Постанова № 73604353, 19.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6727/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 р. по справі № 820/6727/17, суддя Старосєльцева О.В., м. Харків

за позовом ОСОБА_2

до Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530;

- зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 року зазначений позов задоволено частково.

Визнано протиправною оформлену листом від №2737/ВСЗ від 02.11.2017р. відмову Харківського обласного військового комісаріату у призначенні ОСОБА_2 (місцезнаходження – вул.Клочківська, б. 276, кв. 134, м. Харків, 61051, ідентифікаційний код – НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у порядку ст.16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Зобов’язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути питання з приводу призначення ОСОБА_2 (місцезнаходження – АДРЕСА_1, 61051, ідентифікаційний код – НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у порядку ст.16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.”

У решті вимог позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що згідно приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, Харківський обласний військовий комісаріат не наділений правом самостійно приймати рішення про наявність чи відсутність у заявника підстав для отримання одноразової грошової допомоги та відмовляти заявнику у поданні його документів на розгляд розпоряднику бюджетних коштів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 18.10.1983 р. був призваний на військову службу, під час якої брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан,23.12.1985р. на підставі наказу Міністерства оборони СРСР від 27.09.1985р. №236 звільнений (демобілізований) у запас.

Відповідно до довідки МСЕК позивачу з 23.06.2015р. було первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії №1555 від 28.04.2015р. по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - отримані колишнім військовослужбовцем ОСОБА_2 доведено, що під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення голови та правового плеча (контузія головного мозку), що мало місце у 1984 році, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Інвалідність була встановлена до 01.07.2017р., черговий переогляд було призначено на 23.06.2017р.

Задовольняючи часткового позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для обтяження владного суб’єкта обов’язком скласти висновок та подати складений висновок до розпорядника бюджетних коштів суд, оскільки представником позивача не подано до суду доказів про обсяг матеріалів поданого до Харківського обласного військового комісаріату звернення, доказів відносно чергового переогляду позивача, доказів причин незвернення до Харківського обласного військового комісаріату одразу після встановлення інвалідності, доказів чітко ідентифікованої підстави призначення спірної допомоги (від чого залежить її розмір).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для повного задоволення позову, виходячи з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 року.

Відповідно до ст. 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 6 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).

Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі – Порядок №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, наведені норми ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 3 Порядку пов'язують виплату одноразової грошової допомоги зі встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Відповідно до п. 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку №975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Підпунктом 30 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України" зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, саме до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття рішення про призначення або відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а відповідач має обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок про наявність або відсутність у позивача підстав для встановлення одноразової грошової допомоги.

Отже, Харківський обласний військовий комісаріат, приймаючи рішення, оформлене листом від 02.11.2017 р. № 2737/ВСЗ, про відмову позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, діяв поза межами наданих йому повноважень та всупереч Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що приписами Порядку №975 відповідач зобов’язаний до вчинення суто процедурних питань, а саме складання висновку та надання його з документами на розгляд розпоряднику бюджетних коштів.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо наявності у відповідача повноважень на вирішення питання щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зазначає, що вказані повноваження належать розпоряднику бюджетних коштів – Міністерству оборони України.

Отже, Харківський обласний військовий комісаріат, приймаючи рішення про відмову позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, діяв поза межами наданих йому повноважень та всупереч Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Зі змісту листа Харківського обласного військового комісаріату від 02.11.2017 р. № 2737/ВСЗ колегією суддів встановлено, що однією з підстав відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги зазначено, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Колегія суддів вважає неправомірними такий висновок відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 Порядку № 975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як встановлено з військового квитка ОСОБА_2 та довідки Дзержинського районного військового комісаріату м. Харкова від 24.03.2015 р. № 1201, позивач проходив строкову військову службу в період з 06.06.1984 р. по 23.12.1985 р., був звільнений за наказом Міністерства оборони СССР від 27.09.1985 р. №236 (а.с.11-13 зворот).

Крім того, згідно архівної довідки Центрального прикордонного архіву Росії від 23.04.2015 р. № 21/59/М-1066, позивач приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан з 22.06.1984 р. по 24.10.1984 р. (а.с.13).

Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ "Про військові формування на Україні" Верховна ОСОБА_3 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_3 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України" органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов’язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Посилання відповідача в листі від 02.11.2017 р. № 2737/ВСЗ на неможливість складання висновку з огляду на неподання позивачем документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки приписи Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., не містять норм щодо можливості відмови в наданні висновку у зв'язку з відсутністю будь-якого документу, передбаченого вищезазначеною Постановою.

Карім того, посилання відповідача у вищевказаному листі на вказівку Державного секретаріату Міністерства оборони України від 31.01.2017 року є безпідставним, оскільки не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, отже не є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку суду, що Харківський обласний військовий комісаріат при прийнятті рішення про відмову позивачу у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги діяв поза межами наданих йому повноважень та допустив протиправну бездіяльність щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.

Форма висновку щодо призначення одноразової грошової допомоги, встановлена Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

На підставі наведеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для складання та подання висновку розпоряднику бюджетних коштів відносно позивача та вважає, що належними захистом прав позивача є покладення обов’язку на Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Поряд із цим, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 820/6727/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.

Зобов’язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 24.04.2018 р.