Постанова № 73604215, 24.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р. м.ОдесаСправа № 814/2846/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаОСОБА_1суддів: ОСОБА_2 ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4

за участю сторін: Представник позивачаОСОБА_5 (адвокат, ордер)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 року № 10948992, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 № 10948992, мотивуючи його тим, що станом на 06.10.2017 (дата Рішення) у його власності не перебували легкові автомобілі, а автомобіль Audi A-8 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, 07.03.2017 року був ним відчужений ОСОБА_7.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_6 про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 № 10948992 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції не врахував, що у зв’язку із відчуженням транспортного засобу 07.03.2017 року ОСОБА_7 обчислення суми податкового зобов’язання зі сплати транспортного податку за весь 2017 рік є неправомірним.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що 06.10.2017 року податковим повідомленням-рішенням № 10948992 Головного управління ДФС у Миколаївській області, з посиланням на підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункт 267.6.2 пункту 267.6, підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання позивача за транспортним податком з фізичних осіб за 2017 рік та зазначено строк для сплати суми 25 000 грн. - 60 днів з дня вручення Рішення (а.с. 9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті Рішення Управління діяло відповідно до норм Податкового кодексу України, тому підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім того, у відповідності до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України).

У відповідності до п.267.3.1 цієї статті, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ст. 267 Податковий кодекс України).

Пунктами 267.5.1, 267.6.2 ст.267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, а податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Як зазначає апелянт та вибачається з матеріалів справи, а саме з довідки Регіонального сервісного центру в Миколаївській області від 12.04.2018 року за № 31/14-1292, 07.03.2017 року була проведена технологічна операція „Перереєстрація ТЗ на нового власника по договору, укладеному ТСЦ”, за якою автомобіль AUDI А8, 2013 року випуску, під номерним знаком ВЕ2717ВТ, був зареєстрований за гр. ОСОБА_8

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем розраховано суму транспортного податку на автомобіль AUDI А8, 2013 року випуску, під номерним знаком ВЕ2717ВТ, без урахування факту втрати за позивачем права власності на вказаний автомобіль у березня 2017 року, а тому податок має розраховуватись лише за період перебування об'єкта оподаткування у власності позивача.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2017 року № 10948992 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної Постанови було неповно з'ясовано судом обставин, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана Постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при поданні позову до Миколаївського окружного адміністративного суду сплатив судовий збір в сумі 640 грн., та при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 960 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ч.1 ст.139 КАС України, вказані суми судового збору підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року по справі № 814/2846/17, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_6, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.10.2017 року № 10948992.

Стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 судовий збір за подання позову в розмірі 640 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги 960 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст Постанови складено – 25 квітня 2018 року.

суддя-доповідач: ОСОБА_1судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3