Постанова № 73603728, 23.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1103/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Карпушової О.В.,

Кобаля М.І.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача Салія Д.В.,

представника відповідача Юрченка М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Агро Центр» до Київської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Агро Центр», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії, скасувати рішення від 28.11.2016 №125000013/2016/000191/2 та картку відмови від 29.11.2016 № 125110011/2016/00164.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.11.2016 уповноваженою особою позивача було заявлено до митного оформлення за електронною митною декларацією від 17.11.2016 № 125110011/2016/011410 (далі - ЕМД) товар: корма та білково-вітамінно-мінеральні добавки, порошкової та гранульованої форми, які містять у своєму складі білки, вітаміни та мінерали, що використовуються для годівлі тварин, безпечні для людей та навколишнього середовища: Protan PW, Protan T Plus, Protan PP, виробник Ecoplon sp.z. o.o. sp.k., торговельна марка - Ecoplon, країна виробництва - PL), загальною митною вартістю 201 030,01 грн. (30379,20 PLN). Даний товар надійшов на адресу позивача від іноземного контрагента на підставі контракту від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із ЕМД було надано до контролюючого органу наступні документи: копію зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1; додаток № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1; додаток № 2 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1; рахунок-фактуру (інвойс) 10/FE/00000048/2016 від 05.10.2016; специфікацію до рахунку-фактури (інвойсу) 10/FE/00000048/2016 від 05.10.2016; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 001792 від 06.10.2016; довідку щодо транспортних витрат від 10.10.2016 № 1781; копію митної декларації країни відправлення № 16PL341010Е0072350 від 06.10.2016.

Київською міською митницею ДФС проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією, та повідомлено позивача електронним повідомленням про необхідність подати додаткові документи згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації; транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником); виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

28.11.2016 митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125000013/2016/000191/2 у валюті з 30 379,20 PLN до 67 415,40 PLN.

Так, з вказаного рішення вбачається, що підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості є те, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, декларантом не надано документи, що підтверджують транспортні витрати, зокрема заявка, рахунок, договір на перевезення, а надані документи містять розбіжності, зокрема наданий додаток №1 до контракту містить посилання на інший контракт та не містить інформації, щодо заявленого товару, додаток до контракту № 2.

Згідно оскаржуваного рішення митна вартість товарів відкоригована відповідачем за резервним методом відповідно до цінової інформації ЄАІС ДФС України.

Крім того, у вказаному рішенні контролюючим органом зазначено перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, а саме: транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником).

У подальшому, позивач скористався своїм правом та випустив товар у вільний обіг за митною декларацією від 28.11.2016 № 125110011/2016/011783.

При цьому, протягом 80 днів з дня випуску товарів у вільний обіг, а саме 04.01.2017, декларантом на виконання вимог, вказаних в оскаржуваному рішенні, було направлено до Київської митниці ДФС копію експертного висновку № В-3222 від 29.11.2016 Полтавської Торгово-промислової палати.

10.02.2017 ТОВ «УКР АГРО ЦЕНТР» було повторно надано на адресу Київської митниці ДФС перелік документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: копію зовнішньоекономічного контракту № РL - UA 03/02/2016-1; копії додаткових угод до зовнішньоекономічного контракту № РL - UA 03/02/2016-1 від 15.02.2016 № 1, № 2, № 3, № 4; копію рахунка - фактури (інвойса) № 10/FЕ00000048/2016 від 05.10.2016; копії документів валютно-митного декларування № 125110011/2016/031079 від 17.11.2016, № 125110011/2016/011783 від 30.11.2016; копію платіжного доручення № 1460 від 06.10.2016; копію довідки про транспортні витрати від 10.10.2016; копію міжнародної товарно-транспортної накладної № 001792; копію експертного висновку № В-3222 від 29 листопада 2016 Полтавської торгово-промислової палати, копію експертного висновку № 013350 і/16 від 13.10.2016 з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, копію висновку № 142005801-0198 від 03.11.2016 спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, копії дублікатів ветеринарних свідоцтв ЄРД - 00 № 762138 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762139 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762140 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762141 від 13.10.2016, ЄРД - 00 № 762142 від 13.10.2016, копію сертифіката якості товару, копії реєстраційних посвідчень на препарати.

Листами від 30.01.2017 та 27.02.2017 відповідач повідомив, що декларантом не подано всіх документів, які б містили відомості щодо складових заявленої митної вартості товару, зокрема: якісні копії додатків до зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації; транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товарів (рахунок на перевезення, заявка, договір з перевізником); виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару.

Вважаючи такі рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно наданих декларантом документів у митного органу не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально не підтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має якісь розбіжності, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, згідно зі ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України № 3018-VI від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). За змістом ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року у справі № К/800/12159/15.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Так, судом установлено, що між ТОВ «Укр Агро Центр» (Покупець) та ТОВ Ecoplon (Грабки Дуже, Шидлов; Продавець) укладено контракт від 15.02.2016 № PL-UA 03/02/2016-1 відповідно до якого Продавець зобов'язується виробити та продати, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити концентровані (рідкі та кристалічні) мінеральні добрива (Товар) згідно прайс-листів та торговим умовам вказаним в Додатку №1, який є невід'ємною частиною контракту. Відповідно до Розділу 6 Контракту поставки може бути здійснена відповідно до умов поставки FCA або DAP правил Інкотермс 2010.

Умови FCA («FREE CARRIER»; «Франко перевізник») правил INCOTERRMS, 2010 - означають, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. При відсутності вказівки покупця про такий у пункт, продавець має право визначити такий пункт сам серед низки подібних пунктів, де перевізник приймає товар у своє розпорядження. У тих випадках, коли згідно комерційній практиці для укладання договору перевезення необхідно сприяння продавця (при перевезенні товару повітряним або залізничним транспортом), він може діяти в таких випадках за рахунок і на ризик покупця.

Цей термін може бути використаний при здійсненні перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Перевізник означає особу, яка на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським або внутрішнім водним транспортом або в змішаному перевезенні. Якщо покупець уповноважує продавця поставити товар особі, яка не є перевізником, наприклад, експедитору, продавець вважається тим, хто виконав свій обов'язок щодо поставки товару з моменту передачі його на зберігання даній особі.

20.04.2016 між ТОВ «Укр Агро Центр» та ТОВ «Абордаж Логістик» укладено договір №760 про надання митно-брокерських послуг. Відповідно до п. 1.2 якого виконавець зобов'язаний за дорученням Замовника здійснити організацію і виконання за обумовлену плату і в обумовлений термін декларування та/або оформлення товарів, майна, транспортних засобі та інших предметів (товарі) Замовника, що переміщуються через митний кордон України, а також облік (акредитація) на митниці, надання консультаційних послуг з митних питань та питань пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, інші визначені Сторонами, види послуг у сфері митного законодавства.

Крім того, 20.04.2016 між ТОВ «Укр Агро Центр» та ТОВ «Абордаж Логістик» укладено договір №00760 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.2 Договору Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до п. 1.3 Договору виконуючи умови цього договору Експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок Клієнта та заключає договори пов'язані з перевезенням вантажів Клієнта.

На виконання вищезазначених договорів ТОВ «Абордаж Логістик» укладено з ТОВ «Текіс Плюс» Договір №00438 перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні та по території України.

На підтвердження вартості понесених транспортних витрат товариством надано Довідку ТОВ «Абордаж Логістик» від 10.10.2016 №1781, відповідно до якої транспортні витрати на перевезення вантажу становлять 16 800 грн.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі 810/2839/17 Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо посилання митного органу на розбіжності у наданих документах, слід зазначити, що відповідно до п. 6.2 Контракту поставка здійснюється на умовах FCA Grabki Duze 82, 28-225 Szydlow (Польща). При цьому, населені пункту Грабки Дуже та Шидлов відносяться до Сташувського Повіту, Свентокшиського воєводства та фактично знаходяться поряд.

Також, таке зазначення адреси як Grabki Duze 82, 28-225 Szydlow відображено у всіх наданих позивачем документах, а тому зазначення в графі №4 міжнародної автомобільної накладної №001792 від 06.10.2016 місця завантаження лише Szydlow не може свідчити про наявність суттєвих розбіжностей в документах, наданих для підтвердження витрат на транспортування товару.

Крім того, товариством було надано Київській митниці експертний висновок полтавської торгово-промислової палати №В-3222 від 29.11.2016, яким підтверджено вартість товарів, зазначених в доповненнях до зовнішньоекономічного договору (контракту).

Щодо проведення процедури консультацій колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який виходив з наступного.

Так, відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу.

Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено, що процедура консультацій проведена.

Проте, така відмітка про проведення консультацій в оскаржуваних рішеннях не є достатнім та належним доказом того, що такі консультації дійсно проводились, оскільки позивач це заперечує.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем передбаченого Митним кодексом України порядку визначення митної вартості товару.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів під час вирішення справи також враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, в яких суд дійшов висновку, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 24 квітня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Карпушова

М.І.Кобаль