Рішення № 73630490, 24.04.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.2018 Справа № 920/1154/16Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1154/16 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СБК Сумиводстрой» (вул. Білопільський шлях, буд. 5/2, м. Суми, 40009),

до відповідачів: 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (пр-т Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ, 03049),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ТЕПЛО-СВІТ» (АДРЕСА_1, 40022),

про стягнення 571216,67 грн.,

представники сторін:

позивача: не з’явився,

першого відповідача (в режимі відеоконференції) – ОСОБА_1 (довіреність № 17448 від 06.12.2017)

другого відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути на свою користь з відповідачів в солідарному порядку 571216,67 грн., з яких: 430048,39 грн. страхового відшкодування, 89755,79 грн. пені, 11030,12 грн. – 3 % річних, 40382,37 грн. інфляційних збитків, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 06/0674462/1936/14 від 12.12.2014 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між позивачем та першим відповідачем, а також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16 позов задоволено та стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 430048,39 грн. страхового відшкодування, 89755,79 грн. пені, 11030,12 грн. – 3 % річних, 40382,37 грн. інфляційних збитків, 8568,25 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 та рішення господарського суду Сумської області від 13.02.2017 у справі № 920/1154/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

21.12.2017 матеріали справи № 920/1154/16 повернуто до господарського суду Сумської області.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.12.2017, для розгляду даної справи призначено суддю Спиридонову Н.О.

Ухвалою суду від 28.12.2017 у даній справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2018 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів з 26 лютого 2018 року до 28 березня 2018 року та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті

Перший відповідач подав відзив на позовну заяву № 03-17/365 від 11.01.2018, в якому проти позову заперечує, вважає позовні вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що четверта частина страхового платежу була перерахована страхувальником (позивачем) 03.11.2015 року приблизно через 30 хвилин після настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом (майже через 2 місяці ніж зазначено в погодженому сторонами в договорі (пункт 22 договору) графіку сплати страхового платежу). Відповідно до пункту 32.3 договору, у разі несплати або сплати не в повному розмірі чергової частини страхового платежу дія договору вважається припиненою та договір втрачає чинність з 00 годин 00 хвилин дати, наступної за встановленою датою сплати чергової частини страхового платежу, рішення з обґрунтуванням причин відсутності правових підстав для виплати страхового відшкодування, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» було повідомлено ТОВ «СБК «Сумиводстрой» листом вих. № 17-10/14560 від 02.12.2015.

Враховуючи викладене, перший відповідач вважає, що його рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по події, яка мала місце 02.02.2015 року та по події, яка мала місце 03.11.2015 року є законним і обґрунтованим, оскільки було прийнято за результатами ретельного, всебічного і об’єктивного розгляду всіх обставин події, як окремо так і в їх сукупності у відповідності до умов укладеного між позивачем та першим відповідачем договору та чинного законодавства України, а тому в розумінні частини першої статті 612 та частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не може бути визнано боржником, який прострочив виконання зобов’язання.

16.02.2018 представником першого відповідача надано до суду уточнення до відзиву № 03-17/1959 від 12.02.2018, в яких в доповнення до відзиву останній зазначає, що 22.08.2017 року, згідно платіжної вимоги державного виконавця № ДВ/10 направленої Солом’янським ДВС в м. Києві до ПАТ «Промінвестбанк», в примусовому порядку банком списано з рахунку ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» та перераховано у відповідності до статей 6, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі наказу № 920/1154/16 від 28.02.2017 на користь ТОВ «СБК «Сумиводстрой» 638013,41 грн. боргу. 27.09.2017 року Солом’янським районним відділом державної виконавчої служби в м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 54345999 та припинення чинності арешту боржника в зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно за вищезазначеним виконавчим документом.

26.03.2018 позивач надав суду відповідь на відзив першого відповідача, в якому зазначає, що позовні вимоги є правомірними, законними і такими, що підлягають задоволенню, а відзив першого відповідача є неаргументованим та безпідставним і таким, що не ґрунтується на вимогах договору страхування.

13.04.2018 до суду надійшли заперечення № 03-17/4119 від 11.04.2018 першого відповідача на відповідь позивача на відзив, в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення ПрАТ «СК «Провідна» про відмову у виплаті страхового відшкодування по події, яка мала місце 02.02.2015 та по події, яка мала місце 03.11.2015 є абсолютно законним і обґрунтованим. Крім того, перший відповідач вважає доведеним та просить суд покласти в основу рішення факти про те, що несплата страхувальником частини страхового платежу у встановлені договором строки тягне за собою припинення дії договору та втрату його чинності за згодою сторін та не породжує для страховика обов’язку письмового повідомлення страхувальника про припинення договору страхування та повернення страхового платежу та (або) його частин (и).

Позивач свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення форми 107, яке повернуто на адресу господарського суду Сумської області відділенням поштового зв’язку.

Другий відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов, у відповідності до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Перший відповідач в судовому засідання проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд встановив:

12.12.2014 між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» (страховик) і ТОВ «СБК Сумиводстрой» (страхувальник) укладено договір № 06/0674462/1936/14 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір страхування), за умовами якого застрахованим вважається автомобіль НОМЕР_1, 2014 року випуску, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СБК Сумиводстрой», за варіантом «А» (повне КАСКО).

Відповідно до п. 36.5. договору страхування страховими ризиками за варіантом А (повне КАСКО) є: ДТП, стихійні лиха, пожежа, протиправні дії третіх осіб (ПДТО), викрадення.

Згідно з п. 9.1 договору страхування страхова сума є агрегатною, тобто у разі настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування ліміт зобов'язань страховика /максимальний розмір страхового відшкодування, який на момент укладення договору дорівнює відповідній страховій сумі/ зменшується на розмір виплаченого відшкодування (п. 36.8.1 договору страхування) та складає 900 000 грн. (п. 9.3 договору страхування).

Пунктами 18, 19 договору страхування визначено, що розмір страхового тарифу становить 4,42 %, а розмір страхового платежу - 381 60 грн.;

Загальний страховий платіж за договором становить 38 360 грн. (п. 23 договору страхування).

В пункті 23.2 договору страхування сторони погодили наступний графік сплати страхового платежу частинами: частина 1 - 9 590 грн. по 12.12.2014 включно (п. 23.2.1); частина 2 - 9 590 грн. по 12.03.2015 включно (п. 23.2.2.); частина 3 - 9 590 грн. по 12.06.2015 включно (п. 23.2.3); частина 4 - 9 590 грн. по 12.09.2015 включно (п. 23.2.4.).

У відповідності з п. 22 договору страхування строк його дії встановлено тривалістю в один рік.

В силу пункту 32 договору страхування, договір набирає чинності за умови сплати страховику та зарахування на його поточний рахунок страхового платежу або його першої частини у повному розмірі та в терміни, зазначені у п. 23 договору.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Статтею 983 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з приписами частини 4 ст. 18 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Судом встановлено, що позивач (страхувальник) 12.12.2014 перерахував першу частину страхового платежу в розмірі 9 590 грн., а відтак, договір набрав чинності в день його укладення - 12.12.2014 та, відповідно, мав діяти до 12.12.2015.

За змістом п. 31.4. договору страхування, у разі сплати страхового платежу частинами і настанням страхового випадку до повної сплати страхувальником страхового платежу за договором, вважається, що настав строк сплати усіх несплачених частин страхового платежу, які страхувальник повинен сплатити страховику протягом 10 робочих днів з дня наступного за днем настання події. Несплата страхувальником несплачених частин страхового платежу у зазначений строк не є підставою для відмови у здійсненні страховиком виплати страхового відшкодування (страхової виплати). При цьому страховик зменшує розмір страхового відшкодування (страхової виплати) на суму однієї або декількох несплачених частин страхового платежу, про що зазначається в страховому акті.

З матеріалів справи також вбачається, що під час дії договору страхування, 03.02.2015 позивач звернувся до першого відповідача із заявою № 230007070267 про настання події (02.02.2015 виявлено подряпини на лобовому склі застрахованого автомобіля), яка визнана страховим випадком та за результатами розгляду якої ПрАТ «СК «Провідна» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 878 грн., що підтверджується страховим актом від 04.03.2015 №2300070267.

10.02.2015 перший відповідач листом № 17-05/1685 повідомив позивача про те, що страхова виплата в сумі 14 878 грн. щодо події від 02.02.2015, в якій пошкоджене лобове скло застрахованого транспортного засобу, була утримана страховиком як частка несплачених платежів за договором страхування, а також зазначив про необхідність сплатити частину третього страхового платежу в розмірі 4 302 грн. у термін до 12.06.2015 та четверту частину в сумі 9 590 грн. до 12.09.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «СКБ Сумиводстрой» було сплачено частину третього страхового платежу в сумі 5 405,73 грн. згідно з платіжним дорученням № 68 від 15.06.2015.

03.11.2015 сталося загорання застрахованого транспортного засобу внаслідок підпалу 03.11.2015 в період часу з 09.00 год. до 10.00 год., що підтверджується копією витягу з кримінального провадження № 12015200440005988, довідкою Сумського міського відділу ДСНС України від 04.11.2015 №1137

Того ж дня, 03.11.2015 позивачем було перераховано відповідачу-1 в рахунок оплати страхового платежу 9 590 грн. згідно з платіжним дорученням № 337 від 03.11.2015.

04.11.2015 позивач звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою № НОМЕР_2 про настання страхового випадку.

ПрАТ «СК «Провідна» 04.11.2015 надано страхувальникові інформацію про перелік документів, які необхідні для відшкодування збитків за страховим випадком, направлено відповідні запити до уповноважених органів щодо надання документів, зокрема, копію постанови про відкриття кримінального провадження за фактом підпалу, копію акту про пожежу та інформацію про причини пожежі; 05.11.2015 складено протокол огляду транспортного засобу.

23.11.2015 на замовлення першого відповідача суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 виготовлено звіт № 203-15, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_3, внаслідок пошкодження становить 483 200,44 грн. без врахування ПДВ.

02.12.2015 листом № 17-10/14560 «СК «Провідна» повідомило ТОВ «СБК Сумиводстрой» про те, що подія, яка відбулась 03.11.2015, не може вважатися страховим випадком та у нього відсутні підстави для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що договір страхування припинив свою дію о 00 год. 00 хв. 13.09.2015 у зв'язку з несплатою чергової частини платежу до 12.09.2015.

15.12.2015 позивач звернувся до першого відповідача із заявою-претензією про перегляд прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у відповідь на яку перший відповідач повторно відмовив позивачу у виплаті листом від 18.12.2015 № 17-12/15419.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, 15.12.2014 між позивачем та ТОВ НВП «Тепло-Світ» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній несе солідарну відповідальність з першим відповідачем перед позивачем за порушення виконання зобов'язань по договору страхування, а другий відповідач відповідає перед позивачем у тому ж обсязі, що і перший відповідач за невиплату страхових відшкодувань, відмову у виплаті страхових відшкодувань, неустойки, можливі штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

За приписами статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведені обставини і стали причиною звернення ТОВ «СБК Сумиводстрой» з позовом до ПрАТ «СК «Провідна» та ТОВ НВП «Тепло-Світ» про солідарне стягнення сум страхового відшкодування, пені, 3 % річних та інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 06/0674462/1936/14 від 12.12.2014 добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ними.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору (ст. 6 ЦК України): сторони у договорі мають право врегулювати і відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість для сторін положень актів законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ в договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами у даній справі виникли з договору добровільного комплексного автострахування.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Частиною 1 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.

У відповідності з п. 3 ч. 1 статті 28 Закону України «Про страхування» дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також, зокрема, у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Отже, якщо договір страхування укладено, але перший (черговий) платіж не внесено, страховик не зобов'язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся. Вказана правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Так, з укладеного між сторонами договору страхування вбачається, що у разі несплати або сплати не в повному розмірі чергової частини страхового платежу дія договору вважається припиненою та договір втрачає чинність з 00 годин 00 хвилин дати, наступної за встановленою датою сплати чергової частини страхового платежу з урахуванням умов, визначених у п. 32.6.3. договору (п. 32.3 договору страхування).

Згідно з п. 32.6.3. договору страхування, дія договору припиняється та договір втрачає чинність у разі несплати позивачем чергової частини страхового платежу у встановлені договором строки або сплати в неповному обсязі (якщо договором передбачена сплата страхового платежу частинами), крім випадків, передбачених п. 31.4. договору. Сторони дійшли згоди, що страховик не зобов'язаний пред'являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальником з простроченням на 1 банківський день, а саме 15.06.2016, було здійснено доплату третьої частини страхового платежу в розмірі 4302,00 грн., однак, оскільки 12.06.2015 – це останній за договором день для оплати страхувальником третьої частини страхового платежу і оскільки він припадав на п’ятницю, а фактично третя частина страхового платежу поступила на рахунок страховика на наступний перший банківський день (понеділок – 15.06.2015), тому страховик в інтересах клієнта (страхувальника) не став вважати договір недіючим з 13.06.2015. Судом встановлено, що четверта частина страхового платежу була перерахована страхувальником 03.11.2015, лише після настання страхового випадку із застрахованим транспортним засобом та майже через 2 місяці ніж зазначено в погодженому сторонами договорі графіку сплати страхового платежу.

Посилання позивача про те, що будь-якої вимоги з боку першого відповідача щодо сплати страхового платежу не надходило є необґрунтованими, оскільки п. 32.6.3. договору страхування сторони передбачили, що страховик не зобов’язаний пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та (або) його чергову частину.

Отже, відповідно до п. 32.3 договору, договір втратив чинність, оскільки несплата страхувальником частини страхового платежу у встановлені договором строки тягне за собою припинення дії договору та втрату його чинності за згодою сторін та не породжує для страховика обов’язку письмового повідомлення страхувальника про припинення договору страхування та повернення страхового платежу та (або) його частин (и).

Таким чином дія договору страхування була припинена з 00:00 год. 13.09.2015 (наступний день після дати, встановленої для сплати останнього страхового платежу) у зв’язку з несплатою чергової частини платежу – останньої, до 12.09.2015.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина перша статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що по-перше, наведені вище фактичні обставини справи підтверджують факт припинення договору страхування у зв’язку з несплатою страхувальником чергового платежу, по-друге, умовами договору сторони погодили про відсутність обов’язку страховика пред’являти страхувальникові вимогу про необхідність сплатити страховий платіж та його чергову частину, а отже заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 26.04.2018.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Спиридонова