Рішення № 73631784, 20.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року № 810/4637/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати відповідача вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

29 грудня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 14 серпня 2017р. №2543, зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати подачі заяви про призначення пенсій, а саме: з 27 липня 2017р.

19 лютого 2018 р. ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

20 березня 2018 р. ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв'язку з тим, що довідки, підтверджуючі пільговий стаж роботи видані підприємствами, які знаходяться на території яка непідконтрольна українській владі, вважаються недійсними та не можуть бути прийняті до розгляду.

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що довідки про підтвердження фактичного пільгового стажу позивача видані підприємствами, які знаходяться на територіях не підконтрольних українській владі, та які не переміщені на території підконтрольну Україні, не можуть бути прийняті до розгляду у зв'язку з тим, що особи, які їх видали не несуть відповідальність за вказану в довідках інформацію.

20 квітня 2018 р. від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 27 червня 2017 р. № НОМЕР_1 (а.с. 8).

Відповідно до записів в трудовій книжці та довідок з місця роботи позивач станом на 27 липня 2017 р. мав документально підтверджений стаж в сумі 21 рік 11 місяців 5 днів, з них пільговий стаж - 20 років 9 місяців 15 днів.

У зв'язку з цим 27 липня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

14 серпня 2017 р. відповідачем було винесено рішення "Про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гр. ОСОБА_1" № 2543, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки документи були видані позивачу для оформлення пенсії підприємствами, розташованими на території, яка на даний час не підконтрольна Україні (далі - рішення № 2543) (а.с. 9).

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1788-XII, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з вимогами ст. 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом № 1058-IV.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Як вже зазначалося, 27 липня 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до вимог ст. 14 Закону № 1788-XII.

У судовому засіданні судом було встановлено та визнано сторонами, що до вказаної заяви позивачем було долучено копії: трудової книжки позивача серія БТ-І № 3981964; довідки відособленого підрозділу "Холодна балка" ДП "Макєєвуголь" від 17 травня 2017 р. № 148; довідки відокремленого підрозділу "Шахта ім. С.М. Кірова" ДП "Макєєвуголь" від 26 травня 2017 р. № 210.

14 серпня 2017 р. відповідачем було винесено рішення № 2543, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону № 1788-XII.

Вказане рішення винесено з посиланням на вимоги п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно з вимогами названої норми у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, у названому рішенні зазначено, що:

- періоди роботи позивача в шахті "Холодна балка" з 12 вересня по 12 грудня 1994 р. та з 5 березня 1997 р. по 31 грудня 1998 р. неможливо врахувати до підземних робіт у зв'язку з тим, що відсутні довідки підприємства, де має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка;

- період роботи на підприємстві ПАТ "Шахтоуправління "Донбас" з 1 січня 2015 р. по 15 червня 2017 р. неможливо зарахувати до підземних робіт у зв'язку з тим, що відсутня довідка підприємства, де має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, а також відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14 серпня 2017 р. вказане підприємство зареєстроване за адресою: 83059, м. Донецьк, Будьонівський р-н, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" є населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також спеціальний трудовий стаж відсутній в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До того ж у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до наданих документів та до індивідуальних відомостей про застраховану особу стаж позивача складає 15 років 11 місяців 21 день (а.с. 9-10).

При вирішенні правомірності рішення № 2543, судом враховано таке.

Позивачем було надано суду довідки:

- відособленого підрозділу "Холодна балка" ДП "Макєєвуголь" від 17 травня 2017 р. № 148, згідно з якою позивач працював в шахті "Холодна Балка" на атестованих робочих місцях з 12 вересня по 12 грудня 1994 р. за професією учень гірника підземного з повним робочим днем, а також з 5 березня 1997 р. по 6 лютого 2000 р. за професією гірник 3 розряду з повним робочим днем в шахті (а.с. 18-19);

- відособленого підрозділу "Шахта ім. С.М. Кірова" ДП "Макєєвуголь" від 26 травня 2017 р. № 210, згідно з якою позивач працював з 14 лютого по 19 жовтня 2000 р. гірником 2 розряду з повним робочим днем на шахті, з атестацією робочого місця (а.с. 20-21);

- публічного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Донбас" від 26 травня 2017 р. № 493, згідно з якою позивач у період з 23 жовтня 2000 по 26 травня 2017 р. працював на атестованих робочих місцях на підземних роботах з повним робочим днем, а саме: з 23 жовтня 2000 р. по 26 грудня 2001 р. - гірник 2 розряду; з 27 грудня 2001 р. по 2 березня 2003 р. - прохідник 4 розряду; з 3 березня 2003 р. - прохідник 5 розряду (а.с. 22).

Крім того, вказані в названих довідках дані також підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 11-17).

З аналізу змісту постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 595 та затвердженого нею Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства вбачається, що вказані нормативні акти не містить заборон на використання документів, виданих не бюджетними установами.

Водночас, відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 р. Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Судом також враховано і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Наведене свідчить, що документи, видані підприємствами, органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ.

З урахуванням викладеного суд приймає до уваги інформацію, викладену в довідках № 148, № 210 та № 493 на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії позивача, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

Відповідач відповідно до вимог п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 р. № 22-1 як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи.

Відповідно до вимог п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Проте, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження проведення додаткової перевірки даних за допомогою Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Водночас, відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327.

Як убачається з вимог п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Згідно з вимогами п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Так, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо її роботи у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах, а також відомості про атестацію робочих місць. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Тобто, за приписами наведеної норми довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Судом також враховано, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, та безпосередньо досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 2543 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача стосовно зобов’язання відповідача вчинити певні дії (при значити пільгову пенсію з дати подачі заяви - 27 липня 2017 р.), суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з вимогами ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.ст. 9, 245 КАС України, зокрема, вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту, який необхідний для відновлення порушеного права, а саме: зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 27 липня 2017 р. про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням зазначених висновків суду.

Вимогами ст. 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, судом не може бути взято до уваги посилання відповідача на неможливість перевірки наявності пільгового стажу у позивача, оскільки вчинення таких дій віднесено до його повноважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області "Про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" гр. ОСОБА_1" від 14 серпня 2017 р. № 2543.

Зобов`язати Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 липня 2017 р. про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.