Постанова № 73618471, 18.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4019/18

Номер справи місцевого суду: 1527/4967/12

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5- ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, визначення порядку користування домоволодінням, господарськими спорудами, земельною ділянкою, припинення права часткової власності та знесення, треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, Одеська міська рада, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання договору дарування удаваною угодою, визнання дійсним договору купівлі-продажу, перевід прав покупця, усунення перешкод у користуванні власністю та зобов’язання вчинити певні дії, треті особи: Одеська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,

встановила:

29 березня 2012 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, вказуючи, що вінє власником 42/100 частин домоволодіння, яке розташоване в м. Одесі, по вул. Островського, 21, на підставі договору дарування від 30.12.2011 року, а відповідачка є власником 58/100 частин цього ж домоволодіння.

Однак, з 30.12.2011 року позивач не може користуватися своєю власністю, оскільки ОСОБА_3 змінила замки та не впускає його до будинку, обґрунтовуючи це тим, що вона є власником домоволодіння в цілому. Звернення ОСОБА_5 до органів внутрішніх справ результату не дало.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив суд зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні 42/100 частин домоволодіння, яке розташоване в м. Одесі, по вул. Островського, 21 та визначити порядок користування земельною ділянкою № 21 по вул. Островського, відповідно до часток у домоволодінні.

23 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні комунікаціями за адресою: м. Одеса, вул. Островського, 21, зобов’язати ОСОБА_5 не чинити перешкод їй у вільному користуванні її частиною земельної ділянки з домоволодінням, визнати договір дарування 42/100 частин вищевказаного домоволодіння удаваним та визнати договір, укладений 30 грудня 2011 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, договором купівлі-продажу, а також перевести права та обов’язки покупця на ОСОБА_3 (т.1, а.с.52-55).

Також 23 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення її позову, шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3, від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання) (т.2, а.с.43).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року заяву відповідачки ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Вжиті заходи по забезпеченню позову ОСОБА_3, шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3, від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання).

У задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_3 відмовлено (т.1. а.с.44).

Крім того, 19.06.2012 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 42/100 частин вищевказаного домоволодіння, зареєстрованих за ОСОБА_5 (т.1, а.с.250).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 червня 2012 року заяву відповідачки ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Вжиті заходи по забезпеченню позову ОСОБА_3, шляхом накладення арешту на 42/100 частин вищевказаного домоволодіння, зареєстрованих за ОСОБА_5 (т.1, а.с.251).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року позов ОСОБА_5 – задоволено частково.

Встановлено порядок користування спірним домоволодінням, визнано за ОСОБА_5 право власності на 63/100 частин, визнано за ОСОБА_3 право власності на 37/100 частин, встановлено порядок користування земельною ділянкою, виділено ОСОБА_5 земельну ділянку площею 151,3 кв.м., а ОСОБА_3 – 271,2 кв.м., водопровідну колонку залишено в спільному користуванні, зобов’язано ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні належними йому 63/100 частин спірного домоволодіння, зобов’язано ОСОБА_3 зробити за власний рахунок переобладнання, стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію – 19 943,04 грн. та судовий збір – 107,30 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 – відмовлено у повному обсязі (т.2, а.с.259-264).

Разом з тим, рішенням апеляційного суду Одеської області від 06.12.2013 року вищевказане рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року було частково скасовано і зустрічний позов ОСОБА_3 було задоволено частково, та було зобов’язано ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні комунікаціями (газ, вода, світло, каналізація) (т.2, а.с.383-390).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2014 року вищевказані судові рішення залишені без змін (т.3, а.с.41-42).

13.02.2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалами Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року, шляхом вчинення будь-яких дій по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3 від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання), та від 20 червня 2012 року, шляхом накладення арешту на 42/100 частки домоволодіння за № 21 розташованого по вул. Островського в м. Одесі, належних за ОСОБА_5 (т.4, а.с.1-3).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року заяву ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову було задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті вищевказаними ухвалами суду.

Знято заборону, накладену ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2012 року, ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3 від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання).

Знято арешт, накладений ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20.06.2012 року, на 42/100 частки домоволодіння за № 21 розташованого по вул. Островського в м. Одесі, зареєстрованих за ОСОБА_5 (т.4, а.с.10-11).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеної ухвали, в частині зняття заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку від користування комунікаціями та ухвалення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_5 в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Одеської області від 06.12.2013 року, яке набрало законної сили та було залишено без змін судом касаційної інстанції, ОСОБА_5 було зобов’язано не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні комунікаціями (газ, вода, світло, каналізація) за адресою: м.Одеса, вул. Островського, 21, тобто позовні вимоги ОСОБА_3 у зазначеній частині були задоволені, про що йшлося вище.

Таким чином, питання, яке було предметом забезпечення позову, фактично закріплене в судовому рішенні, яке згідно до ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України обов’язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Однак, судом першої інстанції зазначених обставин не було враховано, що свідчить про те, що ухвала у цій частині є необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступні обставини.

Так, згідно ч.ч.7-9 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови в задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно постановою державного виконавця від 20.03.2018 року було закінчене виконавче провадження.

Однак, як вбачається із рішення апеляційного суду Одеської області від 06.12.2013 року, ОСОБА_5 було зобов’язано не чинити перешкоди ОСОБА_3 в користуванні комунікаціями, без обмеження будь-яким строком, а тому дане зобов’язання є постійним.

Крім того, як було зазначено вище, оскаржувана ухвала була постановлена судом 19.02.2018 року, в той час як постанова про закінчення виконавчого провадження була винесена лише 20.03.2018 року, тобто через місяць.

Зазначені обставини свідчать про те, що у суду не було правових підстав для скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2012 року, в частині заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3 від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання), оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали суду рішення у вказаній частині не було виконаним.

Також слід зазначити, що згідно вказаного судового рішення апеляційного суду Одеської області від 06.12.2013 року, в ньому не зазначено, які конкретно дії має вчиняти ОСОБА_5 на виконання цього рішення, та від здійснення яких дій він повинен утримуватися, у зв’язку з чим, на думку колегії суддів, рішення не може бути вважатися виконаним у повному обсязі, як про те зазначено в постанові державного виконавця.

Такий висновок колегії суддів ґрунтується на тому, що як слідує із пояснень представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, даним ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 на даний час здійснює всі дії, направлені на перешкоджання ОСОБА_3 у користуванні комунікаціями (газ, вода, світло, каналізація), що є недопустимим, оскільки ці дії будуть протирічити вищевказаному рішенню апеляційного суду Одеської області від 06.12.2013 року.

З цих підстав, та враховуючи, що повного виконання судового рішення на час постановлення оскаржуваної ухвали суду не відбулось, як то передбачено ч.8 ст. 158 ЦПК України, у суді першої інстанції не було правових підстав для скасування ухвали суду про забезпечення позову ОСОБА_3 шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3, від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її частково спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у повній відповідності до вимог процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року, в частині скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_8 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3 від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання), скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2012 року шляхом заборони ОСОБА_8 вчиняти будь-які дії по відключенню частини будинку, який належить ОСОБА_3 від користування комунікаціями (газ, світло, водовідведення та водопостачання), відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено: 24.04.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_9

ОСОБА_2