Вирок № 73610040, 24.04.2018, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/276/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

при секретарі Скрипник Р. А.

з участю прокурора Скубачевського П.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

та його захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,-

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, невійськовозобов'язаного, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

15.03.1995 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 140 КК України до 3 років позбавлення волі;

10.11.1998 року вироком Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 215-3 КК України до 1 року виправних робіт із вирахуванням 20 % заробітку на користь держави. 18.10.1999 року на підставі ст. 30 КК України, направлений в місця позбавлення волі строком 3 місяці 12 днів;

10.04.2000 року вироком Київського районного суду м. Полтава за ч. 3 ст. 140 КК України до трьох років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ухвали Полтавського обласного суду від 17.05.2000 року застосовано ст. 44 КК України до 1 року позбавлення волі;

26.03.2002 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі;

06.12.2004 року вироком Ленінського районного суду м. Полтава за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ст. 69, ч. 4 ст. 70 КК україни до 8 років позбавлення волі;

09.06. 2005 року вироком Київського районного суду м.Полтава за ч. 2 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до 8 років та 6 місяців позбавлення волі;

12. 07. 2005 року вироком Октябрського районного суду м. Полтава ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі;

30.03.2006 року вироком Ленінського районного суду м. Полтава ч.2 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі;

12.02.2013 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

18.03.2013 року Октябрським районним судом м. Полтава за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; ,-

відносно якого обвинувальний акт про вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та угода з прокурором про визнання винуватості надійшли до суду, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 будучи неодноразово судимий, маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, а знову вчинив новий корисливий злочин.

Так, 07.03.2018 року, в обідній час, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в кафе "Альянс", яке розташоване в с. Байрак Диканського району Полтавської області помітив, як потерпілий ОСОБА_3 помістив до задньої кишені своїх штанів грошові кошти, якими він вирішив заволодіти.

Далі, обвинувачений ОСОБА_1 реалізовуючи свої злочинні дії спрямованні на заволодіння чужим майном, наздогнав потерпілого ОСОБА_3 в с. Байрак на перехресті вулиць Шевченка та Новоселівська, який рухався попереду нього та умисно, з метою наживи, повторно відкрито викрав грошові кошти в сумі 1 330 грн. належні вказаному потерпілому, які висмикнув у нього з задньої кишені штанів. Після чого з місця вчинення злочину впік. В подальшому викраденими грошима потерпілого обвинувачений ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на вказану вище суму.

Таким чином своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

В ході досудового розслідування, за письмової згоди потерпілого ОСОБА_3 на укладення такої в порядку ст. 469 КПК України, між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 30 березня 2018 року, була укладена угода про визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у якій зазначені формулювання обвинувачення, його правова кваліфікація, вказано, що обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, беззастережно визнав свою винуватість у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно. В даній угоді про визнання винуватості також вказано узгоджене прокурором та обвинуваченим покарання у виді 4 років позбавлення волі, а також згода сторін на його призначення та наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України.

Розглянувши у відкритому підготовчому засіданні угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості, вислухавши з приводу цього пояснення обвинуваченого, його захисника, потерпілого ОСОБА_3, міркування прокурора про її затвердження, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність її вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_1 може бути затверджена та обвинуваченому призначене узгоджене покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження угода про визнання винуватості ОСОБА_1 укладена з ініціативи самого обвинуваченого щодо вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, письмова згода на яку надана була потерпілим ОСОБА_3

При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме, ступінь сприяння обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення.

Як вбачається з пояснень обвинуваченого та міркувань прокурора в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, у матеріалах справи відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз, що підтвердив у суді і сам обвинувачений ОСОБА_1 у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що дають об'єктивні підстави для визнання ним винуватості у його скоєнні.

Судом встановлено, що прокурором і обвинуваченим ОСОБА_1 узгоджено, що за вчинене даному обвинуваченому повинно бути призначене покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

Таким чином суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості та призначення узгодженого між ним покарання за вчинене даним обвинуваченим кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.

Крім цього в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про заміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою, мотивуючи це тим, що останній повинен відбувати покарання в місцях позбавлення волі, крім того маються ризики того, що обвинувачений ОСОБА_1 може зникнути з місця свого постійного проживання та переховуватися від призначеного судом покарання.

Вислухавши клопотання прокурора заслухавши думки з цього приводу учасників судового засідання, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 повинен відбувати покарання у виді реального позбавлення волі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання прокурора, змінивши обвинуваченому ОСОБА_1, запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити виконання цим обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 КПК України, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України,суд вважає за доцільне покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 в разі внесення застави та звільнення його з під варти ряд обов'язків.

Питання речових доказів вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ч. 2 КК України, ст.ст. 468 – 476 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між начальником Диканського відділу Миргородської місцевої прокуратури і обвинуваченим ОСОБА_1 від 30 березня 2018 року.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та за вчинення цього кримінального правопорушення призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 24 квітня 2018 року.

Обвинуваченому ОСОБА_1 визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК Україниу розмірі - 20 (двадцяти) розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 24.04.2018 року складає 35 240 (тридцять п"ять тисяч двісті сорок) грн. (Одержувач ТУ ДСА України у Полтавській області).

Депозит: Банк одержувача ДКСУ в м. Києві, код одержувача:( МФО 820172, код отримувача ЗКПО 26304855, розрахунковий рахунок: 37314008015950) .

Роз'яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь- який момент внести заставу. Обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки, до набрання вироком законної сили, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;

2) не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3)повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4)докласти зусиль до пошуку роботи.

Речовий доказ по справі у виді 29 грн. 00 коп, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3, залишити останньому як його власність.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня проголошення вироку шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд засудженим, його захисником, з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, прокурором виключно з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст. 394 КПК України, а засудженому, який утримується під вартою, в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Головуючий: