Постанова № 73613999, 25.04.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №471/91/18-ц 25.04.2018

Провадження №22-ц/784/496/18

Справа № 471/91/18-ц Суддя першої інстанції Скарницька І.Б.

Провадження № 22ц/784/496/18 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 квітня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегія суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем Тищенком Л.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі – Відділ ДВС) на ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року, постановлену суддею Скарницькою І.Б., в смт. Братське, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири та договору дарування квартири,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення її позову до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та дарування квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в смт. Братське Миколаївської області, з яким вона мала намір звернутися, шляхом зупинення продажу цієї квартири, що перебуває під арештом.

Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року заяву задоволено.

Забезпечено позов шляхом зупинення продажу арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в смт. Братське Миколаївської області, призначеного на 21 лютого 2018 року, номер лоту № 261998 та проводиться Державним підприємством «СЕТАМ».

Забезпечуючи позов у зазначений спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та, у разі продажу квартири, право ОСОБА_2, яка має намір захищати своє порушене право власника зазначеної нерухомості у суді, буде порушено.

В апеляційній скарзі Відділ ДВС просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2, посилаючись на те, що місцевим судом не були додатково досліджені докази щодо необхідності забезпечення позову, зокрема, матеріали виконавчого провадження, не було зазначено порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При цьому скаржник також зазначав, що оскарженою ухвалою суду чиняться перешкоди для повного та своєчасного виконання виконавчих листів, які знаходяться на виконанні у Відділі ДВС по стягненню зі ОСОБА_3 грошових коштів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнала доводів скарги, посилаючись на те, що про наявність арешту на вищевказану квартиру їй стало відомо лише 19 лютого 2018 року від її сестри ОСОБА_3 До цього часу вона була впевнена в тому, що є повноцінним співвласником квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в смт. Братське Миколаївської області. У строк, визначений ч. 4 ст. 152 ЦПК України, нею було подано до суду позовну заяву до ОСОБА_3 про визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування вказаної квартири. Звернувшись до суду з зазначеним позовом вона намагається захистити свої конституційні права на житло. На теперішній час вказаний позов знаходиться на розгляді в Братському районному суді Миколаївської області.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частина ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Таким чином, положення ч. 1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає забезпечення позову зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання прийнятого за його позовом позитивного рішення, а також ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз’ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачаєтся, що позивачем 20 лютого 2018 року було подано заяву про забезпечення позову, а 2 березня 2018 року до суду надано позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування вказаної квартири.

14 березня 2018 року Братським районним судом Миколаївської області було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_2 та справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження на 3 квітня 2018 року.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що зазначений спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими ОСОБА_2 позовними вимогами.

Колегія суддів вважає даний висновок правильним, оскільки районним судом було у повній мірі враховано як інтереси позивача, яка убезпечувала себе від можливого позбавлення її конституційного права на житло, так і інтереси відповідача, який є боржником та щодо якого на виконанні у Відділу ДВС містяться виконавчі листи про стягнення грошових коштів.

При цьому Відділ ДВС не позбавлений можливості вимагати виконання ОСОБА_3 її боргових зобов’язань, але при цьому не може примусово реалізувати арештовану квартиру, яка є об’єктом правовідношень, що виникли між сторонами, до вирішення спору. Отже, до моменту вирішення спору, а саме до закінчення розгляду справи, буде зупинено продаж квартири № 9 у будинку № 92 в смт. Братське Миколаївської області, в якій на теперішній час є зареєстрованою та проживає позивач ОСОБА_2 (а.с. 4).

Це в повній мірі відповідає меті забезпечення позову – гарантуванню виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та ефективного захисту оспорюваних прав та інтересів позивача.

Твердження скаржника про те, що спірна квартира раніше неодноразово виставлялася на торги, але ні боржниця ОСОБА_3, ні позивач ОСОБА_2 до того моменту, як було зареєстровано учасників електронних торгів, не зверталися до суду з позовами про оскарження права власності на цю квартиру не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач стверджувала, що про намір реалізувати спірну квартиру вона дізналася 19 лютого 2018 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач була освідомлена про зазначені події, оскільки отримувала відповідні листи з Відділу ДВС є безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не є стороною виконавчої провадження, а тому не могла захищати свої права в межах виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі Відділ ДВС посилається також на те, що районним суд при вирішенні питання про забезпечення позову не досліджувалися матеріали виконавчого провадження, проте обставини, які підлягають дослідженню при розгляді заяви про забезпечення позову, визначені главою 10 ЦПК України, та вимоги цих приписів дотримані районним судом при розгляді заяви ОСОБА_2

Щодо твердження скаржника про не зазначення в оскаржуваній ухвалі порядку виконання такої ухвали не заслуговують на увагу, з огляду на те, що такий порядок визначено Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Братського районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді С.Ю. Колосовський

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2018 року.