Ухвала суду № 73608213, 17.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №4-с/359/36/2018

Справа №359/11744/14-ц

УХВАЛА

Іменем України

17 квітня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.

при секретарі Івченко В.І.,

за участі скаржника ОСОБА_1, представника скаржника ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3, представник ДВС – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просить суд визнати постанову державного виконавця Пільтяй Г.В. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі від 01 березня 2018 року по ВП № 46522745 незаконною та скасувати дану постанову державного виконавця Пільтяй Г.В..

Скаргу обґрунтовано тим, що 01 березня 2018 року державним виконавцем Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за виконавчим провадженням № 46522745 відкритого на підставі виконавчого листа № 2/359/310 виданого 29 січня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів. З даною постановою скаржник не погоджується, оскільки більша частина заборгованості сформувалась не з його вини та ще до пред’явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, постанова державного виконавця не містить чіткого розміру заборгованості за даним виконавчим провадженням, з моменту відкриття виконавчого провадження аліменти відраховуються з його заробітної плати та пенсії безперервно як на користь ОСОБА_3, так і на користь ОСОБА_5. Скаржник не мав наміру уникати сплати аліментів, у звязку з чим просить скасувати вищевказану постанову Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській від 01 березня 2018 року.

Скаржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали та просили задовольнити.

Державний виконавець Пільтяй Г.В. в судовому засідання проти скарги заперечила та просила відмовити в її задоволенні з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Зацікавлена особа ОСОБА_3 також просила відмовити в задоволенні скарги з підстав наведених в письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 лютого 2015 року державним виконавцем Відділу ДВС МРУЮ ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46522745 з примусового виконання виконавчого листа № 2/359/310 виданого 29 січня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти ? частини всіх доходів щомісячно.

Постановою старшого державного виконавця Нечитайло Д.В. від 09 квітня 2015 року в рамках примусового виконання виконавчого листа № 2/359/310 від 29 січня 2015 звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1А у РСП «Київцентраеро». Крім того, постановами державного виконавця Шепелевої О.С. від 04 липня 2016 року та від 11.04.2016 року на заробітну плату та пенсію боржника звернено стягнення для виконання зобовязаль за виконавчими листами, в тому числі за листом № 2/359/310.

07 серпня 2015 року складено довідку-розрахунок заборгованості за період з 24.11.2014 року по 09.04.2015 року, згідно якої заборгованість складає 32654,37 грн. та зобов’язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість у строк до 17.08.2015 року. Проте борг у добровільному порядку ОСОБА_1 не сплачено.

01 вересня 2015 року, 02 жовтня 2015 року та 02 жовтня 2015 року державним виконавцем направлялися боржнику вимоги сплатити заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 32654,37 грн.. Проте дані вимоги, згідно відмітки працівника відділення звязку, боржником не отримано із-за відмови у їх отриманні чи через закінчення терміну зберігання.

14 вересня 2016 року ОСОБА_1 направлено вимогу державного виконавця з’явитись в строк до 30 вересня 2016 року до Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області та надати підтвердження щодо сплати боргу. Дану вимогу ОСОБА_1 отримав особисто 24 вересня 2016 року та прибувши до державного виконавця надав пояснення, якими підтвердив наявну заборгованість. Доказів щодо її погашення не надав.

На адвокатський запит ОСОБА_2 від 09 вересня 2016 року державним виконацем ОСОБА_4 наджано довідку від 03 листопада 2016 року, якою, крім іншого, повідомлено захисника ОСОБА_1 про наявну заборгованість по сплаті аліментів за виконавчим листом № 2/359/310, що становить 11396,73 грн..

Скаржником та його захисником не спростовується факт направлення цієї вимоги та отримання довідки від державного виконавця. Довідка про заборгованість ОСОБА_1 чи його захисником ОСОБА_2 не оскаржувалась. Доказів протилежного суду не надано.

В силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються учасниками справи.

В заяві від 07 листопада 2017 року ОСОБА_1А повідомив державного виконавця про причини наявної заборгованості та не заперечував факту її наявності.

Постановою головного державного виконавця Бориспільського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області Письок Ю.В. від 13.12.2017 року звернуто стягнення на дохід, який боржник отримує у ДП ОРП «Украерорух» РСП «Київцентраеро» у розмірі 70% до виплати загальної суми боргу, з них : 25% в рахунок поточних платежів згідно виконавчого листа № 2/359/593 від 20.05.2013 року та 45% в рахунок погашення заборгованості, що виникла згідно виконавчого листа № 2/359/310 від 29.01.2015 року.

01 березня 2018 року державним виконавцем Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області ОСОБА_4 винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за виконавчими провадженнями № 46522745 відкритого на підставі виконавчого листа № 2/359/310 виданого 29 січня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів за наявністю заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 4).

Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися КонституціїУкраїни та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до змісту ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, тощо.

Частинами 3, 4 ст. 12 та ч. 1, 5, 6 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно до п.п 1, 2, 3, 4 п. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Згідно п.п 1, 2, 3, 4 п. 10 ст.71 Закону України «Про виконавче проваджен-ня» тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в раз і: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання боржником транспортного засобу у звязку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має водійські права, проте його заробіток не залежить від можливості керування транспортним засобом; на його утриманні немає особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; він не є інвалідом та не проходить строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, тощо. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 77 та ч. 1 ст 79 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили є обовязковими до виконання усіма органами державної влади та громадянами і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обовязковість рішень суду гарантується Конституцією і законами України, та є однією з головних засад судочинства, визначених положеннями ст. 129 Конституції України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області скаржника зобов’язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі ? частки всіх видів заробітку ОСОБА_1 щомісячно починаючи з 24 листопада 2014 року і до досягнення дитиною шести років, тобто до 23 листопада 2017 року. Рішення набрало законної сили 14.05.2013 року.

Встановлено, що боржник присуджені аліменти тривалий час не виплачував, внаслідок чого утворилась заборгованість, сукупний розмір якої значно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Вказані вище звіти з місця роботи та пенсійного Фонду наявні в матеріалах виконавчого провадження та в справі.

Згідно листа Державного підприємства Обслуговування повітряного руху України Регіонального структурного підрозділу Київського районного центру «Київцентраеро» від 07 лютого 2018 року за № П.4.1-05-128 у ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2/359/310 наявна заборгованість у розмірі 106654,53 грн..

Листами від 29 січня 2018 року за № 1069/04 та від 27 березня 2018 року за № 3047/04 Бориспільське обєднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило державного виконавця про наявність у ОСОБА_1 заборгованості по виконанню виконавчого листа № 2/359/310 у розмірі 15693,56 грн..

Таким чином, державним виконавцем Пільтяй Г.В. на момент ухвалення оскаржуваної постанови достеменно встановлено факт наявності у ОСОБА_1 заборгованості за виконавчим листом № 2/359/310, сукупний розмір якого перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до виконання.

З урахуванням наведеного, доводи скаржника на вимогах Закону не ґрунтуються, фактичним обставинам справи не відповідають, оскільки останній від сплати аліментів та обовязку виконувати рішення суду не звільняється.

Також ОСОБА_1 підтвердив в судовому засіданні наявність заборгованості щодо виконання виконавчого листа № 2/359/310 та той факт, що він регулярно цікавиться ходом виконавчих дій за цим листом. З заявами про отримання довідки – розрахунку наявної заборгованості до державного виконавця не звертався та, відповідно, не отримував її. Наявні у виконавчому провадженні довідки – розрахунки заборгованості ОСОБА_1 не оскаржував, хоча ці права йому державним виконавцем роз’яснювались.

Посилання скаржника на тривале непред’явлення ОСОБА_3 виконавчого листа до виконавчої служби та виникнення через це заборгованості, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 міг сам добровільно звернутись до ДВС, по місцю роботи чи до пенсійного фонду та почати сплачувати аліменти з моменту набуття судовим рішенням законної сили. Перешкод у здійсненні таких дій не було, проте цією можливістю він не скористався. Доказів протилежного суду не надано.

Доводи представника скаржника щодо не зазначення в постанові державного виконавця від 01 березня 2018 року конкретного розміру заборгованості не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно ч. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова як окремий документ містить такі обов’кові реквізити : номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Тобто, відомості щодо конкретно визначеного розміру заборгованості, періоду її виникнення, не віднесено до обов’язкових реквізитів, які державний виконавець має вказати у своїй постанові.

З дослідженої у судовому засіданні постанови державного виконавця від 01 березня 2018 року у провадженні № 46522745 встановлено, що вона відповідає вимогам, визначених у ч. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Також суд зазначає, що з досліджених в суді матеріалів справи й пояснень сторін не можна дійти висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом позбавить його основного законного джерела засобів для існування, оскільки боржник працює в ДП ОРП «Украерорух» РСП «Київцентраеро» на посаді диспетчера, в обов’язки якого не входить керування транспортними засобами. Наведене підтверджено і самим ОСОБА_1.

З викладеного судом не встановлено, що керування транспортними засобами для боржника є основним законним джерелом засобів для існування, а державний виконавець діяв згідно вимог Закону та в межах своїх повноважень.

Відтак суд вважає, що тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобамм встановлено згідно Закону, переслідує законну (легітимну) мету та не призводить до невиправданого втручання в права і свободи боржника.

З цих підстав, мотиви скарги не можна визнати обґрунтованими і законними, а тому вона задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 259, 260, 268, 451 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Яковлєва Л.В.