Рішення № 73633023, 19.04.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/312/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Ковбій О.В.,

при секретарі: Васильєвій В.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Ю.) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, відповідач) повторно розглянути його клопотання від 12.04.17 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для сінокосіння і випасання худоби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив наступне.

12.04.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для сінокосіння та випасання худоби.

Своїм листом від 11.05.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволені його клопотання, у зв’язку з тим, що позивачем не подано довідку (інформацію) від компетентного органу про наявність у нього поголів'я худоби та розрахунок потреби в площі земельної ділянки.

Позивач не погодився з наданою відповіддю та оскаржив її до суду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.07.2017 року у справі №821/895/17 позов задоволено. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача.

На виконання постанови суду, відповідач повторно розглянув клопотання ОСОБА_1 та своїм листом від 01.08.2017 року №К-4677/0-2877/6-17 відмовив повторно в його задоволенні. Відмову обґрунтував тим, що подібний вид оренди набувається лише за результатами земельних торгів.

З наведеною відповіддю ГУ Держгеокадастру у Херсонській області позивач не погодився, вважає її необґрунтованою в силу наступного.

Так, позивач, вказує на наявне у нього право, на отримання в оренду земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби, передбачене ч.3 ст.22, ч.1 ст. 34 Земельного кодексу України.

Окрім цього, зазначає, що п.3 ст. 123 ЗК України містить вичерпний перелік підстав за яких можлива відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою при цьому зазначено, що відмова повинна бути мотивованою.

Оскільки, позивачу відмовлено з підстав, що не передбачені вказаною статтею, ОСОБА_1 вважає таку відмову необґрунтованою.

Ухвалою суду від 21 лютого 2018 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків виявлених судом.

13 березня 2018 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, внаслідок чого, ухвалою суду від 15 березня 2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Судове засідання призначено на 03 квітня 2018 року.

В судове засідання на вказану дату представник відповідача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 03 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 19 квітня 2018 року.

Відповідачем 19 квітня 2017 року надано до суду відзив на позовну заяву, в якому ГУ ДГК проти позову заперечує з підстав його необґрунтованості. Згідно тверджень відповідача, відповідно вимог чинного законодавства Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації повинні у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в користування (оренда, емфітевзис) лише за результатами земельних торгів .

Також, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не була розроблена та затверджена у встановленому законодавством порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, вважає, що відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 01.08.2017 року ґрунтується на нормах діючого земельного законодавства.

В судове засідання на 19 квітня 2018 року сторони з'явились.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити позов з наведених у ньому підстав.

Представник відповідача заперечувала проти позову з підстав зазначених нею у відзиві на позов.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Частиною 3 статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

У відповідності із ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано вимоги зазначеної статті щодо подачі клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з доданими графічними матеріалами із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Посилання відповідача на можливість ОСОБА_1 отримати бажану ним земельну ділянку лише за результатами участі в земельних торгах є безпідставними в силу того, що ч.3 ст. 134 ЗК України передбачено, що земельні торги не проводяться, зокрема, у випадку надання (передачі) земельної ділянки громадянам для сінокосіння і випасання худоби.

Аналізуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що ст.ст. 122, 134 ЗК України прямо передбачено право особи на отримання земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби без проведення земельних торгів так само як і на отримання нею дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. Тому, підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у відповідача була відсутня.

Згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або проект наказу про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

Окрім вказаного, доводи відповідача, викладені ним в листі від 01.08.2017 року №К-4677/0-2877/6-17 є неспроможними в силу того, що позивачу повторно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з підстав, які не були наведені ГУ ДГК в своїй відмові, оформленій у вигляді листа від 11.05.2017 року №К-4677/0-1356/6-17 та правова оцінка, якій була надана постановою суду у справі №821/895/17.

При цьому суд зазначає, що застосування нових підстав для відмови позивачу не може бути сприйнято як стала правова позиція відповідача, оскільки під час судового розгляду справи №821/895/17, предметом розгляду у якій була перша відмова ГУ ДГК, представником відповідача така підстава зазначена не була.

Таким чином, відповідачем, за рахунок зловживання своїми дискреційними повноваженнями, штучно створена ситуація за якої позивач протягом тривалого часу позбавлений можливості реалізувати своє, передбачене законом, право на отримання в оренду земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 9 КАС України, передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 р. №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та з метою ефективного захисту прав позивача – зобов’язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у даному рішенні.

Конкретизуючи свою правову позицію, суд вказує на те, що ст.ст. 122, 123, 134 ЗК України прямо передбачено право особи на отримання земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби без проведення земельних торгів так само як і на отримання нею дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Також, суд зазначає, що ОСОБА_1 при поданні клопотання від 12 квітня 2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з доданими графічними матеріалами із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки в повній мірі виконано вимоги ст. 123, 124 ЗК України.

Тому, підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у відповідача відсутня.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням правових висновків суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 133, 139, 241, 243-249 КАС,

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, адреса: 73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 73489, м. Херсон, с. Петровського, ПТУ-6) від 12 квітня 2017 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 8 га на території Комишанської селищної ради м. Херсона для сінокосіння і випасання худоби та вирішити питатання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 квітня 2018 р.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 6.2.1