Рішення № 73612539, 25.04.2018, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

25 квітня 2018 рокуСправа №451/927/17Провадження № 2/451/104/18

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Мулявка О.В.

з участю секретаря судового засідання Кормилюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року до суду із позовною заявою звернулася ОСОБА_1, відповідно до вимог якої, просять визнати за нею право власності на гараж АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

В обґрунтування позову посилається на обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер її батько ОСОБА_4, в результаті чого відкрилася спадщина, спадкоємцями за законом якої, є вона і її брат ОСОБА_2.

У визначений законом шестимісячний строк позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та на частину спадкової маси отримала свідоцтво на спадщину, а брат від прийняття спадкових прав відмовився.

Поряд з цим, отримати свідоцтво про право на спадщину - гараж АДРЕСА_1, вона не в змозі, оскільки батько не оформив на такий належних правовстановлюючих документів.

Таким, чином через відсутність у спадкодавця відповідних правовстановлюючих документів, позивач не має змоги реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, а тому вимушена звертатись до суду про визнання права власності на спадкове майно, порядку спадкування за заповітом.

Із посиланням на норми матеріального права, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, позивач вимоги просить задоволити, визнавши їх власником спірного гаража.

Позивач в судове засідання не з'явився. Надавши до суду заяву, із підтриманням вимог, клопотала про розгляд справи за її відсутності (а.с.30). Позов просить задоволити.

Також відповідач - ОСОБА_2 і представник відповідача Радехівської міської ради у судове засідання не з'явилися. Скерували до суду заяви, із визнанням позовних вимог, просили розгляд справи здійснити за їх відсутності (а.с.21-22,29).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Розглянувши подані учасниками справи заяви та дослідивши подані ними документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.6), звівши за життя по вулиці Галицькій у м.Радехів гараж (а.с.8-10).

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та даних спадкової справи №121/16 вбачається, що позивач є дочкою померлого ОСОБА_4 та спадкоємцем за законом першої черги, яка прийняла спадщину належним чином (а.с.12,37-56).

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.48 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва і діяли до вступу в дію Цивільного кодексу Української РСР 18.07.1963 року №1540-ІV.

Зокрема за вказаними Указом і постановою підставою виникнення права власності на нерухоме майно був сам факт збудування такого з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття його в експлуатацію.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на нерухоме майно із проведенням його реєстрації.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію у постанові від 18.12.2013 року у справі №6-137цс13.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 РОКУ.

У відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них..., який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 13.06.2012 року №304, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Окрім даних про нерухоме майно (розташування, площі тощо) - гараж АДРЕСА_1, зазначених у технічному паспорті, виданому 04.07.2017 році КП ЛОР «Червоноградське МБТІ», у даному документі значиться також і рік побудови такого - 1989 (а.с.11).

Згідно даних, викладених у довідці КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» №3130 від 04.07.2017 року, відомості про реєстрацію гаража АДРЕСА_1, відсутні (а.с.13).

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Також, суд зауважує, що відповідачі визнали повністю заявлений стороною позивача позов, шляхом подання суду у письмовій формі відповідних заяв (а.с.21-22,29).

В силу вимог ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке ж право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За таких обставин, на переконання суду, визнання позову відповідачами є їх процесуальним правом, передбаченим процесуальним законодавством у статтях 49 та 206 ЦПК України і таким правом щодо предмета спору такі розпоряджаються на власний розсуд.

Судом встановлено, що відповідачі, які підписали заяви про визнання позову, не обмежені у повноваженнях на вчинення такої процесуальної дії.

Судом також встановлено, що визнання відповідачами позову жодним чином не суперечить закону, а також жодним чином не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для постановлення ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачами позову і продовження судового розгляду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, правомірність набуття ОСОБА_4 за життя права на володіння спірним гаражем АДРЕСА_1, дані про позивача, яка є спадкоємцем по закону та прийняла спадщину, відсутність відомостей про наявність інших можливих претендентів на спадкове майно, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ініціатора звернення до суду щодо визнання права в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У розумінні вимог ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне із відповідачів на користь позивача стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,258-259,263-265 ЦПК України та ст.ст.16,328,1218,1261 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_1 Львівської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, фактично проживаючого у АДРЕСА_3 та Радехівської міської ради (м.Радехів, вул.І.Франка,1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_4 640 гривень понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийМулявка О. В.