Рішення № 73615563, 12.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1897/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Дудник В.О., Чуб Н.С., Сіренко Д.В.

за участю: представника позивача Костенка Д.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

Позивач, ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача - ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 61 824,44 гривень за кредитним договором № б/н від 22 листопада 2012 року, яка складається з наступного: 8499,57 гривень - заборгованість за кредитом, 47054,66 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - (фіксована частина), 2920,21 гривень - штраф (процентна складова); судові витрати у розмірі 1600,00 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 22 листопада 2012 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 8500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затверджених наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30 листопада 2016 року має заборгованість - 61 824,44 гривень, яка складається з наступного: 8499,57 гривень - заборгованість за кредитом, 47054,66 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2850,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - (фіксована частина), 2920,21 гривень - штраф (процентна складова).

Представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Костенко Д.С в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи (а.с.95-99), просив позов задовольнити. Пояснив суду, що відповідачем було отримано кредит у розмірі 8 500,00 гривень зі встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Сума незмінного обов'язкового щомісячного платежу становить 298,56 гривень. З тіла кредиту відповідачем було сплачено лише 0,43 коп., суму відсотків сплачено не було, у зв'язку з чим нараховувалася пеня. Після находження коштів в рахунок погашення заборгованості з боку відповідача, спочатку здійснювалося погашення відсотків, а потім пені. Зазначив, що банком також було застосовано підвищену відсоткову ставку, про встановлення якого відповідача було повідомлено шляхом СМС-повідомлення. Щодо нарахування суми пені та комісії, зазначив, що 2850 гривень - це сума пені, так як у довідці про умови кредитування нарахування комісії відсутнє.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с.85-87), просила відмовити у задоволенні позову. Також, просила у розрізі даного спору застосувати строки позовної давності щодо нарахування пені, з підстав викладених у заяві про застосування строків позовної давності (а.с.60-61). Пояснила суду, що відповідач визнає наявність у нього заборгованості по тілу кредиту. При цьому, позичальник не визнає суму відсотків за користування кредитом, оскільки зміна відсоткової ставки була здійснена банком без згоди позичальника, останній не був про це повідомлений, у зв'язку з чим відповідач визнає нарахування суми відсотків лише частково до відповідного підвищення відсотків.

Суд, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно п. 2.1.1.2. вищевказаного Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 листопада 2012 року ОСОБА_4 складена та підписана Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій відповідач просив надати йому кредит з використанням кредитної картки «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом на рівні 8000,00 гривень (а.с.5).

Згідно інформації викладеної у вказаній заяві ОСОБА_4, останній підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам'ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становить укладений Договір про надання банківських послуг, що свідчить про те, що між сторонами було укладено кредитний договір № б/н від 22 листопада 2012 року із встановленням відновлювального кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема:

1.припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2.зміна умов зобов'язання;

3.сплата неустойки;

4.відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з наданої позивачем виписки по картковому рахунку НОМЕР_2 за період з 01 січня 1999 року по 08 жовтня 2017 року, відповідачем здійснювалося зняття коштів по картці, що свідчить про користування встановленим кредитним лімітом, при цьому погашення кредитної заборгованості відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, у зв'язку з чим, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 30 листопада 2016 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 8499,57 гривень, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем, в цій частині підтверджується належними та допустимими доказами та не заперечувалася стороною відповідача в судовому засіданні.

Також, позивачем в рахунок сплати відповідачем нараховано 47054,66 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти по картрахунку НОМЕР_2 від 22 листопада 2012 року, відкритого на ім'я ОСОБА_4, 22 листопада 2012 року на вказаній кредитній картці було встановлено кредитний ліміт на рівні 8000,00 гривень, в цей же день кредитний ліміт було зменшено до 300,00 гривень, а з 19 грудня 2012 року кредитний ліміт було збільшено та встановлено на рівні 8500,00 гривень (а.с.123).

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) на тип картки MasterCard Mass була встановлена на рівні 2,5%.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22 листопада 2012 року, починаючи з 22 листопада 2012 року за договором була встановлена відсоткова ставка - 30,00%, а починаючи з 01 вересня 2014 року - на рівні 34,80 %, з 01 квітня 2015 року - 43,20% (а.с.3-4).

Таким чином, здійснюючи нарахування відсотків за кредитним договором позивачем у різний період часу застосовувалась різна процентна ставка, в тому числі і різна підвищена процентна ставка на прострочену заборгованість.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», від 22 вересня 2011 року № 3795-VI, ч. 1- 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України викладена в наступній редакції: «Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною».

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ.

Таким чином, враховуючи, що рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку прийняті після набрання чинності вищевказаним Законом, такі дії банку є неправомірними.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України ухвалюючи 26 вересня 2012 року рішення у справі №6-89цс12.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

У постанові від 14 березня 2018р. у справі № 515/1844/16-ц Верховний Суд встановив, що зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнято до уваги, як належне повідомлення споживача про зміну таких послуг, оскільки ці доводи не підтверджені належними та допустимими доказами. Умовами встановлено обов'язок банку, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту) не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по картрахунку згідно договору, а даних щодо такого інформування матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 906 СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року було змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом з використанням картки «Універсальна» з 01 вересня 2014 року з 2,5% на місяць до 2,9% (а.с.110-113).

Наказом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 906 СП-2015-6552838 від 18 лютого 2015 року було змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом з використанням картки «Універсальна» з 01 квітня 2015 року з 2,90% на місяць до 3,60% (а.с.114-119а).

Так, дійсно 15 серпня 2014 року на номер телефону відповідача (+380662050435) було направлено СМС-повідомлення про те, що з 01 вересня 2014 року ставка за використання кредитних коштів становитиме 2,9% на місяць (а.с.108, 121). 15 березня 2015 року на номер телефону відповідача (+380662050435) було направлено СМС-повідомлення про те, що з 01 квітня 2015 року ставка за використання кредитних коштів становитиме 3,6% на місяць (а.с.120).

Відповідно до п.п. 1.1.3.2.3. п. 1.1.3.2. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, банк має право здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, в тому числі у виписці по картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо на протязі 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, по особистому рішенню банку та без попереднього повідомлення клієнта.

При цьому, згідно п.п. 1.1.1.91 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи - розмір винагороди за послуги банку; являється невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності до даних Умов.

З викладеного вбачається, що банк зобов'язаний був повідомити позичальника про відповідні зміни відсоткової ставки по кредиту, що позивачем здійснено не було. При цьому, посилання представника позивача на те, що в обов'язок клієнта входить, згідно витягу з Умов та правил надання банківських послуг, обов'язок отримувати виписки про стан картрахунку та по проведених операцій на картрахунку, не можуть слугувати підставою вважати дії позивача в частині неповідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки правомірними, враховуючи те, що за Умовами та правилами надання банківських послуг, банк зобов'язаний був здійснити дане повідомлення.

Таким чином, з викладеного вбачається, що банк зобов'язаний був повідомити позичальника про відповідні зміни відсоткової ставки по кредиту. В той же час, надані суду виписки з історії відправлень СМС-повідомлень позичальнику не містять будь-яких підтверджуючих відомостей, як про доставку таких повідомлень, так і про отримання їх з боку позичальника, що в своїй сукупності не може свідчити про належне повідомлення позичальнику про зміну відсоткової ставки по кредиту.

Таким чином, враховуючи, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, зміна фіксованої процентної ставки була здійснена банком без згоди позичальника, з наданих позивачем суду виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, а саме: вважає за можливе стягнути з відповідача суду заборгованості за відсотками за період з 22 листопада 2012 року по 31 серпня 2014 року включно, що становить 1519,14 гривень.

Щодо нарахування з боку позивача суми пені та комісій у розмірі 2850,00 гривень, а також штрафу, то суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана позиція взаємоузгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові суду від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15.

Статтею 417 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що штраф та пеня є один видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором є неможливим.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, оскільки комісія банком нараховувалася відповідачу за дії, які банк здійснює на власну користь, судом не вбачається підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією.

Крім того, слід зазначити, що позивачем у позовній заяві наведена загальна сума нарахувань за різними видами зобов`язань, пенею та комісією, в загальній сумі 2850,00 гривень, що унеможливлює перевірити вірність нарахувань за кожним зобов`язанням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, у розрахунку заборгованості сума в розмірі 2850,00 гривень зазначена як комісія, при цьому у позовній заяві позивач просить стягнути дану суму як заборгованість за пенею та комісією.

Щодо поданої представником відповідача заяви про застосування до позовних вимог про стягнення з відповідача пені строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За умовами п.п. 1.1.7.31. п. 1.1.7. Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, строк позовної давності стосовно вимог банку по поверненню кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат банку складає 50 років.

Таким чином, враховуючи Умови та правила надання банківських послуг, в розрізі даного спору, враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, судом не вбачається підстав для задоволення заяви про застосування строків позовної давності до даних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідача, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідача кредитної заборгованості підлягає судовому захисту в порядку визначеному пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України, а відповідно позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за кредитом у розмірі 8499,57 гривень; процентів за користування кредитом у розмірі 1519,14 гривень, а всього у розмірі 10 018,71 гривень.

Крім того, в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 600 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 5, 526, 546, 549, 553, 610, 612, 627, 629, 653, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 354, 417 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором б/н від 22.11.2012р. в сумі 10 018 гривень 71 копійку та судовий збір в сумі 1 600 гривень, а всього 11 618 (одинаджцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 71 (сімдесят одну) копійку.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя: