Постанова № 73604492, 24.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/5217/17

Головуючий у 1-й інстанції: Федіна А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_3, Чернівецької митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до начальника Чернівецької митниці Державної фіскальної служби ОСОБА_3, Чернівецької митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23.03.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, що 28.08.2017 року державним інспектором ВМО №1 м/п "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці ДФС ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил №1675/40800/17 відповідно до якого, 28.08.2017 року о 16 год. 10 хв. на територію п/п "Порубне" в зону митного контролю в’їхав легковий автомобіль марки Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер Республіки Болгарія ТХ4471АН під керуванням громадянина ОСОБА_2, який прямував з України до ОСОБА_5 в приватних справах. Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по "зеленому коридору". До митного контролю громадянин ОСОБА_2, подав закордонний паспорт громадянина ОСОБА_5 №054226687, виданий 21.10.2016 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 008134699. Під час проведення митних формальностей вказаний громадянин пред’явив закордонний паспорт громадянина України ЕА443083, виданий 26.11.2007 року, також було встановлено, що ОСОБА_2 для здійснення прикордонного контролю надав закордонний паспорт громадянина України. Згідно поданого паспорта громадянина ОСОБА_5 №054226687 та закордонного паспорта громадянина України ЕА443083, виданого 26.11.2007 року було встановлено, що власником даних документів є одна і та ж особа - ОСОБА_2

У процесі проведення аналізу перетину митного кордону України транспортного засобу марки Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер Республіки Болгарія ТХ4471АН було встановлено, що позивач ввозив на митну територію України вказаний транспортний засіб в режимі "тимчасового ввезення" з використанням паспорта громадянина ОСОБА_5, тобто надав документ, який є підставою для надання пільг, а саме незастосування заходів гарантування при ввезенні транспортного засобу особистого користування, маючи статус "резидента".

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності, а постанова начальника Чернівецької митниці ДФС №0983/40800/17 від 10.11.2017 винесено з дотриманням вимог чинного законодавства і підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 485 МК України вказано, що особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Таким чином, з об'єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, зокрема: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв'язок між діянням та наслідками.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-III вказано, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Згідно матеріалів справи, під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер Республіки Болгарія ТХ4471АН під керуванням громадянина ОСОБА_2, який прямував з України до ОСОБА_5 в приватних справах. До митного контролю позивач надав контрольний талон для проходження митного контролю по "зеленому коридору", закордонний паспорт громадянина ОСОБА_5 №054226687, виданий 21.10.2016 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 008134699.

Положеннями Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 року № 3857-XII, п. 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №185, а також п. 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 року №201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання" або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Пунктом 50 ч. 1 ст. 4 МК України містить визначення, що резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Згідно матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання позивача за кордоном.

Отже, враховуючи вищевикладене та відсутність у позивача документів, які підтверджують його постійне місце проживання на території ОСОБА_5, позивач являється резидентом і зобов'язаний дотримуватися митних правил встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинен сплатити усі необхідні митні платежі. Вказане спростовує доводи позивача зазначені в апеляційній скарзі.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що при наявності паспортів двох держав - України та ОСОБА_5, громадянин України (резидент) ОСОБА_2 свідомо подав саме паспорт громадянина ОСОБА_5 як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов'язкових платежів були спрямовані дії позивача, що підтверджує наявність в діях позивача умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений ст. 485 МК України.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.06.2017 року у справі №К/800/21387/17 (№725/6187/16-а).

Разом з тим, диспозицією ст. 485 МК України є, зокрема, вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Об’єктом правопорушення згідно вказаної статті МК України є встановлений законодавством України порядок оподаткування та сплати митних платежів, що забезпечують формування дохідної частини державного бюджету, в даному випадку – мито, акцизний податок, податок на додану вартість.

Об’єктивною стороною порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України є дії, активна поведінка (вчинок особи), в якій виражена зовні її воля і що спрямована на звільнення від сплати митних платежів.

Таким чином, в діях позивача наявні ознаки складу правопорушення, що спростовує твердження апелянта про відсутність складу правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

За змістом п. 1 ч. 1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Інформація, щодо митної вартості транспортного засобу може бути визначена лише з технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу із визначенням технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ (п. 7.35).

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп'ютерних програм та прайс- листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Як вбачається зі змісту службової записки т.в.о. начальника Управління адміністрування митних платежі ОСОБА_6 та його показів в якості свідка безпосередньо в судовому засіданні, вбачається, що для визначення вартості транспортних засобів використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою. Крім того, в службовій записці вказані фактори, які б дали можливість більш точно визначити митну вартість автомобіля. Однак, за відсутністю вказаних факторів, згідно положень Методики, митна вартість визначається за інформацією, отриманою з мережі Інтернет. Саме таку інформацію митним органом використано. Отже, митна вартість визначена відповідно до чинного законодавства та із врахуванням Методики (а/с 157).

Разом з тим, митним органом було оглянуто транспортний засіб, про що складено відповідний акт, в якому відображені технічні характеристики автомобіля марки Mercedes-Benz Vito, реєстраційний номер Республіки Болгарія ТХ4471АН.

З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем правомірно було визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та винесено постанову від 10.11.2017 №0983/40800/17 якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_2 у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 670213 грн. 32 коп.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8