Ухвала суду № 73633912, 17.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/723/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Танасогло Т.М., Запорожана Д.В.

при секретарі - Андроновій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Біологічні технології", про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 21 листопада 2011 року № МК 14211081701.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає встановленим обставинам справи, так як чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство зобов’язувало відповідача здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю та відмовляти у здійсненні державної реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації за наявності порушень державних будівельних норм.

При цьому, на думку апелянта, судом не враховано висновків проведеної експертизи, відсутність у замовника попереднього дозволу на будівництво, а також того, що за наслідком проведення спірною реконструкції замуровано вікна в квартирі позивача, що порушує його конституційні права, гарантовані також Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, апелянтом наголошено, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як спірні правовідносини виникли за участі суб’єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належить право власності на квартири № 12 та № 13 в будинку № 46 по вул. Московській у м. Миколаєві.

В свою чергу, у вересні 2010 року ОСОБА_2 розпочато будівництво двоповерхового будинку, за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 48.

При цьому, 17 листопада 2011 року ОСОБА_2 подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївської області декларацію про готовність об’єкта до експлуатації за об’єктом «Реконструкція господарський споруд зі збільшенням розмірів та надбудовою по вул. Московська, 48, у м. Миколаєві», яку зареєстровано 21 листопада 2011 року за № МК 14211081701.

Не погоджуючись зі вказаною реєстрацією та вважаючи порушеними свої права внаслідок здійснення вищевказаного будівництва, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про поширення на спірні правовідносини юрисдикції адміністративних судів, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з {…} питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів {…}. З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності здійснення державної реєстрації декларації ОСОБА_2 про готовність об’єкта до експлуатації від 21 листопада 2011 року № МК 14211081701.

Так, колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою віднесення спору до категорії публічно-правових спорів є участь в ньому суб'єкта владних повноважень, а також оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового не лише за умови наявності серед учасників спору суб’єкта владних повноважень чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивачем оскаржено рішення суб’єкта владних повноважень, яке фактично стосується прав третьої особи на реконструйований об’єкт нерухомого майна, саме з підстав незгоди з фактом реконструкції такого майна, відповідно до наявних у нього документів.

В свою чергу, спірна реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка здійснена суб'єктом владних повноважень, породжує права та обов'язки тільки для суб'єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.

Між тим, із зібраних матеріалів у справі та наданих пояснень позивача вбачається, що даний спір стосується не стільки правомірності дій суб’єкта владних повноважень щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скільки правомірності здійснення третьою особою перебудови належної їй будівлі, що призвело до руйнація сусідньої будівлі позивача, ускладнило доступ до будівлі, а також порушило норми інсоляції.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин фактично порушено саме цивільні права позивача, як власника належного йому нерухомого майна, тобто існує спір про право.

При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права у судовому порядку має бути ефективним і таким, який виключає необхідність повторного звернення до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту не призведе до відновлення його порушених прав, а як наслідок вважає, що судом першої інстанції помилково розглянуто спірні правовідносини у порядку адміністративного судочинства.

В свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Внаслідок чого, беручи до уваги наявність іншого порядку судового провадження, що встановлений для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з даними позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов’язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 238, 308, 310, 315, 319, 321, 321, 329 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року - скасувати та постановити у справі ухвалу, якою закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, за участі третіх осіб без самостійних вимог: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Біологічні технології", про скасування рішення, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз’яснити позивачу право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст судового рішення складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: Т.М. Танасогло

ОСОБА_4