Ухвала суду № 73609454, 23.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3887/18

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

23 квітня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, поданого в особі уповноваженого представника – ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, приватного нотаріуса Хваста Мар`яни Михайлівни про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом скасування державної реєстрації,-

встановив:

ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника – ОСОБА_2 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, приватного нотаріуса Хваста Мар`яни Михайлівни про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом скасування державної реєстрації.

Представником позивача ОСОБА_2 разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом зобов’язання органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області внести заборону до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо проведення будь-яких реєстраційних дій, що стосується державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:015:0076 згідно реєстраційного немеру об’єкта нерухомого майна 1028493421248.

Вказує на те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов’язання органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області внести заборону до Єдиниго державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо проведення будь-яких реєстраційних дій, що стосується державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:015:0076 в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу виникнення у позивача перешкод у користуванні земельною ділянкою належної їй на праві приватної власності. Представник позивача вказує на те, що належна позивачу земельна ділянка на праві приватної власності передана у власність іншій особі на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, а відтак вважає , що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову .

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов’язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

При цьому згідно до п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, суд вважає ,що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1, поданого в особі уповноваженого представника – ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, приватного нотаріуса Хваста Мар`яни Михайлівни про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом скасування державної реєстрації – задовольнити.

Зобов’язати орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області внести заборону до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо проведення будь-яких реєстраційних дій, що стосується державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2124884800:10:015:0076 згідно реєстраційного немеру об’єкта нерухомого майна 1028493421248.

Розяснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачам, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області та сторонам для відома .

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4