Рішення № 73631957, 23.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року справа № 372/260/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

25 січня 2018 р. до Обухівського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про:

- визнання дій відповідача неправомірними у відмові позивачу встановлення статусу інваліда війни;

- зобов’язання встановити позивачу статус інваліда війни.

Суд вважає за необхідне уточнити назву відповідача, станом на дату звернення позивача з даним позовом офіційна назва відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації (далі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у жовтні 2017 р. він звернувся до відповідача з заявою про встановлення йому статусу інваліда війни, посилаючись на наявні в нього документи на підтвердження його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.

Ухвалою від 26 січня 2018 р. Обухівського районного суду Київської області справу було передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

19 лютого 2017 р. протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Виноградовій О.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 р. відкрите спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

20 березня 2018 р. на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. № 696/18).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 р. розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав, 20 березня 2018 р. надав відзив на позовну заяву, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що на даний час управління немає жодних правових підстав для надання позивачу статусу інваліда війни. Зазначив, що позивач надав документи, які не дають чіткого розумінні і не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) який є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області про залучення особи до складу зведеного закону ЦО Київської області. Крім того, вважає, що не має підстав для надання позивачу статусу інваліда війни, оскільки не має достатніх доказів того, що на нього поширюється дія п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 301570 від 13 січня 2016 р. та вкладкою до нього № 710072 від 13 січня 2016 р. (а.с. 1).

Відповідно до довідки МСЕК серії КИО-1 № 0430347 відповідно до якої позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 23 травня 2014 р., причиною якої є захворювання, пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 8).

21 травня 2014 р. № 5165 експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України за результатами розгляду звернення позивача та наданої документації на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено основний діагноз: Сr гортані, ст. ІІ, кл.гр. T3N0M0. Cтан після комбінованого лікування (2014 р.). Згідно експертного висновку захворювання позивача пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

11 жовтня 2017 р. листом відповідача № 3536/06 було відмовлено позивачу у наданні статусу інваліда війни посилаючись на те, що в наданих позивачем копіях документів відсутній розпорядчий документ про залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони (а.с. 10).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 22 жовтня 1993 р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-XII), Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) та Правилами видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі – Положення № 302).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначений Законом №3551-XII.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, особи залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи належать до інвалідів війни.

Згідно з вимогами ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Таким чином, особи залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи належать до інвалідів війни.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням.

Як убачається п. 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (ст. 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни» та нагрудний знак «Ветеран війни – інвалід».

Згідно з вимогами абз. 2 п. 7 Положення № 302 «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Як убачається п. 10 Положення № 302, «посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській катастрофі, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111-1976, наказу заступника Міністра оборони СРСР – начальника ЦО СРСР №90 від 6 червня 1975 р. (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29 червня 1976 р. (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження начальника ЦО СРСР від 26 квітня 1986 р., начальника ЦО УРСР від 28 квітня 1986 р., начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29 квітня 1986 р. №01, від 30 квітня 1986 р. №02, від 19 травня 1986 р. № 52), Цивільна оборона організовувалася за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувалися в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, які мали мобілізаційний припис та жінки від 16 до 55 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Слід врахувати, що позивач став інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується наявними доказами у справі, зокрема, довідкою МСЕК серії КИО-1 № 0430347, (а.с. 8) Експертним висновком від 21 травня 2014 р. № 5165.

Крім того, як убачається із витягу з наказу Головного управління МВС України в Київській області від 16 травня 2005 р. № 234 (а.с. 9) та маршрутного листа ГУ МВД України в Київській області від 19 травня 2005 р. № 20/П-129 (а.с. 8), позивач із 28 листопада по 6 грудня 1986 р.; з 29 вересня по 6 жовтня 1986 р.; з 13 жовтня по 20 жовтня 1986 р.; 8 грудня по 15 грудня 1986р. був відряджений до м. Чорнобиль, де приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, суд вважає, що позивачем до відповідача було подані всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, тому має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею відповідного посвідчення.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони.

Дана позиція суду, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2017 р. у справі № К/800/11747/17.

За наведених обставин суд вважає, що огляду відмова відповідача у встановленні позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни, суд зазначає наступне.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ч.ч. 2, 4 ст. 245 КАС України слідує, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про, зокрема, визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. У такому випадку суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що позивачем надано як відповідачу, так і суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом дев’ятим частини другої статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16 вересня 2015 р. у справі № 21-1465а15 та від 2 лютого 2016 р. у справі №804/14800/14.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України суд має право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов’язання відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Крім того, судом не можуть бути взяті до уваги обґрунтування заперечень відповідача, оскільки вони спростовані наданими позивачем доказами та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 90, 242-246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову ОСОБА_2 соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації від 11 жовтня 2017 р. № 3536/06 у наданні ОСОБА_1 статусу інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ.

Зобов’язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус інваліда війни відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ.

Зобов’язати ОСОБА_2 соціального захисту населення Обухівської районної державної адміністраці видати ОСОБА_1 посвідчення інваліда війни.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.