Рішення № 73631965, 24.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року справа № 810/1229/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-М" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

31 березня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд-М" (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2017 р. №№ 009111405, НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів по господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Конструктив Компані» (далі – ТОВ «Конструктив Компані») (т. 1 а.с. 3-11).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що позивачем протиправно було віднесено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, оформлених на виконання договору, укладеного з названим вище товариством. Вважає, що вказаний договір був укладений без мети настання реальних наслідків, оскільки при перевірці видаткових накладних встановлено, що вони засвідчені лише підписом директора ТОВ «Конструктив Компані» та печаткою підприємства, а також підписом директора позивача та його печаткою. Ствердджує, що первинні документи містять недоліки, зокрема, в них не зазначені прізвища відповідальних осіб за відвантаження та одержання товару. Зазначив, що до перевірки не було надано документів на підтвердження фактичного здійснення послуг та які б підтверджували можливість використання послуг в господарській діяльності позивача (т. 1 а.с. 40-51).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалами названого суду від 8 червня 2017 р. зупинено провадження у справі, а від 17 квітня 2018 р. поновлено провадження у справі.

Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 р. вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", зі стадії судового засідання.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 3 по 8 лютого 2017 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2015 р., за результатами якої 15 лютого 2017 р. було складено акт перевірки № 45/10-36-14-05/37771834 (далі – акт перевірки) (т. 1 а.с. 87-106).

У розділі «Висновок» названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 173 122 грн 00 коп., в тому числі: за листопад 2015 р. - 156 675 грн 00 коп., за грудень 2015 р. - 16 447 грн 00 коп., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24 Декларації) за листопад 2015 р. у сумі 16 447 грн 00 коп.;

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 р. на загальну суму 158 810 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 105-106).

14 березня 2017 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 216 402 грн 50 коп., з яких: за основним платежем – 173 122 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 280 грн 50 коп. (далі – податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (т. 1 а.с. 85);

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 155 810 грн 00 коп., з яких: за основним платежем – 155 810 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 0 грн 00 коп. (далі – податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (т. 1 а.с. 84).

У зв’язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що винесені протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Згідно з вимогами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як убачається з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

Крім того, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом № 996-ХIV.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Відповідачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення, які винесені у зв’язку з тим, що на думку відвовідача, позивачем було занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Конструктив Компані».

Відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню: реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конструктив Компані»; наявність у первинних документів обов'язкових реквізитів (назва документа (форми), дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ); зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «Конструктив Компані», судом встановлено таке.

2 листопада 2015 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Конструктив Компані" (постачальник) було укладено договір поставки № 15/11-1 (далі - договір № 15/11-1) (т. 1 а.с. 119-122).

Згідно з вимогами п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язувався поставити для потреб замовника продукцію, а замовник зобов'язувався здійснити оплату поставленої продукції відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог п.п. 2.1 та 2.2 договору № 15/11-1 ціна на продукцію погоджувалася сторонами договору, до ціни продукції включена вартість поставки.

Як убачається з п. 4.1 та п. 4.2 названого договору, кількість та асортимент продукції визначався сторонами, а якість продукції, що поставлялася, повинна була відповідати нормативно-технічній документації виробника, установленій на даний тип продукції і підтверджуватися документацією про якість (т. 1 а.с. 119).

На підтвердження реальності виконання сторонами умов договору № 15/11-1, позивачем було надано суду копії:

- додатків до договору, у яких було визначено назву, кількість та ціну товару (т. 1 а.с. 123);

- видаткових накладних, згідно з якими було поставлено товар (т. 1 а.с. 124-125);

- товарно-транспортних накладних, згідно з якими здійснювалося перевезення товару (т. 1 а.с. 126-161);

- рахунку № 631, згідно з яким визначено розрахунок з постачальником - ТОВ "Конструктив Компані" (т. 1 а.с. 162);

- платіжних доручень, завірених печаткою акціонерного товариства "УкрСиббанк", згідно з якими було здійснено оплату за поставлений товар (т. 1 а.с. 163-168);

- податкових накладних від 20 листопада 2015 р. № 46 на загальну суму 768 830 грн 74 коп., з яких ПДВ - 128 138 грн 46 коп., 20 листопада 2015 р. № 47 на загальну суму 269 898 грн 86 коп., з яких ПДВ - 44 983 грн 14 коп., (т. 1 а.с. 170-171, 173).

При вирішенні справи судом враховано, що договір № 15/11-1 було укладено на виконання договору субпідряду від 17 серпня 2015 р. № 04-17/8.

Зокрема, останній було укладено між позивачем (субпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж" (підрядник).

Згідно з п.п. 1.1 названого договору субпідрядник зобовязується у 2015 р. на свій ризик та власними або залученими силам из власних матеріальних ресурсів на підставі наданої підрядником проектної документації виконати та здати в установлений цим договором строк закінчені роботи - обєкт будівництва, а саме сукупність приміщень та споруд або окремі приміщення (споруди) , будівництво яких здійснюється відповідно до робочого проекту та робочої документації, перелічених у цьому пункті (т. 1 а.с. 190 - 215).

На підтвердження виконання договору № 04-17/8 позивачем було надано суду копії:

- договору (т. 1 а.с. 190-215);

- довідок про вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 1, 10, 34-35, 144-145, 152-153);

- актів приймання виконаних робіт (т. 2 а.с. 2-6, 11-13, 17-20, 25-30, 36-40, 45-48, 53-60, 69-73, 78-83, 90-94, 99-110, 123-126, 129-136,146-149, 154-157, 162-166, 172-174, 177-179, 182-184, 187-196, 208-210);

- підсумкової відомості ресурсів (т. 2 а.с. 7-9, 14-16, 21-24, 30-33, 41-44, 49-52, 61-68, 74-77, 84-89, 95-98, 111-122, 127-128, 137-143, 150-151, 158-161, 167-171, 175-176, 180-181, 185-186, 197-207, 211-212);

- декларації про готовність об'єкта до експлуатації (т. 2 а.с. 213-220);

- договорів підряду (т. 2 а.с. 224-228);

- табелю обліку робочого часу (т. 2 а.с. 229);

- актів виконаних підрядних робіт (т. 2 а.с. 230-234);

- відомостей на виплату грошей (т. 2 а.с. 235).

Водночас, на підтвердження наявності технічної можливості виконання позивачем договору № 15/11-1, суду було надано копії:

- договору оренди асфальтоукладального комбайна (т. 3 а.с. 2-4);

- акта приймання-передачі (т.3 а.с. 5-7);

- банківської виписки (т. 3 а.с. 8-9);

- довідки про вартість виконаних робіт (т. 3 а.с. 10);

- посадової інструкції (т. 3 а.с. 11-18);

Зміст перелічених документів свідчить, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 15/11-1 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 15/11-1 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання договорів у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названого товариства, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «Конструктив Компані» (т. 3 а.с. 22-24).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 15/11-1 між позивачем та ТОВ «Конструктив Компані».

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено до складу витрат та сформовано податковий кредит на підставі первинних документів, складених на виконання названого договору.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на те, що податкові накладні від імені контрагента позивача підписані іншою особою, зокрема, "Мірошниковим", в той час, коли директором контрагента був "Мірошник", оскільки суд вважає, що контагентом при заповненні первиних документів було допущено технічну помилку.

Крім того, при вирішенні справи судом враховано, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні складові, які надають можливість ідентифікувати обсяги поставок товару, необхідну номенклатуру, часові межі їх здійснення та співставити зазначені в них відомості з відомостями, наведеними в інших первинних документах, зокрема податкових накладних, і за своїм змістом та суттю такі документи є видатковими накладними, що відповідають договорам. При цьому, самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правових позицій судів вищих інстанцій, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено протиправно, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем. Зокрема ним не було надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Конструктив Компані".

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14 березня 2017 р. №№ 009111405, НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.