Постанова № 73633638, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1735/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

За участі Позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.18р. у справі №810/1735/16 за позовом ОСОБА_2 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення середньоденної заробітної плати

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Відповідача не нараховану та несплачену йому премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року, а також з урахуванням інфляції середню заробітну плату з 24.04.07р. за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати 272, 65 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.18р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову.

Вимоги апелянта мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, зокрема те, що Відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив йому премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року. Також апелянт вказав на те, що премія є складовою заробітної плати, а тому є обов'язковою до виплати, в незалежності від будь-яких обставин.

У судовому засіданні Апелянт підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про проведення судового засідання повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Заслухавши суддю-доповідача, Апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.01.04р. №14-к Позивач був призначений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу розвитку виробничої сфери та ринкової інфраструктури управління економіки та розвитку району.

Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 24.04.07р. № 172-к Позивач звільнений із займаної посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Вважаючи, що при звільненні не було проведено повний розрахунок, а саме не було виплачено премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що премія не є складовою заробітної плати, а є іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, а тому нараховується та виплачується за наявності відповідного асигнування та залежить від особистого вкладу працівника в загальні результати роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 16.12.93р. №3723-XII «Про державну службу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №3723-XII ).

Статтею 33 Закону №3723-XII передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 24.03.95р. №108/95-ВР «Про оплату праці» у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати передбачена статтею 2 Закону №108/95-ВР, згідно якої до неї входить:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04р. № 4 (далі-Інструкція), фонд оплати праці складається з:

фонду основної заробітної плати;

фонду додаткової заробітної плати;

інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Згідно п. 2.1 ІнструкціїФонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми

часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

Відповідно до п. 2.2. Інструкції фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Підпунктом 2.2.2. Інструкції зазначено, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять: премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у п.п. 2.3.2).

Згідно п.п. 2.3.2 Інструкції винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік

або мають одноразовий характер. Зокрема:

винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);

премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;

премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та

інші;

премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;

одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);

грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;

кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між

засновниками підприємства).

У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену у своїй постанові від 15.05.17р. у справі №6-2790цс16, у якій Суд вказав, що згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

На підприємствах можуть затверджуватися положення про преміювання.

Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов'язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов'язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

З матеріалів справи вбачається, що між трудовим колективом працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією було укладено колективний договір, який схвалений на зборах трудового колективу працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації протоколом №2 від 25.10.02р.

Підпунктом 2.3.6 Колективного договору передбачено преміювання працівників у розмірах передбачених Положенням про матеріальне стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до п.п.2.3.7 Колективного договору, преміювання працівників проводиться за підсумками роботи щомісячно, щоквартально, за рік та до святкових та визначних дат в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.

Так, Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією затверджено розпорядження «Про затвердження Положення про матеріальне стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації» від 09.10.06р. №1745 (а.с.131-134, том І).

Згідно п. 1.3. цього розпорядження, система матеріального стимулювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації передбачає в межах затвердженого фонду оплати праці на відповідний рік, в т.ч., преміювання із врахуванням особистого вкладу працівника за виконання функціональних обов'язків.

Пунктом 3.2 розпорядження передбачено, що розмір кожного працівника залежить від особистого вкладу в загальні результати роботи райдержадміністрації, проявленої ініціативи у вирішенні поставлених завдань, виконавської дисципліни і максимальними розмірами не обмежується.

Отже, з наведеного слідує, що преміювання не є складовою заробітної плати, а є іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, встановлення яких здійснюється шляхом прийняття керівником підприємства, на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції, рішення про преміювання осіб у межах фонду оплати праці та в залежності від їх вкладу в загальні результати роботи.

Підпунктом 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.06р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (надалі Постанова №268) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати премії службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

Підпунктом 2 п. 2 цієї Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Як свідчать матеріали справи, преміювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації за січень, лютий, березень та квітень 2007 року здійснювалося відповідно до п.п. «в» п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» шляхом прийняття розпоряджень Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.01.07р. № 36-к, від 22.02.07р. № 82-к, від 29.03.07р. № 135-к та від 23.04.07р. № 171-к. Втім, згідно додатків до вказаних розпоряджень Позивач не був включений до переліку премійованих осіб у вказаний період у зв'язку з порушенням ним трудової дисципліни.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач систематично з 30 січня 2007 не виконував свої посадові обов'язки та доручення керівництва, відмовлявся від переміщень працювати у службовому приміщенні, виходив за межі райдержадміністрації в робочий час без дозволу керівництва, ігнорував наради у начальника відділу економіки та розвитку району (а.с. 136-137, том І).

Кількість відпрацьованих Позивачем у зазначений період днів складає: у січні 2007 - 2 дні, у лютому 2007 -11 днів, у березні 2007 - 20 днів та у квітні 2007 - 11 днів.

Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06.03.07р. № 101-к «Про оголошення догани спеціалісту 1 категорії ОСОБА_2» Позивачу було оголошено догану.

Такі обставини апелянтом не спростовані.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

Отже, Відповідач, оголосивши Позивачу 06.03.07р. догану взагалі не мав права нараховувати йому премію за березень та квітень 2007 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з Відповідача премії за січень, лютий, березень та квітень 2007 року та як наслідок відсутність правових підстав для задоволення позову в цілому.

Помилкове застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин Закону України від 10.12.15р. № 889-VIII «Про державну службу» (що не діяв на час виникнення спірних правовідносин) не спростовує правильних по суті висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.18р. у справі №810/1735/16 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.18р. у справі №810/1735/16 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 25.04.18.