Рішення № 73616499, 10.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/13777/15-ц

Провадження № 2-2032/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретарів - Кучерини Ю.С., Горбач О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 позивач управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (УДСО) звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просить виселити останніх з кімнати 2-5 гуртожитку УДСО при ГУМВС України в м. Києві, що розташований по АДРЕСА_1, без надання їм іншого житлового приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що УДСО є балансоутримувачем вище вказаного гуртожитку. В спірне житлове приміщення відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, були вселені на підставі ордера від 02.02.2001 №00064, виданого ОСОБА_1 у зв'язку з проходженням ним служби атестованого працівника в УДСО. На даний час у спірному житловому приміщенні проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 04.11.2008 відповідача ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх страв за власним бажанням.

З наведених підстав, позивач вказує, що оскільки відповідачу ОСОБА_1 спірне житлове приміщення надавалося в користування на період проходження ним служби в УДСО, то у зв'язку із припиненням ним виконання службових обов'язків за власним бажанням без поважних причин він разом із залежними від нього особами втратили право користування кімнатою в гуртожитку. У зв'язку з зазначеним, оскільки відповідачі добровільно спірне житлове приміщення не звільняють, право користування спірним житловим приміщенням втратили, позивач просить виселити їх без надання їм іншого житлового приміщення на підставі ст. 132 ЖК Української РСР.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, які є законними представниками малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, в обґрунтування заперечень посилались, зокрема, на те, що відповідач ОСОБА_1 має стаж роботи в органах УДСО більше 10 років, а тому відповідно до ч. 2 ст. 125 ЖК Української РСР не може бути виселений із спірного житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.

Представник третьої особи служби у справах дітей Солом'янської районної у м. Києва державної адміністрації в судове засідання не з'явився, подав суду заяву у якій просить розглядати справу у його відсутності, виходячи з інтересів малолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволенні позову УДСО просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Положення про Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, затвердженого наказом Департаменту ДСО при МВС України від 10.02.2014 №13, УДСО є державною установою, що провадить некомерційну господарську діяльність та підпорядковується і входить до сфери управління Департаменту Державної служби охорони при МВС України. Відповідно до п. 4.3 згаданого Положення, майно використовується УДСО відповідно до законодавства та нормативних актів Департаменту.

УДСО на підставі наказу Департаменту Державної служби охорони МВС України від 05.07.2004 №224 є балансоутримувачем гуртожитку з підвальним приміщенням та прибудованим приміщеннями актового залу, загальною площею 9710, 00 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1.

Наказом начальника УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 31.12.2008 №945 затверджено Положення про гуртожиток управління ДСО при ГУ МВС України в м. Києві. Відповідно до згаданого Положення, гуртожиток призначається для проживання працівників управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві на період їх роботи в підрозділах УДСО, та як виняток, членів їх сімей. Як визначено у п. 6.1 вказаного Положення, працівників (та разом з ними членів їх сімей), які поселилися в гуртожитку у зв'язку з роботою в підрозділі ДСО, може бути виселено з гуртожитку, зокрема, у разі звільнення з роботи.

02.02.2001 УДСО видано ордер серія СО №000064 ОСОБА_1, як атестованому працівнику УДСО, на право зайняття житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 заселений в спірне житлове приміщення.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами, що на час розгляду справи у спірному житловому приміщенні фактично проживають, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Як видно з представлених суду документів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займають кімнату АДРЕСА_1.

Наказом УДСО від 04.11.2008 №101 о\с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «ж» (за власним бажанням).

Згідно витягу з протоколу засідання житлово-побутової комісії УДСО при ГУ МВС України в м. Києві від 23.04.2015 №6, 23.04.2015 комісією прийнято рішення виселити ОСОБА_1 та його сім'ю з гуртожитку УДСО по АДРЕСА_1 згідно п. 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 №208.

В силу ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 2 ЖК Української РСР, завданням житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Згідно ст. 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Так, підстави для виселення із житлових приміщень встановлені у ст.ст. 99, 109, 110, 112, 114-117, 124, 132, 157, 165, 169 ЖК Української РСР. Зокрема, статтею 132 ЖК Української РСР встановлені підстави для виселення з гуртожитків.

У відповідності до положень ст. 132 ЖК Української РСР, сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 125 ЖК Української РСР, без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Таким чином, з огляду на положення ст.ст. 125, 132 ЖК Української РСР, у разі припинення трудових відносин, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, може бути виселено із гуртожитку за умови надання іншого житлового приміщення.

Як видно з матеріалів справи, вислуга років відповідача ОСОБА_1 на момент звільнення склала 12 років 11 місяць 14 днів.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 пропрацював в органах УДСО більше 10-ти років, на нього поширюється гарантії встановлені ст. 125 ЖК Української РСР.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 125, 132 ЖК Української РСР відповідач ОСОБА_1 та відповідно залежні від нього особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть бути виселений з гуртожитку за умови надання іншого житлового приміщення.

З огляду на встановлені вище обставини, оскільки відповідачі можуть бути виселені із гуртожитку за умови надання їм іншого житлового приміщення, позовні вимоги УДСО не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа: Відділ опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя