Рішення № 73605144, 10.04.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 147/848/16-ц

Провадження № 2/135/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2018 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,

за участю секретаря Ступак Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Ладижин Вінницької області позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК», що подана представником за довіреністю ОСОБА_2, до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_4 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, —

ВСТАНОВИВ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК», через представника за довіреністю ОСОБА_2, звернулося до суду з цим позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на обґрунтування якого повідомило, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 28.03.2008 року уклали кредитний договір № VIUPGA0000000970.

Згідно даного договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 11 250,00 доларів США на термін до 28.03.2018 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору, повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) щомісяця для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно кредитного договору.

За даним договором позивач виконав зобов’язання у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 11 250 доларів США, а відповідач свої зобов’язання не виконав і не погасив заборгованість за кредитом.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 28.04.2016 року, має заборгованість – 30 977,61доларів США, яка складається з наступного:

- 13 960,66 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 3916,55 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 300,86 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 12799,54 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У зазначену суму включено 10 303,39 доларів США, рішення про стягнення якої з відповідачів за первісним позовом було ухвалено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року.

А також штрафи відповідно до договору:

-9,92 долари США – штраф (фіксована складова),

-1 033,71 долари США – штраф (процентна складова).

Отже, заборгованість за цим позовом, за виключенням суми, що підлягає стягненню за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року, становить 21 717,85 долари США, що за курсом 25,21 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.04.2016 року складає 547 506,94 грн.

У забезпечення виконання зобов’язання за договором VIUPGA0000000970 між ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким поручителем є ОСОБА_4, а боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

У зв’язку з цим позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 21 717,85 доларів США, що за курсом 25,21, відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.04.2016 року складає 547 506,94 грн.

ОСОБА_4, не погодившись з позовом, звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК», де третьою особою без самостійних вимог щодо предмету спору є ОСОБА_3.

На обґрунтування зустрічного позову повідомила, що в забезпечення виконання за кредитним договором, 31.07.2013 року між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» було укладено договір поруки №VIUPGA0000000970/1, згідно якого порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Однак, вона вважає, що оскільки з позичальника достроково стягнуто всю заборгованість за кредитним договором станом на 15.06.2009 року, то таким чином і змінено строк виконання основного зобов’язання, і строк дії поруки припинився 23.09.2014 року, тобто через п’ять років з моменту настання зміненого відповідачем дострокового терміну повернення кредиту за кредитним договором.

У зв’язку з чим просила визнати поруку, що виникла з договору поруки №VIUPGA0000000970/1 від 31.07.2013 року, укладеного між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» - припиненою з 23.09.2014 року.

Оскільки позови подано до суду до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України та на момент набрання чинності цієї редакції Кодексу рішення не ухвалено, відповідно до п. 11 ч. 1 перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. позов підлягає розгляду за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.

У судове засідання позивач - представник ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» не з'явився, однак надіслав заяву, у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, однак на адресу суду від їх представника – адвоката ОСОБА_5 надійшла заява, у якій вона просить розгляд справи проводити за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором через недоведеність позивачем своїх позовних вимог.

На обґрунтування своїх заперечень повідомили, що є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 25.01.2011 року в цивільній справі № 2-3216/2011 року, за яким вже було задоволено позов ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.03.2008року, визначену станом на 15.06.2009 року в розмірі 78 423,21грн., що еквівалентно 10 303,39 доларів США.

Стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3 916,55 доларів США не підтверджено розрахунком заявленої суми боргу, із урахуванням вже стягнутої згідно судового рішення суми боргу за процентами, визначеної станом на 15.06.2009 року.

Стягнення заборгованості по пені у розмірі 12 799,54 доларів США та комісії у розмірі 300 доларів США не підтверджена належними та допустимими доказами.

Стягнення штрафів на користь позивача в загальному розмірі 1 043,63 долари США не може бути застосовано, оскільки позивачем нараховано і пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредитних коштів, а за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи та усі зібрані по справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що первісний позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1.1. Договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором. Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.2. Договору кошти отримані від Позичальника для погашення заборгованості по кредиту насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно п.п 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі

— простроченої комісії по Кредиту, далі — простроченої винагороди, далі — прострочених відсотків, далі — простроченої заборгованості за Кредитом, частина суми, що залишилась ( у т.ч. сума, надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за Кредитом (якщо інше не передбачено п.6.8), далі — комісії, далі

— винагороди, далі — відсотків, далі — кредиту. Остаточне погашення заборгованості за Кредитом, виконується не пізніше дати , зазначеної у п. 1.1. Договору.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року на даний час не виконане, у зв’язку з чим зростає сума заборгованості.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закон України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. від 30.07.2010 року.

За змістом ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 28.03.2008 року укладено кредитний договір № VIUPGA0000000970, згідно якого: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 11 250,00 доларів США на термін до 28.03.2018 р., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати ОСОБА_3 повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі 11 250 доларів США. Відповідач свої зобов’язання не виконав, а саме: не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.04.2016 року має заборгованість – 30 977,61доларів США яка складається з наступного:

- 13 960,66 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 3916,55 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 300,86 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 12799,54 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

У зазначену суму включено 10 303,39 доларів США, рішення про стягнення якої з відповідачів за первісним позовом було ухвалено Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року.

А також штрафи відповідно до договору:

-9,92 долари США – штраф (фіксована складова),

-1 033,71 долари США – штраф (процентна складова).

Отже, заборгованість за цим позовом, за виключенням суми, що підлягає стягненню за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року, становить 21 717,85 долари США, що за курсом 25,21 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.04.2016 року складає 547 506,94 грн.

У забезпечення виконання зобов’язання за договором № VIUPGA0000000970 між ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким поручителем є ОСОБА_4, а боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

Дані факти підтверджуються сукупністю доказів, що не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із кредитного договору VIUPGA0000000970 від 28.03.2008 року видно, що він укладений між № ПриватБанком та ОСОБА_3, за яким банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 28.03.2008 року по 28.03.2018 року включно у розмірі 10 000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 1250 доларів США на сплату страхових платежів. До договору додається графік погашення.

Із рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2011 року видно, що з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість станом на 15.06.2009 року в розмірі 78 423,21грн.

Із розрахунку заборгованості за договором № VIUPGA0000000970 від 28.03.2008 року видно, що заборгованість із 28.03.2008 року по 28.04.2016 року загалом складає 21 717,85 доларів США.

Станом на 28.04.2016 року Національним банком України встановлено такі офіційні курси гривні до іноземної валюти: 100 доларів США становить 2521,5094 грн.

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони зібрані із дотриманням вимог законів, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин та у контексті наведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, доведені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову про визнання припиненим договору поруки, то суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач за первісним позовом ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» заперечував проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на те, що при укладенні як кредитного договору, так і поруки, було дотримано всіх передбачених законом істотних умов договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Договором поруки сторони обумовили, що порука припиняється після закінчення 5 (п’яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором (п.12 договору поруки). Оскільки, згідно до п. 1.1 кредитного договору строк видачі кредитних коштів встановлено до 28.03.2018 року, то порука припиняється 28.03.2018 року + 5 років = 28.03.2023 року.

Отже, твердження ОСОБА_4 стосовно припинення даного договору не відповідає дійсності. Також не погоджується із зміною строку виконання зобов’язання за кредитним договором, адже, відповідно до ст. 654 ЦК України: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Оскільки, кредитний договір № VIUPGA0000000970 від 28.03.2008 року в письмовій формі, то і всі зміни вчинаються у письмовій формі, однак, банк та позичальник не укладали додаткових угод щодо зміни строку виконання зобов’язань за кредитним договором, тому строк виконання зобов’язань за кредитним договором до 28.03.2018 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Із договору поруки видно, що він укладений між Приват Банком та ОСОБА_4, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором № VIUPGA0000000970 від 28.03.2008 року.

Оскільки, згідно до п. 1.1 кредитного договору строк видачі кредитних коштів встановлено до 28.03.2018 року, то порука припиняється 28.03.2018 року + 5 років = 28.03.2023 року.

За таких обставин термін, на який посилається представник позивача, не закінчився, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який діяв на момент правовідносин, визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, – стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15.

Проте, у порушення цих вимог, позивачем не долучено до позову генеральної довіреності, хоча ставиться питання про стягнення з відповідачів у іноземній валюті. У такому випадку суд приходить до висновку про неможливість стягнення боргу за даним кредитним договором в іноземній валюті.

Також з відповідачів, відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають солідарному стягненню понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 8212,60 грн.

На підставі ст. ст. ст. 10-13, 81, 133, 141, 258, 263-265, 267, 274-279, 430 ЦПК України, керуючись ст. 525, 526, 530, 554, 559, 610, 611, 1049, 1054 ЦК України, суд —

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» — задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого зареєстровано за адресою: Вінницька обл., Тростянецький р., с. Северинівка, вул. Зарічна, буд. 54, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої зареєстровано за адресою: Вінницька обл., Тростянецький р., с. Северинівка, вул. Зарічна, буд. 54, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) заборгованість у розмірі 547 506 (п’ятсот сорок сім тисяч п’ятсот шість) гривень 94 копійки за кредитним договором № VIUPGA0000000970 від 28.03.2008 року, що еквівалентно 21 717,85 доларів США за курсом 25,21 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28.04.2016року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання якого зареєстровано за адресою: Вінницька обл., Тростянецький р., с. Северинівка, вул. Зарічна, буд. 54, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання якої зареєстровано за адресою: Вінницька обл., Тростянецький р., с. Северинівка, вул. Зарічна, буд. 54, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» судовий збір в сумі 8212 (вісім тисяч двісті дванадцять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Повний текст судового рішення виготовлений 10.04.2018 року.

Суддя