Ухвала суду № 73606248, 25.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/320/17 Провадження №11-кп/773/127/18 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К. Категорія:ч.2 ст. 286 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів – Клока О.М., Борсука П.П.,

з участю секретаря – Шугалової О.М.,

прокурора – Гуцулюка Т.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком суду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, працюючого трактористом ТзОВ «Фелікс-Агро», раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно із п.п. 1, 2, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного судом.

Вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 13 листопада 2016 року близько 02 год. 20 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Рено-Меган», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням «Олика-Жорнище» в напрямку смт. Олика зі сторони с. Жорнище, Ківерцівського району, Волинської області, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність та неуважність під час руху, не вибрав безпечну швидкість руху в даній дорожній обстановці в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_4, та ОСОБА_5, які рухались по краю лівої смуги руху, в попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1333 від 22 грудня 2016 року отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом відростків лівої великогомілкової та малогомілкової кісток з вальгусним підвивихом лівої стопи та частковим здавленням м’яких тканин, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку, рана на задній поверхні грудної клітки справа, садна в ділянці тулуба. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті контакту з травмуючою дією тупих предметів під час дорожньо-транспортної пригоди. За ступенем тяжкості переломи кісток відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров’я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби.

Також внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку судово-медичної експертизи № 460 від 05 грудня 2016 року отримав тілесні ушкодження, а саме: багатофрагментарний злам кісток основи та склепіння черепа, розмізження головного мозку, садна обличчя, тулуба, колін, перелом обох кісток правої гомілки, забій легень, виникли внаслідок контакту потерпілого із виступаючими частинами автомобіля коли потерпілий перебував у вертикальному положення або близькому до такого в право-бокову поверхню тіла та з послідуючим закиданням тіла на автомобіль і з наступним падінням на дорожнє покриття та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть особи.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив 2.3 (б), 10.1, 11.2, 12.1 Правил дорожнього руху України, якi являються в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості i смерті потерпілому ОСОБА_4

В поданій апеляційній скарзі прокурор через невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Зазначити у мотивувальній частині вироку про вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного сп’яніння, що відповідно до ст. 67 КК України врахувати як обставину, яка обтяжує покарання. Скасувати застосування п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та одночасно відмовити в застосуванні даного акту амністії відносно ОСОБА_1 на підставі п. «е» ст. 9 даного Закону. Вказує, що суд безпідставно виключив обставину, яка обтяжує покарання-вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння, що об’єктивно стверджується актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 52 від 13 листопада 2016 року, згідно якого вміст алкоголю становить 0, 82 %. Судом не взято до уваги порушення цілісності проб крові та відсутність підписів медичних працівників на них. Тому, наведені обставини, не дають підстав для висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного судом, на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році».

В поданих на апеляційну скаргу прокурора запереченнях обвинувачений ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який підтримував подану ним апеляцію, обвинуваченого ОСОБА_1 його захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, які відносно її задоволення, кожен окремо, заперечили, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України підтверджується показаннями свідків, потерпілих, висновками експертів та іншими письмовими доказами, які є належними та допустимими.

Згідно із ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорт, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як вбачається з вироку, при призначенні покарання, судом було дотримано даних вимог закону.

При перевірці вироку в частині призначеного покарання за доводами апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд звертає увагу, що судом враховано обставини, на які посилається апелянт.

Приписами ст.75 КК України передбачено, що якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У відповідності до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів та характеризується необережною формою вини.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом правильно визнано: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Такого висновку суд дійшов, виключивши перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння, як обставину, що обтяжує покарання, і з ним погоджується апеляційний суд, з огляду на наступне.

Згідно п.п.2.9, 3.22 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 09 вересня 2009 року №400/666 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров’я, уповноважена особа Державтоінспекції МВС забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров’я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення; висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння проводився о 10.05 годин 13 листопада 2016 року, тобто через 07 годин 30 хвилин після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 52 від 13 листопада 2016 року встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння, а згідно повідомлень Волинського обласного наркологічного диспансеру № 3088/1-7 від 23 листопада 2017 року та № 1360/1-7 від 01 грудня 2016 року встановлено відсутність вмісту алкоголю в крові ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП.

З огляду на викладене та враховуючи суперечності результатів медичного огляду, вони не можуть братися до уваги судом та вважаються недійсними, так як були отримані з порушенням правил визначення стану сп’яніння.

Інших письмових доказів, що підтверджували б перебування обвинуваченого під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння досудовим слідством та у судовому засіданні здобуто не було.

Відповідно до ч.2 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

По відношенню до особи обвинуваченого, суд з достатньою повнотою врахував наявність на його утриманні малолітньої дитини, те, що обвинувачений працює, позитивно характеризується за місцем роботи та навчання, раніше не судимий, вчинив необережний злочин, повністю відшкодував завдану потерпілим шкоду, які, кожен окремо, просили суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, в їх сукупності, а також врахувавши наслідки вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення основного покарання за ч.2 ст.286 КК України строком 4 роки та про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки відсутні підстави для призначення покарання, яке необхідно відбувати реально, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким та внаслідок вчинення якого настали незворотні наслідки-смерть людини.

На думку апеляційного суду, обране судом першої інстанції покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а тому підстав для скасування чи зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не вбачає.

За заявою обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», місцевий суд, врахувавши думку учасників процесу, звільнив його від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст. 1, як особа, яка визнана винною у вчиненні необмеженого злочину, який не є особливо тяжким та має на утриманні малолітню дитину, що узгоджується із вимогами цього Закону.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді: