Рішення № 73631943, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року справа № 810/804/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною діяльність, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

19 лютого 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач) в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо не проведення дій про призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності позивачу за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України;

- зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язану з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 16 травня 2016 р., розмір якою установлено чинним законодавством України, а саме ОСОБА_2 та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження служби в органах внутрішніх справ України отримав захворювання, яке призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, у зв’язку з чим вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ОСОБА_2 та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21.10.2015 № 850.

Крім того, зазначає, що звернувся до відповідача щодо призначення та виплати вказаної одноразової допомоги, однак відповідачем було відмовлено, оскільки до свідоцтва про хворобу було внесено зміни в частині причинного зв'язку захворювання, а саме, «Захворювання, так, пов’язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов’язане з захистом Батьківщини».

Позивач не погоджується з висновками відповідача та вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2018 р. відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

15 березня 2018 р. на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. № 4407/18).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 р розглядати справу в подальшому вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд на 11 квітня 2018 р.

У строк встановлений судом відповідач не надав до суду відзиву на позовну заяву. Проте, представник відповідача у судовому засіданні 11 квітня 2018 р. проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні. Також зазначив, що на теперішній час позивач має захворювання, яке пов’язане з захистом Батьківщини та не підпадає під перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення ІІ групи інвалідності.

В судовому засіданні від 11 квітня 2018 р. від представників сторін надійшли заяви, в яких просили подальший розгляд справи здійснювати без їхньої участі в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

З 15 серпня 2004 р. по 6 листопада 2015 р. позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 7 листопада 2015 р. по 31 грудня 2015 р. перебував на службі в поліції, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 21).

Під час проходження служби в органах внутрішніх справ, безпосередньо приймав участь в бойових діях в зоні АТО, а саме 10 листопада 2014 р. по 9 грудня 2014 р. на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, що підтверджується довідкою від 8 грудня 2014 р. № 1/18479 (а.с. 31).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 16 березня 2016 р. серії АВ № 0138319, позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 16 березня 2016 р. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 22). Дана обставина також підтверджується свідоцтвом про хворобу № 338/ЗВ від 23 грудня 2015 р. (а.с. 23).

7 лютому 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму (а.с. 27).

Однак, 20 лютого 2017 р. листом № 29/Х-112 відповідач повідомив позивачу, що на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тому вирішити питання про призначення цієї допомоги не має підстав (а.с. 25).

Позивач не погодившись з такою відмовою звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київській області про визнання протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов’язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2017 р. у справі № 357/9228/17 позовні вимоги задоволено та визнано протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язано відповідача призначення і виплатити позивачу одноразову грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб (а.с. 36-37).

Дана постанова від 21 вересня 2017 р. набрало законної сили 28 листопада 2017 р., що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2017 р.

На виконання рішення суду позивач звернувся до відповідача та просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі встановлення ІІ групи інвалідності, однак відповідачем 12 січня 2018р. за № 26/102/29/1-18 йому було відмовлено, оскільки згідно з інформацією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» (лист від 28 березня 2016 р. № 5) до п. 12 свідоцтва про хворобу № 338/ЗВ від 23 грудня 2015 р. внесено зміни постановою ВЛК № 5 від 28 березня 2016 р. в частині зміни причинного зв’язку захворюванням, а саме «Захворювання, так, пов’язане з проходженням в ОВС» відмінено та зазначено «Захворювання, так, пов’язане з захистом Батьківщини» (а.с.29).

7 лютого 2018 р. позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Листом відповідача від 20 лютого 2017 р. № 29/х-112, позивачу було відмовлено та роз'яснено, "що відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" на даний час не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності якої стало захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, вирішити питання про призначення цієї допомоги, на жаль, немає правових підстав".

У зв’язку з тим, що позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, у зв’язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015р. № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до вимог ст 97 Закон № 580-VIII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає одноразову грошову допомогу в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 97 Закон № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов’язків, пов’язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Як убачається ч. 2 ст. 97 Закон № 580-VIII, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання вимог закону Кабінетом ОСОБА_3 України постановою від 21 жовтня 2015 р. № 850 було затверджено ОСОБА_2 та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі – ОСОБА_2 № 850).

ОСОБА_2 № 850 визначено порядок та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до вимог пп. 2 п. 3 ОСОБА_2 № 850 установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке

Як встановлено судом, позивач отримав статус інваліда ІІ групи 16 березня 2016 р., що підтверджується випискою до акту огляду МСЕК МОЗ України Серія АВ № 0198319 від 16 березня 2016 р. про встановлення ІІ групи інвалідності (а.с. 22).

Відповідно до цієї позивач набув статусу інваліда по захворюванню, пов’язаному з проходженням служби в ОВС.

Тобто, позивач входить до переліку осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Крім того, постановою від 21 вересня 2017 р. Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, яка набрала законної сили, встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язано відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності та зобов'язано відповідача призначення і виплатити позивачу одноразову грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму установленого законом для працездатних осіб.

При вирішенні справи судом враховано підстави відмови відповідачем у зміни визначеного причинного зв’язку, які були внесені постановою Військово – лікарською комісією від 28 березня 2016 р. № 5.

Зокрема, висновок: «Захворювання, так, пов’язане з проходженням в ОВС» було змінено на «Захворювання, так, пов’язане з захистом Батьківщини».

Такі дії є безпідставними та неправомірними, оскільки відповідачем не враховано той факт, що на час набуття права на отримання одноразової грошової допомоги позивач вже мав захворювання, яке пов’язано саме з проходження служби в ОВС, про що було зазначено у попередній довідці.

Крім того, слід врахувати, що під час захисту Батьківщини, позивач знаходився на службі в ОВС, що встановлено судом.

Як убачається, п. 2 ОСОБА_2 № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язану з хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 16 травня 2016 р., розмір якою установлено чинним законодавством України, а саме ОСОБА_2 та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету ОСОБА_3 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_3 Європи 11 травня 1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до вимог ч 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як убачається ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб’єкта владних повноважень щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності, причиною якої стала наявність захворювання, що пов’язане з проходженням служби в ОВС, коли особа, яка звернулась, є інвалідом ІІ групи та вже має право на отримання такої допомоги, а також має докази на підтвердження причинного зв'язку інвалідності з проходженням служби в ОВС, досить жорстко обмежені в законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов’язані зміною причинного зв’язку захворювання, що на думку відповідача позбавляє позивача права на отримання одноразової допомоги, - не належить до передбачених законом підстав відмови у призначенні та виплаті, оскільки право виникло раніше.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача за таких обставин не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести дії по нарахуванню та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності пов'язаної за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 19 ОСОБА_4 України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та законами України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Як убачається ст. 8 ОСОБА_4 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_4 України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб’єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання – пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані ст. 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип “належного урядування” покладає на державні органи обов’язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_4 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Крім того, відповідачем не було надано відзив на адміністративний позов, у зв'язку з чим справу було розглянуто за наявними матеріалами справи.

З урахуванням системного аналізу перелічених в рішенні нормативно-правових актів та безпосередньо досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області, а саме, не проведення дій по призначенню та виплаті одноразової грошової допомоги у зв"язку із встанолвення ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 за хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести дії по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної із хворобами, отриманими при проходженні служби в органах внутрішніх справ України, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працезданих осіб на дату встановлення інвалідності 16 березня 2016 р., розмір якого встановлено ОСОБА_2 та умовами призначення, виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 21 жовтня 2015 р. № 850.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.