Рішення № 73629778, 16.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.04.2018Справа № 910/23296/17За позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області

До Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення збитків 202 255,70 грн., -

Господарський суд міста Києва у складі

судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Телятник О.П. - по дов.

від відповідача: Демченко О.А. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення збитків в сумі 202 255,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» було порушено законодавство України в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, у зв'язку із чим позивачем було розраховано розмір відшкодування збитків та подано відповідну позовну заяву до суду про стягнення з відповідача 202 255,70 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/23296/17 від 28.12.2017р. позовну заяву Державної екологічної інспекції у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 202 255,70 грн. залишено без руху.

Ухвалою від 16.01.2018р. відкрито провадження по справі; постановлено здійснювати розгляд спору за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2018р.

У позовній заяві Державною екологічною інспекцією у Полтавській області заявлено клопотання про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Судом було розглянуто та задоволено означене клопотання; призначено розгляд справи у режимі відеоконференції.

06.02.2018р. відповідачем було подано відзив на позов, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що станом на момент проведення позивачем перевірки Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» вже було усунуто порушення та отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Одночасно, відповідачем наголошено на безпідставності здійснення позивачем розрахунку розміру завданих збитків без проведення інструментально-лабораторних вимірювань.

12.03.2018р. судом було постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою від 13.03.2018р. призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 16.04.2018р. у режимі відеоконференції.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору, у судовому засіданні 16.04.2018р. за погодженням представників сторін, у порядку ч.6 ст.183, ст.185 Господарського процесуального кодексу України судом було закрито підготовче провадження та розглянуто справу по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2018р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 16.04.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.12.2015р. по 21.12.2015р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За наслідками проведення позивачем вказаної перевірки складено акт №187/01-01-14 від 21.12.2015р. В означеному акті встановлено, зокрема, що Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» з 01.04.2013р. по 14.04.2015р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади, що є наднормативними викидами.

У наведеному акті зазначено, що для перевірки філією управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» було представлено дозволи на викиди в атмосферне повітря №5323080700-2 від 04.01.2013р. терміном дії до 31.03.2013р. та дозвіл №5323080700-002 від 14.04.2015р. терміном дії до 14.04.2021р.

Проте, відповідачем також було представлено дозволи №5322681900-02 від 12.12.2014р. з терміном дії з 12.12.2014р. по 12.12.2021р., №5322681909-01 від 06.06.2014р. терміном дії з 06.06.2014р. по 06.06.2021р.

На вимогу Державної екологічної інспекції у Полтавській області Головним управлінням статистики у Полтавській області супровідним листом №11-112/70 від 09.03.2016р. було надано інформацію про викиди забруднюючих речовин та парникових газів від філії управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» за даними ф.ф.№№2-ТП (повітря) (квартальна) «Звіт про охорону атмосферного повітря» за ІІ та ІІІ квартали 2013р. та 2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря» за 2014р.

На підставі означених відомостей, з огляду на здійснення відповідачем викидів зі стаціонарних джерел забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом №639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, було розраховано розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу на загальну суму 202 255,70 грн.

За поясненнями позивача, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було скеровано Публічному акціонерному товариству «Укргазвидобування» претензію №1605/01-14/06-15 від 05.05.2017р. про сплату збитків, завданих викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, означені вище збитки відповідачем у встановленому законом порядку відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За приписами ст.10 вказаного Закону України підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних фаторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.6 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Збитки, завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Відповідно до п.п.1, 4.2 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом №429 від 04.11.2011р. Міністерства екології та природних ресурсів України (в редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна екологічна інспекція в місті Києві є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих ним повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

За змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Як вказувалось вище, у період з 01.12.2015р. по 21.12.2015р. Державною екологічною інспекцією у Полтавській області було проведено перевірку дотримання Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено акт №187/01-01-14 від 21.12.2015р. В означеному акті встановлено, зокрема, що Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» у період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.

Доказів скасування чи оспорювання відповідачем означеного акту перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, керуючись приписами ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає акт №187/01-01-14 від 21.12.2015р. в якості належного та допустимого доказу порушення Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря шляхом здійснення у період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади стаціонарними джерелами, що є наднормативними викидами.

Стосовно наявності вини Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» у порушенні законодавства про охорону атмосферного повітря необхідно зазначити таке.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Проте, відповідачем не представлено належних та допустимих доказів, що б спростовували вину власника стаціонарного джерела у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу.

При цьому, судом враховано, що за змістом Листа №1127/11/10-09 від 30.01.2009р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Якщо особа цього не зробила, то це означає, що вона не вжила всіх необхідних заходів для дотримання вимог чинного законодавства, що дає підстави говорити про її поведінку як винну.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність вини Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» у порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря, що полягало у здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу уповноваженого органу виконавчої влади у період з 01.04.2013р. по 30.09.2013р.

За приписами п.4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом № 639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому, п.п.2.1.2, 2.7.1 вказаної Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою: З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Як вказувалось судом, на підставі інформації про викиди забруднюючих речовин та парникових газів від філії управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» за даними ф.ф.№№2-ТП (повітря) (квартальна) «Звіт про охорону атмосферного повітря» за ІІ та ІІІ квартали 2013р., наданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивачем було розраховано розмір шкоди, завданої відповідачем внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовим в атмосферне повітря без спеціального дозволу на загальну суму 202 255,70 грн.

Наразі, після проведення перевірки суд встановив, що розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, що був представлений до матеріалів справи позивачем, є вірним та таким, що відповідає приписам Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Наказом №639 від 10.12.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064.

Заперечення відповідача стосовно безпідставності здійснення позивачем розрахунку розміру завданих збитків без проведення інструментально-лабораторних вимірювань, суд до уваги не приймає оскільки п.2.2 Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Одночасно, п.3.6 вказаної Методики також визначено, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), в тому числі, державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)).

Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що при здійсненні відповідного розрахунку збитків органи Державної екологічної інспекції України не позбавлені права та можливості застосовувати дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря.

При цьому, контрозрахунку заявленого до стягнення розміру шкоди відповідачем до матеріалів справи не представлено.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, що спростовували б обґрунтованість представленого позивачем розрахунку Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»до матеріалів справи не представлено.

Одночасно, суд зауважує, що у даному випадку позивачем правомірно визначено час роботи джерела в режимі наднормативного викиду саме з 01.04.2013р. по 30.09.2013р. з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тобто, з моменту закінчення дії дозволу викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та до моменту отримання нового дозволу, а виявлення правопорушення вже після усунення не нівелює обґрунтованості наведеного заявником розрахунку. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 27.02.2018р. Верховного Суду по справі №910/5858/17.

При цьому, посилання відповідача на постанову від 18.11.2015р. Верховного Суду України по справі №917/2579/14 не спростовують, а лише підтверджують наведені вище висновки суду, оскільки фактично Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» надано невірну правову оцінку висновками Верховного Суду України, які викладені в означеному судовому акті.

Отже, виходячи з наведеного вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо правомірності та доказової обґрунтованості позовних вимог Державної екологічної інспекції у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення збитків в сумі 202 255,70 грн. та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

При цьому, судом також враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення від 27.09.2001р. у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Щодо розподілу суми збитків, яка підлягає стягненню з відповідача, між державним, обласним та сільським бюджетами суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. «г» ч.4, ч.6 ст.47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2018 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає за доцільне в резолютивній частині рішення зазначити про розподіл суми збитків, які підлягають стягненню з відповідача, між наведеними вище бюджетами згідно п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища до Державного бюджету України та місцевих бюджетів міста Києва у розмірі 202 255,70 грн., а саме: 30% - 60 676,71 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України та 50% - 101 127,85 грн. в дохід спеціального фонду бюджету с.Вирішальне та 20% - 40 451,14 грн. спеціального фонду бюджету Полтавської області.

Судовий збір згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, будинок 26/28) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська обл., Машівський район, село Базилівщина, вул.Польова, будинок 6, код 25976423) 202 255,70 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства з яких: 60 676,71 грн. в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 101 127,85 грн. в дохід Вирішальненського сільського бюджету Полтавської області (50%) та 40 451,14 грн. в дохід спеціального фонду бюджету Полтавської області (20%) для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, будинок 26/28) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська обл., Машівський район, село Базилівщина, вул.Польова, будинок 6, код 25976423) на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області (36039, Полтавська обл., місто Полтава, вул.Коцюбинського, будинок 6, ЄДРПОУ 38019348) судовий збір в сумі 3033,84 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26.04.2018р.

Суддя Спичак О.М.