Постанова № 73633905, 26.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 361/3475/17 Суддя (судді) першої інстанції: Сердинський В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Бабенко К.А., Петрика І.Й.

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2018, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV ОСОБА_3, зобов'язання Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від

09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати

працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2014-2016 роки, починаючи з 17.03.2017 р.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2018 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV ОСОБА_3.

Зобов'язано Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три роки, що передують року звернення, тобто за 2014-2016 роки, починаючи з 17.03.2017 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В судове засідання з'явився апелянт, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 з 03.01.2008 р. перебуває на обліку в Броварському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію на пільгових умовах по списку №2 згідно пункту б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Після призначення пільгової пенсії позивач продовжував працювати.

Позивачеві виповнилося 60 років він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах 17.03.2017 р. відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення (а.с.8,9,10).

Листом від 03.04.2017 р. №271/ В-01 відповідач Броварське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відмовив позивачу ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст.26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати, що передує року звернення, мотивуючи свою відмову тим, що позивач отримує пенсію за віком (робота за списком 2) розмір якої обчислено згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначена на пільгових умовах при досягненні 55 років згідно пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.11).

Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1058, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Тобто Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегулювано переведення між цими видами пенсії. Законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом № 1058.

Отримуючи пенсію, по списку №2, призначену згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 М1788-ХІІ, позивач ОСОБА_3 набув права на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з цим, досягши пенсійного віку - звернувся з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач ОСОБА_3 жодним із видів загально передбаченої пенсії не користувався раніше, то право на пенсію за віком виникло у позивача вперше. В даному випадку перехід на інший вид пенсії не відбувається, і тим більше не можна вважати, що позивач на даний час отримує пенсію за віком на загальних підставах.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України № 1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України № 1058-ІV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + КзЗ + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону України № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем застосовано показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії за 2007 рік.

Посилання управління Пенсійного фонду на норму ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є незаконним, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії мас бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача ОСОБА_3 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, позивачу ОСОБА_3 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788- XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше.

Крім того, після призначення пенсії на пільгових умовах позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV, при призначенні пенсії за віком, застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Тобто, при призначенні пенсії за віком, відсутнє переведення з одного виду пенсії на інший, а має місце призначення іншої пенсії по іншому закону.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Броварським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області неправомірно було відмовлено позивачу ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».

А тому, доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.01.2018 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: К.А. Бабенко

І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2018