Рішення № 73631834, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року справа № 810/1182/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, 3-тя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про: про визнання протиправними та скасування індивідуального акта та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

14 березня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), 3-тя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про:

- визнання наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII (далі – Закон № 2262-XII), що складає на день звернення за призначенням пенсії 25 років 6 місяців 29 днів;

- визнання протиправною та скасування відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії, оформленої листом від 14 лютого 2018 р. № К-108, 137;

- зобов’язання уповноважених на те осіб відповідача підготувати та подати до третьої особи документи, необхідні для призначення позивачу пенсії за 25 років 6 місяців 29 днів вислуги років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 17 та 23 січня 2018 р. звертався до відповідача з заявами про призначення пенсії з урахуванням наявного в нього стажу вислуги років у пільговому нарахуванні та направлення відповідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України. Стверджує, що має такий стаж згідно зі ст.12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону від 2 квітня 1994 р.), якою було передбачено право на призначення пенсії за вислугу років, зокрема, для осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше.

Стверджував, що на період проходження позивачем служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю діяла постанова Верховної Ради України «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» від 16 грудня 1993 р. № 3720 Постанова (далі - № 3720), якою визначався порядок обчислення стажу працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Зокрема, згідно з п. 4.1.6 вказаної постанови стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби. Вважає, що позивач за період роботи у таких підрозділах здобув стаж у розмірі 18 років 2 місяці 11 днів, з яких: 12 років 1 місяць 18 днів фактично відпрацьованого часу та 6 років 00 місяців 24 дні пільгового стажу. Вважає, що вказаний пільговий стаж має бути врахований відповідачем.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що на день звільнення календарна вислуга позивача складав лише 20 років 3 місяці 29 днів, вислуга років на пільгових умовах – 6 років 00 місяців 24 календарних дні. Зазначив, що пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені з військової служби і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше (звільнені у період з 1 жовтня 2017 р. по 30 вересня 2018 р.). Стверджує, що у зв’язку з наявністю на день звільнення у позивача календарної вислуги лише 20 років 3 місяці 29 днів, пільгової – 6 років 00 місяців 24 дні, останній не має права на призначення пенсії за вислугою років (а.с. 3-13).

5 квітня 2018 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 5734/18), в яких зазначив, що позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні. Вважає, що вислуга років відповідачу має бути обрахована згідно ст.12 Закону № 2262-XII в останній редакції, а не в редакції від 2 квітня 1994 р.

11 квітня 2018 р. від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

Згідно з наказом відповідача від 7 грудня 2017 р. №736 о/с позивач – підполковник поліції, старший слідчий 1-го відділу Бориспільського відділу поліції, звільнений зі служби за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 15 грудня 2017 р. (а.с. 14).

Як убачається з названого наказу, станом на дань звільнення стаж служби в поліції складає 20 років 3 місяці 29 днів; вислуга років на пільгових умовах – 6 років 00 місяців 24 дні; усього вислуги років – 26 років 4 місяці 23 дні (а.с. 14).

29 грудня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років у зв’язку з наявністю стажу вислуги років у пільговому обрахуванні, що надає право на отримання пенсії за вислугою років, 26 років 4 місяці 23 дні (а.с. 15).

17 січня 2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача з аналогічною заявою (а.с. 17).

14 лютого 2018 р. відповідач листом «Про надання відповіді» № К-108,137 відмовив позивачу у задоволенні прохань, викладених в заявах позивача. Водночас цим листом повідомив, що умови призначення пенсії за вислугу років врегульовані п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XI. Зокрема, така пенсія призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. У відповідності до наказу № 736 о/с календарна вислуга позивача складає 20 років 3 місяці 29 днів (далі – відмова № К-108, 137).

У зв’язку з тим, що позивач вважає такі дії та відмову відповідача протиправними, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ОСОБА_2 України, рішенням ОСОБА_3 Суду України, Законом № 2262-XII, Постановою № 3720 та постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30 січня 2007 р. №3-1 (далі - Постанова № 3-1).

Згідно з вимогами п. «б» ст.1 Закону №2262-ХІІ особами, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону є особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» ст. 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Пенсії працівникам органів внутрішніх справ оформлюють кадрові служби обласних управлінь внутрішніх справ. Призначають і нараховують пенсії відділи пенсійного забезпечення фінансово-економічних управлінь Міністерства внутрішніх справ України.

Посадова особа, відповідальна за підготовку документів для призначення пенсій працівникам, має вести облік осіб, які набувають права на пенсію, та не пізніше ніж за місяць до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію, у т. ч. на пільгових умовах. Дана вимога викладена в п. 34 вищезазначеної Постанови: «Посадова особа зобов'язана не пізніше місяця до дня досягнення працівником пенсійного віку письмово повідомити його про виникнення права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах».

Згідно з ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її».

В свою чергу рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, суд дійшов висновку про те, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У відповідності до п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок) про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст. 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

Разом з тим, на ГУ МВС Київської області, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вище вказаного Закону позивачу, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів.

ГУ МВС Київської області не уповноважений приймати рішення про призначення позивачу певного виду пенсії, а зобов'язаний лише підготувати та подати відповідний пакет документів до органів Пенсійного фонду України.

У відповідності до норм чинного законодавства саме органи Пенсійного фонду України приймають рішення щодо призначення певного виду пенсії для відповідної категорії осіб.

Відповідно до вимог ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Згідно з вимогами ст. 46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як убачається з ст. 58 ОСОБА_2 України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами ст. 64 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

ОСОБА_3 Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою ОСОБА_2 України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 ОСОБА_2 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення ОСОБА_3 Суду України від 6 липня 1999 р. № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 р. № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях ОСОБА_3 Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_3 Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях ОСОБА_3 Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Так, згідно із ст. 12 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) мають право на пенсію за вислугою строків служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Разом із тим, відповідно до ст. 12 Закону № 2262-XII (у редакції від 7 липня 2011 р., чинній на даний час) пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Тобто, ст. 12 цього Закону після 7 липня 2011 р. збільшено стаж позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні із цією статтею, у попередній редакції, що звужує права позивача у розумінні ОСОБА_2 України.

Проте, правила щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до ст. 12 Закону № 2262-XII (у редакції від 02.04.1994 року) поширюються не лише на працівників ОВС, які мали необхідний трудовий стаж, що надавав їм право на призначення пенсії за вислугу років до введення в дію нового правового регулювання, однак й тих, хто почав свою професійну діяльність на посадах в структурі МВС у період дії законодавства, яке передбачало право на призначення пенсії за вислугу років зі стажем роботи не менше 20 років.

Враховуючи приведені норми та встановлені обставини, суд вважає, що дії позивача, скеровані на забезпечення реалізації його права на соціальний захист.

За наведених обставин, суд вважає, що з метою захисту конституційних прав позивача, відповідач зобов'язаний оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 2 квітня 1994 р.).

Крім того, згідно з вимогами п. 4.1.6 Постанови № 3720. стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби. Вважає, що позивач за період роботи у таких підрозділах здобув стаж у розмірі 18 років 2 місяці 11 днів, з яких: 12 років 1 місяць 18 днів фактично відпрацьованого часу та 6 років 00 місяців 24 дні пільгового стажу. Вважає, що вказаний пільговий стаж має бути врахований відповідачем.

До того ж Постановою № 3-1 визначено порядок обчислення стажу працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Зокрема, згідно з п. 4.1.6 вказаної постанови стаж роботи працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю обчислювався з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби. Вважає, що позивач за період роботи у таких підрозділах здобув стаж у розмірі 18 років 2 місяці 11 днів, з яких: 12 років 1 місяць 18 днів фактично відпрацьованого часу та 6 років 00 місяців 24 дні пільгового стажу.

Згідно з вимогами ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Як убачається з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Зокрема, вимогами ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п.п. 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р. Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, рішення від 20 листопада 1995 р., серія А, № 332, с. 21, п. 31).

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 1 постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» від 30 січня 2007 р. №3-1 (далі - Постанова 3-1) заяви про призначення пенсії та вислугу років, особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України. Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України. Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови № 3-1 уповноважений структурний підрозділ оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Згідно з вимогами п. 12 Постанови 3-1 уповноважений структурний підрозділ формує вищезазначену заяву та подання про призначення пенсії відповідно до Додатків 1, 2 до пункту 12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також, постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 2 листопада 2006 p. N 1522 було визначено, що органам Пенсійного фонду України було передано функції з призначення і виплати пенсій відповідно до Закону № 2262-XII.

Дана правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 р. у справі № 361/7704/17.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, безпосередньо досліджених судом доказів та правової позиції суду вищої інстанції, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду) та відмова у призначенні такої порушує його конституційне право на соціальний захист.

При цьому, судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасуванні відмови у призначенні позивачу пенсії та необхідності їх задоволення.

При вирішенні справи судом враховано, що позовні вимоги, викладені у п.1 прохальної частини позовної заяви по суті дублюють позовні вимоги, викладенні у п. 3 цієї частини.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги, викладені у п.п. 2-3 прохальної частини позовної заяви, водночас позовні вимоги, викладені у п. 1 цієї частини задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем щодо позовних вимог наведених у попередньому абзаці.

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що вирахування стажу позивача має відбуватися за законодавством, чинним на дату його звільнення, оскільки вони не мотивовані та не підтвердженні належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Керуючись ст.ст. 6, 123, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо відмови у проведенні розрахунку розміру грошового забезпечення та оформити всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років відповідно до вимог п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 28 липня 2001 р.).

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області провести розрахунок розміру грошового забезпечення ОСОБА_1, оформити всі необхідні документи та подати їх до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області для призначення пільгової пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 28 липня 2001 р.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.