Постанова № 73603925, 24.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2614/17

Категорія: 11.5 Головуючий в І інстанції Біоносенко В.В.

Місце та час ухвалення: м. Миколаїв, 11:16 год.

Дата складання повного тексту: 31.01.2018р.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного виконавця ОСОБА_3, третя особа – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання неправомірною і скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця ОСОБА_3 з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 22.11.2017р. про відкриття виконавчого провадження №55229388 за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення з ОСОБА_2 за виконавчим написом №17262 від 25.08.2017р.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 гектара, що знаходиться на території Коларівської сільської ради, Жовтневого району, Миколаївської області, кадастровий номер 4823381700:21:000:0529.

18.06.08р. ОСОБА_2 передала зазначену земельну ділянку у іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором №640/595-К595 від 18.06.08р..

25.08.17р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис №17262 щодо звернення стягнення на зазначену земельну ділянку у зв’язку з невиконання боржником умов кредитного договору за період з 10.09.14р. по 17.05.17р.: заборгованість за кредитом 739998 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом – 1174971,39 гривень, загальна сума заборгованості 1914969,39 гривень.

20.11.17р. представник ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_4 подав заяву приватному виконавцю ОСОБА_3 про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду.

22.11.17р. приватний виконавець ОСОБА_3 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №55229388. У п.3 зазначеної постанови зазначено, про стягнення з боржника виконавчого збору/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 191496,94 гривень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що підлягає примусовому виконанню рішення на підставі такого виконавчого документа, як виконавчий напис нотаріуса.

Згідно ст.16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Відповідно до ст.246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, довіреність №02-36-1867 від 06.07.16р. щодо уповноваження ОСОБА_4 на подачу заяви приватному виконавцю про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження, була підписана двома членами Правління, у зв’язку із чим, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до Статуту банку, вона є належним документом, який уповноважує представника на вчинення вказаних дій від імені третьої особи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про наявність у відповідача підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження (з урахуванням неналежних повноважень особи, яка подала заяву до приватного виконавця), оскільки як правильно зазначено судом першої інстанції з урахуванням норм Цивільного кодексу України, у будь-якому випадку, питання про відсутність повноважень на представництво має право ставити особа, в інтересах якої вчиняються дії представником без повноважень.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.27 Закону виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Відповідно до ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець протягом трьох днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження, роз’яснює їм порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до п.19 Порядку приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір також стягується від суми фактичної стягнутої державним виконавцем суми.

Отже, аналізуючи вказані вище норми права, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що регулювання стягнення виконавчого збору та основаної винагороди приватного виконавця є однаковим, що відповідає положенням ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції також дійшов до обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець повинен був зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження суму основаної винагороди, яка може бути стягнуто з боржника, а сама постанова про відкриття виконавчого провадження не є виконавчим документом про стягнення суми основної винагороди приватного виконавця.

Виконавчим документом є постанова приватних виконавців про стягнення основної винагороди п.5 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Питання про визначення суми основаної винагороди повинно бути вирішено приватним виконавцем в майбутньому, під час розподілу стягнутих з боржника грошових коштів відповідно до ст.45 Закону, окремою постановою, з урахуванням фактично стягнутого.

Таким чином, колегія суддів не приймає до ваги доводи апеляційної скарги та погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що у цьому випадку немає підстав для стягнення відповідачем виконавчого збору, однак вказана обставина не впливає на правомірність винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження та є недостатньою підставою для скасування вказаної постанови.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони є ідентичними доводам, вказаним позивачем в адміністративному позові та яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку відповідно до норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 квітня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_5Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_6