Постанова № 73621801, 25.04.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/11700/17 Провадження № 22-ц/795/503/2018 Головуючий у I інстанції - Требух Н. В. Доповідач - Шарапова О. Л.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді: Шарапової О.Л.

суддів: Бечка Є.М., Євстафіїва О.К.,

секретар: Кривопиша Я.О.

позивач: ОСОБА_2

відповідач: Приватне підприємство «Техкомсервіс»

Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2

Оскаржується рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 лютого 2018 року, суддя Требух Н.В., проголошене 23 лютого 2018 року о 09 год. 02 хв., повний текст складений 27 лютого 2018 року.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Техкомсервіс», в якому просив визнати недійсним договір № 3897 від 12 серпня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладений між ним та відповідачем, щодо квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 серпня 2016 року між ним та ПП «Житлоінвест» був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Одночасно за вимогою забудовника був підписаний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 3897 від 12 серпня 2016 року; він підписав цей договір під примусом. Він неодноразово звертався до відповідача із запитами про надання інформації про співвласників житлового будинку, надання протоколів зборів співвласників житлового будинку, надання інформації про використання коштів від розміщеної реклами у будинку, проведення ремонтних робіт в будинку. Відповідач не надав йому інформації про співвласників будинку та протокол зборів співвласників будинку. На даний час він не проживає в квартирі № АДРЕСА_1, тобто не користується сміттєвим баком, ліфтом, освітленням під'їзду та прибиранням прибудинкової території, однак відповідач відмовив йому у розірванні договору № 3897 від 12 серпня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. В договорі від 12 серпня 2016 року відсутні всі істотні умови, передбачені ст.. 26 Закону України « Про житлово-комунальні послуги»; в порушення приписів ст.. 25 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» відповідач у договорі відмовився від свого обов»язку щодо проведення капітального ремонту житлового будинку.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та змінити рішення, визнавши недійсним договір №3897 від 12 серпня 2016 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між ним та відповідачем щодо квартири АДРЕСА_1, оскільки договір був підписаний примусово та як такий, що не відповідає приписам ст.ст.25, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що суд не дав правової оцінки тій обставині, що він звертався до відповідача з приводу розірвання оскаржуваного договору. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що протокол загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 датований лише 14 квітня 2017 року, а оспорюваний договір укладений ще 12 серпня 2016 року, тобто з цього вбачається, що його примусили підписати цей договір у приміщенні нотаріуса. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що в оскаржуваному договорі відсутні всі істотні умови, передбачені ст.. 26 Закону України « Про житлово-комунальні послуги»; в порушення приписів ст.. 25 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» відповідач у договорі відмовився від свого обов»язку щодо проведення капітального ремонту житлового будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Техкомсервіс» зазначає, що позивач не надав доказів на підтвердження примусу на підписання договору. Відповідач вказує на те, що згідно з п. 23 оспорюваного договору сторони передбачили, що неврегульовані договором питання вирішуються відповідно до діючого законодавства. Відповідач зазначає, що за приписами Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року саме до обов»язку співвласника житлового будинку належить проведення поточного та капітального ремонту спільного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст.. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Встановлено, що 12 серпня 2016 року між ПП «Техкомсервіс» ( Управитель) та ОСОБА_2 ( власником квартири) був укладений договір №3897 про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з п. 1 укладеного договору не є предметом цього договору роботи по капітальному ремонту, а також роботи, що не охоплені затвердженими рішеннями органу місцевого самоврядування тарифами на послуги або необхідність виконання яких була викликана навмисними діями споживача.

ОСОБА_2 в травні , червні та серпні 2017 року письмово звертався до відповідача для отримання інформації щодо використання коштів від розміщеної у під»їздах реклами, проведення ремонтних робіт, отримання даних щодо всіх співвласників житлового будинку, отримання копії протоколу зборів співвласників житлового будинку, розірвання договору про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12 серпня 2016 року.

Згідно з листами ПП «Техкомсервіс» підприємство повідомило, що ремонтні роботи будуть проведені в червні 2017 року, договір на розміщення реклами в під»їздах будинку надано, для отримання даних про всіх співвласників будинку слід звертатися до реєстраційних органів; протокол зборів співвласників житлового будинку від 14 квітня 2017 року наданий позивачу не був , але повідомлено, що протокол знаходиться в уповноваженої особи будинку; повідомлено про відмову розірвати договір про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12 серпня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність всіх істотних умов в договорі не є підставою для визнання такого договору недійсним, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний правочин вчинений ним під примусом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав правової оцінки тій обставині, що він звертався до відповідача з приводу розірвання оскаржуваного договору, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним; а в разі відмови відповідача розірвати оспорюваний правочин позивач, з урахуванням приписів ст.. 651 ЦК України, не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про розірвання договору про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12 серпня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол загальних зборів співвласників будинку АДРЕСА_1 датований лише 14 квітня 2017 року, а оспорюваний договір укладений ще 12 серпня 2016 року, тобто з цього вбачається, що його примусили підписати цей договір у приміщенні нотаріуса, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм. Матеріали справи не містять належних доказів того, що оспорюваний договір був підписаний позивачем під впливом насильства, а судове рішення не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному договорі відсутні всі істотні умови, передбачені ст. 26 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки, з урахуванням приписів ст.ст. 215, 638 ЦК України, відсутність в договорі всіх істотних умов не є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення приписів ст. 25 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» відповідач у договорі відмовився від свого обов»язку щодо проведення капітального ремонту житлового будинку, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки за приписами ст. 7 Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року саме до обов»язку співвласника житлового будинку належить проведення поточного та капітального ремонту спільного майна.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 квітня 2018 року.

Головуючий:Судді: