Постанова № 73604485, 24.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1993/16

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Баліцької Т.М.,

позивача : ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, ОСОБА_2 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "19" січня 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Щербаковим В.В. в м.Рівне, відомості про час ухвалення судового рішення та дату складання повного тексту рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання дій протиправними щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час та роботи у вихідні і святкові дні, та зобов'язання вчинення дій щодо сплати компенсації за роботу в понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні за останні три роки роботи, а також внесення змін до наказу ДФС у Рівненській області №15-о від 14.04.2016 в частині виплати вихідної допомоги.

В ході судового розгляду справи, позивач змінив позовні вимоги, згідно з якими просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Рівненській області щодо невиплати компенсації за роботу в понадурочний час;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи в сумі 29 235,09 грн.;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області здійснити індексацію грошової суми 29235,09 грн.;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку;

- зобов'язати ГУ ДФС у Рівненській області виплатити не нараховану грошову суму одноразової вихідної допомоги при звільненні за 9 повних календарних роки в сумі 51 561,00 грн.;

- стягнути з ГУ ДФС у Рівненській області завдану моральну шкоду в сумі 7 000,00 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано дії Головного управління ДФС у Рівненській області протиправними щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації за роботу в понадурочний час.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області сплатити ОСОБА_2 компенсацію за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в сумі 5 290,50 грн.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 індексації компенсації за роботу в понадурочний час за період з січня 2013 року по лютий 2016 року в розмірі 5 290,50 грн.

Зобов’язано Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до положень статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за повних 22 роки календарної служби.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 259 732,80 грн.

Стягнуно з Головного управління ДФС у Рівненській області на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління ДФС у Рівненській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_2 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Рівненській області підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 14.04.2016 ГУ ДФС у Рівненській області прийнято наказ №15-о "По особовому складу податкової міліції", згідно з яким, відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.01.1991 № 114 (далі – Положення № 114), та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, заступника начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області підполковника міліції ОСОБА_2 звільнено з посади та з органів податкової міліції в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпункту "г" (через скорочення штату), з 15.04.2016 (т.1 а.с.32).

Даним рішенням наказано виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористані відпустки: за 2014 рік в кількості 30 календарних днів, за 2015 рік в кількості 11 календарних днів та за 2016 рік в кількості 5 календарних днів.

Наказано виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу при звільненні згідно зі ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ) та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі – Постанова № 393), в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу.

Відповідно до довідки ГУ ДФС у Рівненській області від 18.01.2017 № 23/17-00-05-35, ОСОБА_2, який працював на посаді заступника начальника штабу ГУ ДФС у Рівненській області, в квітні 2016 року було нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 117186,56 грн., в тому числі:

1) грошове забезпечення за відпрацьований час (грошове забезпечення, нічні, відпустка, оздоровчі) в сумі 7 252,13 грн., а саме:

посадовий оклад - 700 грн. (за 7 р.д.) [(2 100 / 21 пл.р.д.) х 77 факт.відпр.р.д.];

набавка за звання – 43,33 грн. (за 7 р.д.) [(130 / 21 пл.р.д.) х 7 факт.відпр.р.д.];

надбавка за вислугу – 260,17 грн. (за 7 р.д.) [(700 + 43,33) x 35%];

надбавка за високі досягнення – 501,75 грн. (за 7 р.д.) [(700 + 43,33 + 260,17) x 50%];

надбавка за роботу в умовах режимних обмежень – 105,00 (за 7 р.д.) (700 x 15%);

відпустка – 2 360,63 грн. (за 6 к.д.);

матеріальна допомога на оздоровлення - 2 100,00 грн.;

премія - 1 050,00 грн.;

доплата за нічні – 131,25 грн. (за 30 год.) [((2100 / 168 пл.р.д.) x 30 факт.відпр.р.год.) x 35%];

2) грошова компенсація за невикористану відпустку – 17 570,08 грн. (за 46 к.д.);

3) вихідна допомога при звільненні – 7 4481,88 грн. (за 13 років);

4) компенсація сум податку з доходів фізичних осіб – 17 882,47 грн.

ГУ ДФС у Рівненській області грошовим атестатом засвідчило, що ОСОБА_2 заступник начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області мав: посадовий оклад - 2 100,00 грн., відсоткову надбавку за звання - 135,00 грн., надбавку за секретність в розмірі 15% - 315,00 грн., відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 30% - 780,50 грн., надбавку за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливої роботи в розмірі 50% - 1 505,25 грн. на місяць.

23.09.2016 ОСОБА_2 звернувся до Управління Держпраці у Рівненській області зі скаргою, якою просив перевірити правильність нарахування заробітної плати за час його роботи в органах податкової міліції за період 2013-2016 роки, оскільки при звільненні позивача з роботи з ним були проведенні остаточні розрахунки не в повному розмірі (не враховано понадурочний час та роботу у вихідні і святкові дні).

Управління Держпраці у Рівненській області листом від 06.10.2016 № 17-04/2557 повідомило, що проходження служби особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, її оплату, звільнення та інше врегульоване Законом України "Про міліцію" та Положенням № 114. Управління Держпраці у Рівненській області не наділене повноваженнями перевіряти відносини, передбачені Законами України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі – Закон № 565-ХІІ), "Про Національну поліцію України" та розділом ХVІІІ-2 Податкового кодексу України. Одночасно поінформовано позивача про те, що при виникненні трудового спору він має право звернутись з позовом до суду.

З наявних в матеріалах справи табелів обліку та використання робочого часу, табелів обліку використання робочого часу добового наряду, розпоряджень про призначення добового наряду, розрахункових листів встановлено, що позивач в період з серпня 2013 року по лютий 2016 року працював надурочно та йому не були нараховані та виплачені, суми грошових коштів за надурочні роботи.

Не погоджуючись з сумою нарахованих та виплачених при звільненні коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 "Про обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

Відповідно до ст.45 Конституції України, максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Положеннями ст.22 Закону № 565-ХІІ для працівників міліції встановлено 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 № 1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням №114.

За змістом пункту 2 Положення №114 до осіб старшого начальницького складу відносяться особи, що мають спеціальне звання майора податкової міліції.

Посада, яку займав позивач на час звільнення - заступник начальника штабу оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області, звання - майор податкової міліції.

Згідно з п.21 Положення №114, для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.62 КЗпП України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 знаходився на чергуванні у 2013-2016 роки по 24 години. Враховуючи умови проходження служби в органах податкової міліції, в службовій діяльності позивача мали місце надурочні роботи.

Окремим дорученням від 14.10.2013 № 70/17-00-08-12 з метою усунення порушень трудової та фінансової дисципліни, недопущення додаткових витрат бюджетних коштів на оплату праці співробітників, які заступають на добове чергування до чергової частини штабу оперативного управління Головного управління, а також забезпечення цих працівників права на відпочинок згідно з чинним законодавством доручено: начальнику оперативного управління Головного управління забезпечити складання та використання графіків чергувань працівників управління в черговій частині у 4 зміни; начальнику відділу фінансово-економічної роботи бухгалтерського обліку розробити зразок табеля обліку робочого часу співробітників, які заступають на цілодобове чергування з метою фіксації фактично відпрацьованого часу.

Із наданих позивачем пояснень встановлено, що відповідачем порушення законодавства про працю були усунуті лише на три місяці, листопад-грудень 2013 року та

січень 2014 року.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Позивачем зазначено, що в подальшому він в усній формі звертався до керівництва ГУ ДФС у Рівненській області з приводу усунення порушень законодавства про працю щодо надурочних робіт та збільшення кількості змін чергування з трьох до чотирьох, однак відповідачем вказані звернення до уваги взяті не були. Відповідачем зазначені доводи позивача не спростовані.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не було надано пояснень та доказів правомірності не здійснення належного обліку робочого часу протягом тривалого терміну.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що остаточний розрахунок (ненарахування та невиплата грошових коштів за надурочні роботи) із позивачем під час його звільнення із органів податкової міліції за віком проведений не був.

Відтак, залучення ОСОБА_2 до служби у понаднормовий час підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, позовна вимога в частині визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 компенсації за роботу в понадурочний час є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи у розмірі 29 235,09 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно з пп.3.7.2 пп.3.7 п.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Інструкція 499), годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.

Кількість годин робочого часу в поточному місяці судом обраховується наступним чином: кількість робочих днів у місяці х на денну кількість робочих годин (при 41 денному робочому тижні, 8,2 робочі години в день).

Судом встановлено, що позивач в період з серпня 2013 року по лютий 2016 року працював надурочно, враховуючи те, що відповідно до п.п.3.7.2 п.3.7 Інструкції № 499 оплаті підлягають лише 120 годин на рік, що складає:

2013 рік:

серпень [((1037,76 грн. + 117,62 грн.) / 155,8 год.) х 10] х 2 = 148,60 грн.;

вересень [((1147 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 148,30 грн.;

жовтень [((1323,66 грн. + 130 грн.) / 188,6 год.) х 10] х 2 = 154,15 грн.;

Всього за 2013 рік: 451 грн.

2014 рік:

лютий [((1253 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 160,63 грн.;

березень [((1253 грн. + 130 грн.) / 164 год.) х 10] х 2 = 168,65 грн.;

квітень [((1253 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 160,63 грн.;

травень [((1121,11 грн. + 116,32 грн.) / 139,4 год.) х 10] х 2 = 177,54 грн.;

липень [((1253 грн. + 130 грн.) / 188,6 год.) х 10] х 2 = 146,66 грн.;

серпень [((1253 грн. + 130 грн.) / 164,0 год.) х 10] х 2 = 168,65 грн.;

вересень [((1253 грн. + 130 грн.) / 180,4 год.) х 10] х 2 = 153,33 грн.;

жовтень [((1253 грн. + 130 грн.) / 188,6 год.) х 10] х 2 = 146,66 грн.;

листопад [((1253 грн. + 130 грн.) / 164 год.) х 10] х 2 = 168,65 грн.;

грудень [((1253 грн. + 130 грн.) / 188,6 год.) х 10] х 2 = 146,65 грн.

Всього за 2014 рік: 1589 грн.

2015 рік:

січень [((1253 грн. + 130 грн.) / 155,8 год.) х 10] х 2 = 177,54 грн.;

лютий [((1253 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 160,63 грн.;

березень [((1253 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 160,63 грн.;

квітень [((1253 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 160,63 грн.;

травень [((1253 грн. + 130 грн.) / 147,6 год.) х 10] х 2 = 187,40 грн.;

серпень [((1253 грн. + 130 грн.) / 164 год.) х 10] х 2 = 168,65 грн.;

вересень [((1378 грн. + 130 грн.) / 180,4 год.) х 10] х 2 = 167,18 грн.;

жовтень [((1378 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 175,15 грн.;

листопад [((1378 грн. + 130 грн.) / 172,2 год.) х 10] х 2 = 175,15 грн.;

грудень [((1566 грн. + 130 грн.) / 188,6 год.) х 10] х 2 = 179,85 грн.

Всього за 2015 рік: 2712,81 грн.

2016 рік:

січень [((1566 грн. + 130 грн.) / 155,8 год.) х 10] х 2 = 217,71 грн.;

лютий [((1750 грн. + 86,67 грн.) / 114,8 год.) х 10] х 2 = 319,98 грн.;

Всього за 2016 рік: 537,69 грн.

Таким чином, позивачу за надурочні роботи в період 2013-2016 років підлягають виплаті кошти в сумі 5 290,50 грн.

З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання сплатити компенсацію за роботу в понадурочний час за останні три роки роботи підлягають до задоволення частково.

Вирішуючи адміністративний спір в частині позовних вимог про зобов'язання здійснення індексації грошової суми 29 235,09 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, згідно зі ст.2 якого, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

З метою реалізації вказаного закону постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до п.1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 (далі – Інструкція №5), для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці.

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Відповідно до п.2.2. Інструкції № 5, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників (п.2.2.7).

З огляду на положення Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку № 1078 та Інструкції № 5, нарахування та виплати за службу в надурочний час є складовою оплати праці (грошового забезпечення) ОСОБА_2, що підлягали індексації.

Таким чином, позовні вимоги в даній частині підлягаю до задоволення частково.

Щодо позовних вимог про зобов'язання сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до Методичних рекомендації з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, затверджених наказом Державної фіскальної служби № 973 від 02.12.2015, грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, окладу за спеціальним званням та інших додаткових видів грошового забезпечення: надбавки, доплати, премії тощо, передбачених чинним законодавством. Для виплати грошової компенсації до розрахунку береться середньоденне грошове забезпечення місяця настання події, яке множиться на кількість календарних днів невикористаної в році звільнення відпустки. Середньоденне грошове забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення (без урахування премії та виплат одноразового характеру) місяця настання події з урахуванням премії, виплаченої у місяці, що передує події, на кількість календарних днів цього місяця.

Згідно з довідкою ГУ ДФС у Рівненській області №17/17-00-05-35 від 18.01.2017 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 складає 381,96 грн.

Отже, затримка виплати при звільненні в повному обсязі коштів належних позивачу з 16.04.2016 по день постановлення судового рішення 19.01.2018 становить 680 робочих днів, а тому розмір грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу становить 259 732,80 грн. (381,96 грн. х 680 днів).

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу 259732,80 грн., визначена без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Щодо стягнення не нарахованої грошової суми одноразової вихідної допомоги при звільненні за 9 повних календарних роки в розмірі – 51 561 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з наказом ГУ ДФС у Рівненській області від 14.04.2016 № 15-о ОСОБА_2 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з статтею 9 Закону № 2262-ХІІ та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби в органах податкової міліції з дня останнього зарахування на службу.

Відповідно до вказаного наказу вислуга років станом на день звільнення становила 22 роки 06 місяців 02 дні, в органах податкової міліції – 13 років 09 місяців 02 дні.

Позивач звернувся до керівництва ГУ ДФС у Рівненській області із заявою щодо донарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням календарної вислуги в органах внутрішніх справ, тобто за 22 календарних роки, оскільки позивач вважає, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги не було враховано вислуги за період служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 15.09.2016 № 203/14з/17-00-04-217 ГУ ДФС у Рівненській області надало відповідь позивачу про те, що при звільненні з органів внутрішніх справ у 2001 році ОСОБА_2, була нарахована та виплачена грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону № 2262-ХІІ, тому підстав для врахування стажу в органах внутрішніх справ в ГУ ДФС у Рівненській області - немає.

Відповідно до ст.9 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” (в редакції, на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується з окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, відповідним військовим (спеціальним) званням і процентною надбавкою за вислугу років, а відрядженим для роботи в Радах народних депутатів та їх органах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади, які одержували перед звільненням з військової служби (служби в органах внутрішніх справ) заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів, - з окладу за останньою посадою на день звільнення.

Судом встановлено, що 19.02.2001 ОСОБА_2 був звільнений з органів МВС у запас Збройних Сил за пунктом “ж” статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

При звільненні ОСОБА_2 грошову допомогу відповідно до статті 9 Закону №2262-ХІІ в порядку та розмірі, які були передбачені редакцією вказаної статті саме на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ, не отримав. Докази отримання позивачем такої допомоги відсутні. У наказі про звільнення позивача з органів МВС відсутнє посилання на проведення такої виплати.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2262-ХІІ (в редакції, на час звільнення позивача з органів податкової міліції), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України “Про Національну поліцію” проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України “Про державну службу”, а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до абз.5 та 7 п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” (в редакції, на час звільнення позивача з органів податкової міліції), зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача стосовно виплати позивачу при звільненні з ОВС у 2001 році грошової допомоги відповідно до статті 9 Закону №2262-ХІІта зазначає, що на час звільнення з органів внутрішніх справ у 2001 році позивач мав вислугу 08 років 09 місяців 00 днів, звільнявся за власним бажанням, на той час не мав права на пенсію, не набув права на отримання грошової допомоги відповідно до статті 9 Закону №2262-ХІІ, не отримав її в розмірі, визначеному п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей”, тому одноразова грошова допомога при звільненні з органів податкової міліції у 2016 році повинна виплачуватися за період календарної служби позивача з дня його останнього зарахування на службу з урахуванням періоду попередньої служби в органах внутрішніх справ.

Тобто відповідач – ГУ ДФС у Рівненській області не правомірно нарахувало та виплатило ОСОБА_2 при звільненні з органів податкової міліції грошову допомогу, передбачену статтею 9 Закону № 2262-ХІІ, за період 13 календарних років служби, а не за 22, з урахуванням періоду попередньої служби.

За таких обставин, адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Однак задовольняючи позов в цій частині поза увагою суду першої інстанції лишилася та обставина, що за 13 календарних років позивачу вже виплачена вказана грошова допомога, тому в цій частині рішення слід змінити та зобов’язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до положень статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за повних 22 роки календарної служби за мінусом вже нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги за 13 років календарної служби.

Щодо стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 7 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 56 Конституції України передбачає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений позивачем розмір відшкодування завданої моральної шкоди не відповідає характеру моральних страждань, а відтак, в обумовленій частині позовна вимога підлягає до часткового задоволення в сумі 1000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно роз"яснень, викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами і доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вимога про стягнення моральної шкоди може бути вирішена в порядку цивільного судочинства чи адміністративного судочинства, якщо заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до п.3 даної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов"язковому з"ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв"язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем не надано суду доказів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

За таких обставин рішення суду в даній частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "19" січня 2018 р. скасувати в частині стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду в частині виплати одноразової грошової допомоги змінити виклавши у наступній редакції: зобов’язати Головне управління ДФС у Рівненській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, у відповідності до положень статті 9 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за повних 22 роки календарної служби за мінусом вже нарахованої та виплаченої одноразової грошової допомоги за 13 років календарної служби.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "24" квітня 2018 р.