Постанова № 73603983, 19.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/204/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 819/1740/17 (постанова ухвалена в м. Тернопіль в складі головуючого судді Шульгача М.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк» про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 11.10.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області, третя особа ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2017 №0001691302, яким йому нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 44 314,49 грн., та штрафні санкції в сумі 11 078,62 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2017 №0001701302, яким йому нарахований військовий збір в сумі 3 369,26 грн., та штрафні санкції в сумі 842,31 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки внаслідок зазначених правовідносин в нього фактично не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів у тій чи іншій формі, оскільки позичальник завжди сплачує банківській установі крім суми отриманого кредиту (суми основного боргу) також нараховані на дану суму отриманого кредиту відповідні відсотки, в результаті чого позичальник повертає банку суму більшу, ніж отримана ним в якості кредиту, а тому у вказує, що у нього відсутній об'єкт оподаткування в розумінні положень статей 14,163,164 ПК України.

Апелянт також звертає на увагу на те, що у відповідності до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформляється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Зазначає, що в порушення даної норми Податкового кодексу України копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки йому вручена не була, що не враховано судом першої інстанції та не вказано про це в оскаржуваній постанові.

Відповідач на апеляційну скаргу подав відзив, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 14.07.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 770/38-679-08 відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 30000,00 доларів США, зі сплатою 14.00 процентів річних, та кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10.03.2020.

03.11.2015 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін № 1 до договору кредиту № 770/38-679-08 від 14.07.2008 згідно із пунктами 2.1 та 2.2 якого заборгованість за кредитом в сумі 15857,52 доларів США, заборгованість по процентам за користуванням кредитом в сумі 3714.46 доларів США.

Відповідно до пункту 3.1 даного договору сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 9786,00 доларів США здійснюється позичальником не пізніше 03.11.2015.

Пунктом 3.2 такого договору передбачено, що сторони домовились, що в разі якщо позичальник належним чином виконає умови, які викладені у пункті 3.1 цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) залишку заборгованості за договором кредиту.

У день виконання умов, які викладені у пункту 3.1 цього договору про внесення змін позичальник надає кредитору підписану «Заяву на сплату заборгованості згідно умов Опції 50- 50 з частковим анулюванням», форма якої зазначена в додатку № 1 до цього договору про внесення змін не пізніше 16 години 30 хвилин поточного робочого дня кредитора, в який позичальник внесе суму, зазначену в пункті 3.1 цього договору про внесення змін.

Сума залишку заборгованості за договором кредиту, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення позичальника про таке анулювання (прощення) та його обов'язок самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог Податкового кодексу України зазначаються в заяві.

03.11.2015 позивачем було сплачено борг за кредитом та згідно заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням ОСОБА_1 просив здійснити анулювання (прощення) основної заборгованості за договором кредиту № 770/38-679- 08 від 14.07.2008 в сумі 9786,00 доларів США. Також в даній заяві ОСОБА_1 зазначив про те, що він належним чином повідомлений банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом, з відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України.

Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування га сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1. за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 19.12.2016 №5180/19-18-13-02/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені порушення: абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. п.п. «в» п. 176.1 ст. 176. ст. 179 ПК України, в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі - 44314.49 грн.; порушення п. 16 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за результатами отриманих доходів у вигляді додаткового блага за 2015 рік в сумі 3369, 26 грн.

На підставі акта перевірки від 19.12.2016 №5180/19-18-13-02/НОМЕР_1 ГУ ДФС у Тернопільській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0001691302, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 44314,49 грн. за податковим зобов'язанням та 11078,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0001701302, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 3369,26 грн. за податковим зобов'язанням та 842,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що визначальною ознакою доходу платника податку, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому основна сума кредиту (тіло кредиту), що в подальшому анульована (прощена банківською установою, вважається доходом платника податків у розумінні вимог податкового законодавства, який підлягає оподаткуванню на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як встановлено судом, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 листопада 2016 року №1376 та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 22 листопада 2016 року №007768, акт проведеної перевірки та податкові повідомлення-рішення від 02.02.2017 №0001691302, НОМЕР_2 було направлено відповідачем за адресою м. Тернопіль, вул. В.Великого, 5/21 засобами поштового зв’язку та повернуто з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с. 49-56).

При цьому, встановлено, що за адресою м. Тернопіль, вул. В.Великого, 5/21 ОСОБА_1 ніколи не проживав та не був зареєстрований, а згідно копії паспорта адреса реєстрації позивача та його місце фактичного проживання – с. Великі Бірки, вул. Грушевського 40/2, Тернопільська область.

На вищевказану адресу наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, акт проведеної перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслані не були, оскільки направлялись за адресою м. Тернопіль, вул. В.Великого, 5/2, що фактично позбавило позивача можливості реалізації свого права на ознайомлення у встановлений законом спосіб із зазначеними документами до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що вказане обумовлює протиправність дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки, зокрема акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, внаслідок чого прийняті на його підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.02.2018 №К/9901/1970/17, від 23.01.2018 №К/9901/1367/18.

Суд першої інстанції не взяв до уваги даних обставин та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі № 819/1740/17 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області від 02.02.2017 №0001691302 та №0001701302.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 24.04.2018