Ухвала суду № 73615484, 16.04.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8997/17

У Х В А Л А

"16" квітня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді: Астахової О.О.,

при секретарі Лаптєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віктор Петрович про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Авдієнко Віктор Петрович про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

13 квітня 2018 року до суду вп'яте надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень №23 (літера А) у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 32,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 144377380000, в якій вона повторно тим же способом і з тих же підстав просить забезпечити позов.

Мотивуючи тим, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки належне на праві власності майно відповідача може бути нею відчужене, що змушує її звернутись з даною заявою до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали цивільної справи суд прийшов до наступного.

Ухвалами Дніпровського районного суду м. Києва постановленими 30 червня 2017 року, 19 жовтня 2017 року та 01 листопада 2017 року було відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3, 4 (групи приміщень №23 (літера А) у будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення, а вжиті заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб.

Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_2 на даний час здійснює дії направлені на відчуження спірного нерухомого майна.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надала суду жодного доказу на підтвердження даних обставин.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, перевіривши відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також враховуючи, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд приходить до висновку, що з урахуванням сукупності вищевказаних обставин, відсутні належні правові підстави для забезпечення позову у обраний позивачем спосіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

С у д д я : О.О. Астахова