Постанова № 73633394, 25.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року справа №805/105/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вугледарського міського управління соціального захисту населення на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в справі № 805/105/18-а (головуючий у 1 інстанції Аляб’єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління соціального захисту населення про визнання дій незаконним та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати незаконними дії Вугледарського міського управління соціального захисту населення щодо відмови в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов’язати відповідача призначити таку допомогу з 30 листопада 2017 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано незаконними дії Вугледарського міського управління соціального захисту населення щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання та зобов’язано відповідача таку допомогу призначити за її заявою від 30 листопада 2017 року.

Відповідач не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції помилково застосовано аналогію закону, а саме ст. 253 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма регулює цивільно-правові відносини, які не мали місця між сторонами.

Також, апелянт вказує на ту обставину, що ОСОБА_1 рішенням від 16.01.2018 була призначена адресна грошова допомога на період з 26.12.2017 по 25.06.2018. Таким чином, суд, зобов’язавши відповідача призначити допомогу на період з 30.11.2017 по 25.12.2017 порушив другий пункт Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якому зазначено, що грошова допомога призначається не більше ніж на шість місяців.

Крім того, апелянт висуває незгоду із сумою судового збору, який зобов’язано сплатити.

З огляду на викладене, Вугледарське міське управління соціального захисту населення наполягає на правомірності відмови позивачу в призначенні адресної грошової допомоги.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

ОСОБА_1 (далі – позивач) є внутрішньо переміщеною особою, відповідно до довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 28.10.2014 № 1460242.

Реалізуючи своє право на отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – допомога), ОСОБА_1 звернулась до Вугледарського міського управління соціального захисту населення (далі – відповідач, апелянт, управління) 30.11.2017 з заявою про призначення такої допомоги. Це звернення не було первісним, оскільки позивач зазначає, що отримувала її тривалий час, переоформлюючи кожні шість місяців.

12 грудня 2017 року співробітником управління здійснено виїзд за адресою, зазначеною в зверненні та складено акт обстеження житлово-побутових умов від 12 грудня 2017 року № 4453. В акті зафіксована відсутність позивача на час обстеження за місцем мешкання та залишено повідомлення від 12.12.2017 про необхідність з'явитися для проходження особистої ідентифікації протягом трьох робочих днів.

Позивач з’явилась в управлінні для проходження ідентифікації 15.12.2017.

За таких обставин, відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 51 від 18 грудня 2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги, у зв’язку із не підтвердженням фактичного місця проживання та не проходженням фізичної ідентифікації.

Позивач 26.12.2017 повторно звернувся до управління із аналогічною заявою, за результатами розгляду якої прийнято рішення, оформлене протоколом засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 3 від 15 січня 2018 року про призначення допомоги.

Наведені обставини сторонами не заперечуються, таким чином, спірним питанням у справі є відмова відповідача в призначенні допомоги при зверненні 30 листопада 2017 року.

Вважаючи відмову Вугледарського міського управління соціального захисту населення протиправною та такою, що порушує її право на призначення допомоги, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі – Порядок призначення виплат) та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі – Порядок здійснення контролю).

Відповідно до п. 1 Порядку призначення виплат, він визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (п. 2 цього ж Порядку).

Згідно з п. 5 Порядку призначення виплат, внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Відповідно до п. 7 Порядку призначення виплат, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача 30 листопада 2017 року з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку № 1460242 від 28 жовтня 2014 року, в якій зазначена контактна адреса: 85670, АДРЕСА_1.

В акті № 4453 від 12.12.2017 обстеження матеріально-побутових умов сім’ї зазначено, що цей акт складений з метою підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 під час проведення перевірки встановлено відсутність позивача та залишено повідомлення.

Такі дій працівників робочої групи відповідають положенням п. 9-1 Порядку призначення виплат, за якими у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Факт отримання повідомлення від 12.12.2017 позивачем не заперечується. Таким чином, вирішальним при розгляді справи є питання дотримання триденного строку для проходження фізичної ідентифікації.

Апелянт наголошує, що з’явившись до управління 15 грудня 2017 року для проходження фізичної ідентифікації позивач порушив цей строк. Колегія суддів з таким доводом не погоджується з огляду на наступне.

Оскільки звернення позивача від 30 листопада 2017 не є первісним, а допомога вже призначалась, то до спірних правовідносин застосовуються положення Порядку здійснення контролю.

За приписами п. 7 Порядку здійснення контролю, у разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з’явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з’явитися для проходження фізичної ідентифікації.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У матеріалах справи відсутні підтвердження щодо надіслання рекомендованого листа позивачу з повторним повідомленням. Таким чином, у діях Вугледарського міського управління соціального захисту населення наявні ознаки протиправності.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливості застосування аналогії закону до спірних правовідносин, а саме статті 253 Цивільного кодексу України. Доцільно зазначити, що статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Отже, застосована судом першої інстанції норма кореспондується іх положеннями процесуального адміністративного законодавства.

Відтак, першим днем строку для проходження фізичної ідентифікації для позивача є наступний з дня яким датовано акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а саме 13.12.2017.

Щодо посилань апелянта на порушення п. 2 Постанови № 505, відповідно до якого, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадімінстрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача призначити допомогу за заявою від 30 листопада 2017 року у період з 30 листопада 2017 року по 25 грудня 2017 року. Визначивши період, на який призначено допомогу, судом не допущено задвоєння виплати допомоги за заявою від 30 листопада 2017 року з призначеною відповідно до заяви від 26 грудня 2017 року.

Враховуючи викладене, а саме дотримання строку для проходження фізичної ідентифікації та наявність ознак незаконності в діях Вугледарського міського управління соціального захисту населення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги, тому порушене право особи підлягає відновленню.

Розглянувши доводи апелянта щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року клопотання ОСОБА_1 було задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у справі.

Главою 8 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано процесуальні питання, пов'язані зі сплатою судового збору та розподілом судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача суму відстроченого судового збору допустився помилки, оскільки позовні вимоги щодо визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії є похідними.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені Законом України «Про судовий збір».

Згідно з п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою передбачена сплата судового збору в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Адміністративний позов подано до відділення поштового зв’язку для відправлення 27.12.2017. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з січня 2017 року становить 1600,00 гривень.

Таким чином, за подання адміністративного позову судовий збір повинен сплачуватися в розмірі: 1600,00 грн * 0,4 = 640,00 грн.

За таких обставин, відстрочений позивачу судовий збір за звернення з адміністративним позовом в розмірі 640,00 грн підлягає стягненню з Вугледарського міського управління соціального захисту населення на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статями 2, 120, 139, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вугледарського міського управління соціального захисту населення на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в справі № 805/105/18-а за позовом ОСОБА_1 до Вугледарського міського управління соціального захисту населення про визнання дій незаконним та зобов’язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в справі № 805/105/18-а – змінити.

Абзац 4 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Стягнути з Вугледарського міського управління соціального захисту населення (ЄДРПОУ 25953362) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень).

В решті рішення залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3