Постанова № 73603721, 25.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6380/16 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Кузьмишина О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - ОСОБА_2,

представника відповідача: - Черевичної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0047441701 від 25.11.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 документально не підтверджено понесення витрат у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих як інвестиційний прибуток, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За наслідком перевірки було складено акт №1730/17-01/НОМЕР_2 від 16.10.2015 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.163.1 ст.163, пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, п.170.2 ст.170, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів, у розмірі 1 016 625,03 грн.

Перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків, відображеного в податковій декларації, встановлено заниження загального річного оподатковуваного доходу у 2014 р. на суму 5 981 580,18 грн. у зв'язку з не відображенням у податковій декларації суми інвестиційного прибутку. Такого висновку посадова особа відповідача дійшла у зв'язку з не підтвердженням у ході перевірки задекларованих позивачем витрат у сумі 6 425 279,28 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0047441701 від 25.11.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 016 625,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 254 156,26 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, далі - ПК України), податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Платником податку на доходи фізичних осіб, згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента, відповідно до вимог п.163.1 ст.163 ПК України, є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

За нормами абз. «в» пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Згідно з пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, відповідно до пп. 170.2.6 п.170.2 ст.170 ПК України, включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Платники податку, за вимогами п. 176.1 ст.176 ПК України, зокрема, зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Позивачем було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 р., відповідно до додатку 3 до рядка 01.04 вказаної декларації - розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, зазначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» 5 981 580,18 грн., суму витрат на придбання інвестиційного активу 6 425 279,28 грн., та фінансовий результат - інвестиційний збиток -443 699,10 грн.

Позивач обґрунтовує задекларовані витрати на придбання інвестиційного активу наступним чином:

3 398 514,85 грн. - внесено протягом 2010-2011 років до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика», на підтвердження чого надав копії виписок ПАТ «Креді Агріколь Банк» з рахунку вищевказаного підприємства за період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р., зведених меморіальних ордерів від 01.10.2009 р. та від 23.11.2010 р., а також довідки про рух коштів по рахунку за період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р.;

841 123,60 грн. - витрати на придбання частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» шляхом внесення майна до статутного фонду, а саме земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_3 (площею 0,8917 га, вартістю 409 475,40 грн.) та НОМЕР_4 (площею 0,9432 га, вартістю 431 648,20 грн.), що належали ОСОБА_4 на праві приватної власності. На підтвердження зазначеного надав суду копії протоколу №6 від 06.12.2012 р. загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика», акту оцінки та приймання-передачі майна від 06.12.2012 р., статуту вказаного підприємства в редакції від 07.12.2012 р., державних актів про право власності ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на зазначені земельні ділянки;

2 013 925,40 грн. - витрати на придбання частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» шляхом купівлі частки у статутному капіталі у розмірі 16,34% в учасника ТОВ - ОСОБА_6 На підтвердження зазначеного надав суду копії протоколу №7 від 21.03.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика», договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013 р., статуту вказаного підприємства в редакції від 22.03.2013 р.

Разом з тим, контролюючий орган, із висновком якого погодився і суд першої інстанції вважає, що позивачем документально не підтверджено понесення витрат у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, а тому вимоги щодо скасування спірного повідомлення - рішення є необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком з огляду на наступне.

Щодо внесення позивачем до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» протягом 2010 - 2011 років грошових коштів у розмірі 3 398 514,85 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.143 Цивільного кодексу України, (далі - ЦК України), установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з п.2 ч.4 ст.145 ЦК України, належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Вищенаведені норми ЦК України кореспондують з нормами Закону України «Про господарські товариства».

Так, згідно з вимогами ст.16 вказаного Закону, рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 41 вказаного Закону встановлено, що внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу, належить до компетенції загальних зборів (стаття 59, яка визначає компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, відсилає до ст.41).

Таким чином, з вищенаведених норм закону вбачається, що розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю визначається його статутом. Рішення про збільшення розміру статутного капіталу приймається на загальних зборах, має бути зафіксовано в статуті та набуває чинності із дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що витрати позивача у сумі 3 398 514,85 грн. на збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» повинні бути підтвердженими, перш за все, протоколом загальних зборів учасників товариства та зареєстрованим у встановленому порядку статутом з відповідними відомостями, якого суду не надано. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на той факт, що матеріали справи містять статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакції від 2012 року та в редакції 2013 року, затверджений Загальними зборами учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика», Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 року та Загальними зборами учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика», Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 7 від 21.03.2013 року, відповідно, які, на переконання суду є належними засобами доказування, в розумінні норм КАС України.

Більше того, під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, апелянтом надано:

- Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакції від 20.07.2010 року (номер запису в ЄДР 10741050002034536);

- Протоколом №4 Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 15.11.2010 року;

- Статутом ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакції від 24.02.2011 року (номер запису в ЄДР 10741050004034536);

- Протоколом №7 Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 02.02.2011 року.

Відповідно до ч.4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Так, позивачем зазначено, що останнім було продано свої корпоративні права на ТОВ «Петрівська меблева фабрика» та передано всі статутні документи Товариства, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку новим власникам Товариства, тому всі статутні документи ТОВ «Петрівська меблева фабрика» необхідно було витребовувати у вказаної юридичної особи та її нових власників, з огляду на що знадобився час, судом першої інстанції цього вчинено не було.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта обґрунтованими, а тому приймає до уваги подані докази.

Крім того, відповідач у Акті податкової перевірки для обґрунтування своєї позиції використовує посилання лише на неналежність наданих меморіальних ордерів, а не на відсутність статуту та протоколу ТОВ «Петрівська меблева фабрика».

Відповідно до рішення Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 року «зазначені корпоративні права, в свою чергу, були придбані позивачем у Публічного акціонерного товариства «Побутрадіотехніка» за договором від 30.10.2012 р., сплативши 16 192 000 грн. (що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача). А, відтак, оскільки ціна придбання спірного інвестиційного активу дорівнювала ціні його продажу, то фінансовий результат позивача від зазначених операцій становив нульове значення; наведене обумовлює правильність висновку судів про те, що за наслідками проведення зазначених операцій у платника не виникло податкового обов'язку з податку на доходи фізичних осіб.»

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до перевірки та до суду першої інстанції було надано:

- банківські виписки по розрахунковому рахунку;

- меморіальні ордери;

- довідка про рух коштів, які на переконання суду є належними доказами понесення позивачем витрат під час поповнення власної частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на суму 3 398 514 грн. 85 коп.

Щодо не підтвердження ОСОБА_4 витрат на суму 841 123 грн. 60 коп. у зв'язку із поповненням частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» за рахунок внесення майна, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст.115 Цивільного кодексу України, яка кореспондує із ст.13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено випадки проведення грошової оцінки земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

- визначення розміру земельного податку;

- визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

- визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом;

- визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

- розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

- відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі:

- відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті;

- застави земельної ділянки відповідно до закону;

- визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення;

- визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства;

- визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки;

- виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності;

- відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України;

- визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором;

- рішення суду.

У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Законом України «Про оцінку земель» не передбачено обов'язкової нормативної чи експертної грошової оцінки земельних ділянок у разі внесення їх до статутного фонду господарського товариства, тому, за вимогами ЦК України та Закону «Про господарські товариства», грошова оцінка внесених позивачем земельних ділянок повинна була бути здійснена за згодою учасників товариства - окрім позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (згідно з пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Статута). Так, Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 p., вказано, що на зборах щодо вирішення питання про збільшення статутного капіталу за рахунок передачі майна (земельних ділянок) ОСОБА_4, присутні всі учасники ТОВ «Петрівська меблева фабрика», в т.ч. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Також даним Протоколом учасники Товариства затвердили оцінку майна, що вноситься до статутного капіталу, а саме:

- вартість земельної кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0.8917 га, - 409 475 грн. 40 коп.,

- вартість земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0.9432 га., - 431 648 грн. 20 коп.

Протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 р. підписаний всіма учасниками Товариства: ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_6, та фінансовим директором ОСОБА_9

Наданий Позивачем акт оцінки та приймання передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 06.12.2012 року, стосовно внесення ОСОБА_4 земельних ділянок за кадастровим номером НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не визначає вартість ділянок, а вказано вартість, яка була затверджена учасниками ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на Загальних зборах учасників.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що всі учасники ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на Загальних зборах учасників Товариства погодили внесення земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» та затвердили вартість таких земельних ділянок, тобто їх оцінку, що в подальшому була вказана в акті оцінки.

За наслідком прийняття рішення, що зафіксовано Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 p., з дотриманням процедури внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну розміру статутного капіталу, що передбачена Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» було зареєстровано Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в новій редакції. Відповідно до п.п. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Статуту розмір вкладу позивача його частки у Статутному капіталі TOB «Петрівська меблева фабрика» становив 30,5 % і станом на 06.12.2012 року складався із грошових коштів та майна на суму 4 184 049 грн. 78 коп.

Документальним підтвердженням передачі позивачем на баланс ТОВ «Петрівська меблева фабрика» земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 вартістю 409 475 грн. 40 коп. та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4 вартістю 431 648 грн. 20 коп. є акт оцінки та приймання-передачі майна від 06.12.2012 р. (див. в матеріалах справи) та нотаріально посвідчена заява від 06.12.2012 р. про внесення земельної ділянки, що надавалися під час перевірки контролюючому органу.

Крім того, після передачі позивачем на баланс ТОВ «Петрівська меблева фабрика» вказаних земельних ділянок право власності на них було зареєстроване в установленому законом порядку та одержано державні акти на право власності на земельну ділянку ТОВ «Петрівська меблева фабрика» (державний акт на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 та НОМЕР_4 серія НОМЕР_6 та НОМЕР_5 (див. в матеріалах справи).

Щодо не підтвердження позивачем витрат на суму 2 013 925 грн. 40 коп. у зв'язку із придбанням частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» ОСОБА_6, варто зазначити наступне.

На підтвердження збільшення частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» останнім було надано Протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 7 від 21.03.2013 р.

Даним Протоколом було прийнято рішення про відчуження ОСОБА_6 відповідно до Договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013 р. на користь позивача своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» у розмірі 16.34 % у сумі 2 241 229 грн. 50 коп. Вказаний Договір, на переконання суду, є доказом понесення стороною такого договору тих чи інших витрат, оскільки в Договорі вказуються не лише намір та зобов'язання сторін здійснити юридично значимі дії, а й відповідно до пп. 2.2. зазначається, що «.. на день підписання Договору вартість корпоративних прав, що визначена в пп. 2.1 Договору, Покупець сплатив Продавцю в повному обсязі». Відповідно до пп. 2.1. Договору загальна договірна вартість 16,34 % корпоративних прав за цим Договором становить 2 013 925 грн. 40 коп.

За наслідком прийняття рішення Протоколом № 7 від 21.03.2013 р. з дотримання процедури внесення змін до Єдиного державного реєстру про зміну розміру статутного капіталу, що передбачена Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» було зареєстровано Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в новій редакції від 22.03.2013 р., номер запису в ЄДРПОУ 10741050009034536. Відповідно до п. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Статуту розмір вкладу позивача, його частки у Статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» становив 46,84 % і складався із грошових коштів та майна на суму 6 425 279 грн. 28 коп.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 не було отримано інвестиційний прибуток від операції з продажу корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика», адже підтверджені витрати становлять - 6 253 563 грн. 85 коп., тоді як отримані доходи від продажу становлять - 5 981 580 грн. 18 коп., у зв'язку з чим відсутній об'єкт оподаткування, а відтак - донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб є необґрунтованим, у заявку з чим податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити ч.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 317, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 0047441701 від 25.11.2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04107, м.Київ, вул.. Багговутівська 26, код ЄДРПОУ: 39561761) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2, адреса: 04053, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 17 225 грн.(сімнадцять тисяч двісті двадцять п'ять гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

О.М.Кузьмишина

Постанова складена в повному обсязі 24 квітня 2018 року.