Рішення № 73611391, 16.04.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/84/2018

Справа № 331/4731/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_3»янова ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, ОСОБА_5 В»ячеслава Михайловича про визнання поруки припиненою,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 р. ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, ОСОБА_5 В»ячеслава Михайловича про визнання поруки за договором поруки № 1425 від 24 листопада 2007 року, укладеним між кредитором - ВАТ « Державний ощадний банк України Філія Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, поручителем - ОСОБА_3»яновим ОСОБА_4 та боржником – ОСОБА_5 В»ячеславом Михайловичем, припиненою з 22 лютого 2009 року.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що 24 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2511, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 351 325 гривень 82 копійки, строком на 84 місяці до 24 листопада 2014 року.

Цього ж дня, 24 листопада 2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління було укладено договір поруки № 1425, відповідно до умов якого він зобов’язався відповідати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_5 перед ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління по кредитному договору № 2511 від 24.11.2007 року в повному обсязі даних зобов’язань.

Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, це означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п. 2.1. даного договору поруки).

18.02.2008 року на його адресу було направлено вимогу банку про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року, яка станом на 18.02.2008 року складає 13 167 гривень 70 копійок, з них: 8 316 гривень 51 копійка – заборгованість за кредитом; 4 851 гривня 19 копійок – заборгованість за відсотками. Крім того, повідомлено, що у разі непогашення заборгованості по кредиту та відсоткам у термін до 25 лютого 2008 року Банк керуючись п. 3.2.3 Кредитного договору № 2511 від 24.11.2007 року змушений буде розпочати претензійно - позовну роботу.

21.07.2008 року основному позичальнику – ОСОБА_5 було вручено у відділенні банку вимогу № 25/5408 від 09.06.2008 року про дострокове виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року, яка не була виконана у встановлений вимогою 30-денний строк, а тому строк виконання основного зобов’язання за договором кредиту змінено на 21.08.2008 року.

Таким чином, строк щодо зобов’язання по поверненню кредиту настав 21.08.2008 року.

Проте, ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізької обласної дирекції звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до нього та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року лише 14.04.2009 року (даний факт підтверджується копію позовної заяви банку з вхідним штампом суду, що додана до матеріалів позовної заяви), тобто висунув вимоги до нього як до поручителя за договором поруки № 1425 від 24.11.2007 року, який фактично вже був припинений.

Таким чином, вважає, що оскільки ПАТ «Державний ощадний банк України» протягом 6 місяців з моменту настання строку основного зобов’язання не подало позовної заяви до нього, як до поручителя, то договір поруки № 1425 від 24.11.2007 року вважається припиненим.

Посилаючись на ч. 4 ст. 559 ЦК України, позивач просив суд визнати поруку за договором поруки № 1425 від 24 листопада 2007 року, укладеним між кредитором - ВАТ « Державний ощадний банк України Філія Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, поручителем - ОСОБА_6 та боржником – ОСОБА_5, припиненою з 22 лютого 2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що вони є законними, обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та наданими в судовому засіданні поясненнями.

Представник відповідача - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління, в судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечував, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Посилаючись на наявні в матеріалах справи докази та письмові заперечення банківської установи, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, застосувавши стрко позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду не надав.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2017 року провадження у справі відкрито (а.с. 24).

4.08.2017 року від відповідача по справі до суду надійшли письмові заперечення проти позову , з доданими до них копіями документів (а.с.35-36, 37-42).

В цей же день, а саме 4.08.2017 р. від відповідача по справі до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності ( а.с.43).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 18.01.2017 р.у підготовче судове засідання по зазначеній справі відкладено до 31.01.2018р. (а.с. 92-)

31.01.2018 р. представником позивача надані суду письмові заперечення на клопотання про застосування строку позовної давності. (а.с. 104-105)

Ухвалою суду від 31.01.2018р. зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 107-108)

Ухвалою суду від 02.03.2018р. закрито підготовче провадження по зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 120-121)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги пояснення представників позивача та відповідача, надані сторонами по справі письмові пояснення по справі та докази, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 24 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 2511, відповідно до умов якого останній отримав кредит в сумі 351 325 гривень 82 копійки, строком на 84 місяці до 24 листопада 2014 року на придбання автомобіля ACURAMDX. За користування кредитом згідно умов кредитного договору було встановлено плату в розмірі 14 відсотків річних, які повинні сплачуватися щомісячно. (а.с. 9-12)

Цього ж дня, 24 листопада 2007 року між ОСОБА_6, ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління було укладено договір поруки № 1425, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов’язався відповідати за борговими зобов’язаннями ОСОБА_5 перед Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізьке обласне управління по кредитному договору № 2511 від 24.11.2007 року в повному обсязі даних зобов’язань. (а.с. 13-14)

Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, це означає, що Кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно (п. 2.1. даного договору поруки).

18.02.2008 року на адресу ОСОБА_6 було направлено вимогу банку про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року, яка станом на 18.02.2008 року складає 13 167 гривень 70 копійок, з них: 8 316 гривень 51 копійка – заборгованість за кредитом; 4 851 гривня 19 копійок – заборгованість за відсотками. Крім того, повідомлено, що у разі непогашення ОСОБА_6 заборгованості по кредиту та відсоткам у термін до 25 лютого 2008 року Банк керуючись п. 3.2.3 Кредитного договору № 2511 від 24.11.2007 року змушений буде розпочати претензійно - позовну роботу. (а.с. 15)

Одночасно, 21.07.2008 року основному позичальнику – ОСОБА_5 було вручено у відділенні банку вимогу № 25/5408 від 09.06.2008 року про дострокове виконання боргових зобов’язань за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року, яка не була виконана у встановлений вимогою 30-денний строк. (а.с. 16)

Таким чином, строк виконання основного зобов’язання за договором кредиту змінено на 21.08.2008 року.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки № 1425 від 24.11.2007 року порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання по кредитному договору № 2511 від 24.11.2007 року не пред’явить вимоги до поручителя.

Згіднозі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (чч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Частиною 1 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом зазначених норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, разом з тим є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право й кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Ужитий законодавцем у частині першій статті 559 ЦК України термін "порука" використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Згідно умов кредитного договору, датою остаточного повернення кредиту є 24.11.2014 року (відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 2511 від 24.11.2007 року).

В той же час, п. 2.4. даного кредитного договору передбачено право банку на дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, яке реалізується банком шляхом направлення на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальник відповідної вимоги.

Отже, як вже зазначалося раніше ПАТ «Держаний ощадний банк України», направивши 09.06.2008 року на ім’я ОСОБА_5 вимогу про повернення кредиту та нарахованих відсотків (яку останній отримав 21.07.2008 року), скористалося своїм правом на дострокове розірвання кредитного договору на підставі п. 2.4. кредитного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку сааме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленного договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язанняз гідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Умовами договору поруки конкретного строку дії договору поруки передбачено не було. Таким чином, строк дії договору поруки з зазначенням конкретної дати, сторонами погоджений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичн езначення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251. 252 ЦК України).

Отже, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦПК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судова практика Верховного Суду України в період з 17.09.2014 року свідчить, що порука безумовно припиняється в разі реалізації кредитором права на дострокове повернення кредиту шляхом направлення відповідної вимоги, та пропуску шестимісячного строку на подання позову до поручителя (постанови ВС України №6-1 Обцс 14, 6-75цс14, 6-190цс14, 6- 616цс15, 6-1085ц15, 6-933цс15, 6-213цс15, 6-352цс15, 6-263цс15, 6-2056цс15, 6-436цс15, 6- 2017ц15, 6-1599цс15, 6-18цс16, 6-2875цс15, 6-1301цс15. №6-190цс14 від 21.01.2015 р. №6-3831 1св14 від 03.12.2014 р. №6-170цс14 від 17.09.2014 року).

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до п. 2.4.Кредитного договору, шляхом направлення відповідної вимоги на адресу позичальника не пред'явив вимоги до поручителя. Останній день подання позову до поручителя сплив 21.02.2009 року – тобто 21 лютого 2009 року і припинилася порука позивача.

Проте, в порушення вищезазначених матеріальних та процесуальних правових норм ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Запорізької обласної дирекції звернулося до Василівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2511 від 24.11.2007 року лише 14.04.2009 року (даний факт підтверджується копію позовної заяви банку з вхідним штампом суду, що додана до матеріалів справи), тобто висунув вимоги до ОСОБА_6, як до поручителя, за договором поруки № 1425 від 24.11.2007 року, який фактично вже був припинений. (а.с. 17-19)

Дослідивши письмові докази сторін по справі та перевіривши їх відповідність вимогам ЦПК України, взявши до уваги пояснення представників позивача та відповідача – банківської установи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу позовних вимог позивача, виходячи встановлених судом обставин на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності до позовних вимог ОСОБА_7 про визнання договору поруки від 24.11.2007 року припинени, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Якщо договір поруки припинився на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року № 6-170цс13.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 640,00 грн. (а.с. 2), а тому, оскільки позов задоволено в повному обсязі сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст..251,526,543,554,555,559,598 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_3»янова ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати поруку ОСОБА_3»янова ОСОБА_4 ( зареєстроване та фактичне місце проживання :71600, АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1) за договором поруки № 1425 від 24 листопада 2007 року, укладеним між кредитором - ВАТ « Державний ощадний банк України Філія Запорізьке обласне управління ( м. Запоріжжя, пр.. Леніна, 48, МФО 313957, ЗКПО 02760363), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство « Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ( 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 48 ; код ЄДРПОУ 02760363), поручителем - ОСОБА_3»яновим ОСОБА_4 ( зареєстроване та фактичне місце проживання :71600, АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1) та боржником – ОСОБА_5 В»ячеславом Михайловичем (71600, АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2), припиненою з 22 лютого 2009 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління ( 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. № 48 ; код ЄДРПОУ 02760363) на користь ОСОБА_3»янова ОСОБА_4 ( зареєстроване та фактичне місце проживання :71600, АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 320,00 грн. ( триста двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 В»ячеслава Михайловича (71600, АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3»янова ОСОБА_4 ( зареєстроване та фактичне місце проживання :71600, АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 320,00 грн. ( триста двадцять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.

Суддя Н.Г.Скользнєва

16.04.2018