Постанова № 73633951, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1641/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Гелецького П.В.

за участі позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року (рішення ухвалене о 14:41 хв. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Костюкевича С.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позивач позовні вимоги мотивували тим, що 14.09.2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грядівської сільської ради Іваничівського району. Проте, 28.09.2017 року своїм листом відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що дана земельна ділянка розташована на землях загального користування – громадське пасовище, тому у видачі наказу на розроблення проекту землеустрою відмовлено. Вважає таку відмову протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, яка встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, земельна ділянка яку позивач виявив бажання отримати належить до державної форми власності, а не комунальної. Крім того, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства України під час подання клопотань та відповідних додатків з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Просив позов задоволити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, що викладена у листі від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17. Зобов’язано ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2017 року щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Волинській області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційних скаргах.

Апелянт ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Волинській області просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грядівської сільської ради Іваничівського району.

Однак, листом від 28.09.2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що дана земельна ділянка розташована на землях загального користування – громадське становище.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 встановлено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 1 Положення про ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521), ОСОБА_3 управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що ОСОБА_3 управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За правилами п. 8 цього ж Положення ОСОБА_3 управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відтак, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Волинській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

За результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що рішенням від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, віднесена до земель загального користування – громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність.

Як вбачається з листа Державного архіву Волинської області від 16.11.2017 року №3501/01-21 вбачається, що в перевірених документах сесій та виконкому Грядівської сільської ради Іваничівського району за 1996-1998 роки рішень про створення громадських пасовищ та прийняття земельних ділянок громадських пасовищ у комунальну власність не виявлено.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 затверджено «Класифікацію видів цільового призначення земель» згідно якого до земель загального користування за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути віднесено землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі.

Відповідно до ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Згідно ч. 4 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної ОСОБА_4 України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України;

ї) землі під об’єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі загального користування, пасовища), у користуванні третіх осіб чи у власності не перебуває, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначеної земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесені.

Таким чином, до земель загального користування державної форми власності, які не можуть передаватись у приватну власність, заборон не встановлено.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з тих підстав що земельна ділянка на яку претендує позивач, відноситься до земель загального користування – громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність.

Апеляційний суд також погоджується з тим висновком, що суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому першої інстанції правомірно відмовив в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 14.09.2017 року.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційних скарг слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року у справі №803/1626/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 25.04.2018 року