У ст.17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) суд зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) суд встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого у даному кримінальному провадженні суд першої інстанцій, призначаючи покарання, не дотримався.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 420 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 – задовольнити.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_4 в частині призначення покарання, звільнення від його відбування - скасувати.

ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

В решті оскаржуваний вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді: (підпис)

Згідно з оригіналом