Постанова № 73603566, 23.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17214/16 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі: Кривді В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Позивач, ДАБІ) звернулася до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Департамент ДВС) у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.10.2016 р. у виконавчому провадженні № 51447903 (далі по тексту - ВП № №51447903).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту ДВС перебуває виконавчий лист № 2а-6433/12/1470, виданий 30.09.2013 року Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта «Громадський будинок. Нежитлова будівля», код об'єкта - 1261.9, розташованого за адресою: вул. пр-т Леніна, 77 в місті Миколаєві до експлуатації.

15.06.2016 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Бурла В.Е. відкрито ВП № 51447903 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-6433/12/1470.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2015 замінено Управління ДАБІ у Миколаївській області на правонаступника ДАБІ України.

Разом з тим, територіальним структурним підрозділом апарату Держархбудінспекції - Управлінням ДАБІ у Миколаївській області направлено лист до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 22.06.2016 за № 1014-3707-16, в якому повідомлено, що для вжиття Управлінням дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації за зазначеною вище адресою, необхідно щоб замовник або його уповноважена особа подала до Управління пакет документів передбачений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

07.09.2016 за № 51447903/2 старшим державним виконавцем Бурла В.Е. скеровано до Управління ДАБІ у Миколаївській області вимогу, якою зобов'язано останнього виконати рішення суду в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги. Також, державним виконавцем направлено оригінал декларації про готовність об'єкта «Громадський будинок. Нежитлова будівля», код об'єкта - 1261.9, розташованого за адресою: вул. пр-т Леніна, 77 в місті Миколаєві до експлуатації (а.с.21-22).

На вимогу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС від 07.09.2016 Управлінням ДАБІ у Миколаївській області надіслано лист від 26.09.2016 № 1014-6909-16 (а.с.23-24).

У вказаному листі зазначено, що відповідно до постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 по справі № 2а-6433/12/1470 рішення Інспекції державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області від 20.11.2012 № 7/14-5512-12 скасовано, а Інспекцію зобов'язано прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж» для виконання вимоги державного виконавця від 07.09.2016 щодо виконання виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 2а-6433/12/1470 для прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до Наказу № 91, Управлінню необхідно отримати від замовника будівництва згідно п. 3.2 розділу III Наказу №91 наступні документи :

- два примірники заповненої декларації;

- звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно);

- засвідчені в установленому порядку копії:

- документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт;

- технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.

Як зазначає позивач, станом на 26.09.2016 дії щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта, не має можливості здійснити, в зв'язку з відсутністю зазначеного пакету документів.

У зв'язку з невиконанням рішення суду та вимоги від 07.09.2016 №51447903/2, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Бурла В.Е. винесено постанову від 21.10.2016 у ВП № 51447903 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова)(а.с.9-10).

Позивач, вважаючи оскаржувану постанову незаконною, звернувся до суду з даним позовом за захистом свої прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем доведено суду існування станом на момент прийняття оскаржуваної постанови поважних причин, що унеможливили виконання рішення суду, а державним виконавцем не вжито всіх заходів для врегулювання обставин, про які останній був повідомлений позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 17 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Бурла В.Е. від 15.06.2016 відкрито ВП №51447903 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-6433/12/1470, виданого 30.09.2013 Миколаївським окружним адміністративним судом про зобов'язання Інспекції ДАБІ контролю у Миколаївській області прийняти рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта «Громадський будинок. Нежитлова будівля», код об'єкта - 1261.9, розташованого за адресою: вул. Пр. Леніна, 77 в місті Миколаєві до експлуатації, якою встановлено боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа до 22.06.2016 року.

Копію вищезазначеної постанови отримано боржником ДАБІ у місті Києві 22.06.2016 року, відповідно до штемпеля вхідної кореспонденції.

Між тим, боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, а листом від 26.09.2016 № 1014-6909-16, повідомлено державного виконавця про існування об'єктивних підстав, які унеможливлюють негайне виконання рішення суду, оскільки для вжиття Управлінням дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта «Громадський будинок. Нежитлова будівля по пр. Леніна, буд. 77, м. Миколаїв» до експлуатації, необхідно подати документи, які зазначені в Наказі № 91.

Тобто, на думку боржника, існують обставини, за яких у ДАБІ України відсутня, в рамках закону, можливість вжиття Управлінням дій щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а відтак дані обставини потребують зупинення виконавчого провадження та роз'яснення судового рішення.

Судом першої інстанції помилково взято до уваги зазначені доводи позивача та зазначено, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачем вживались заходи щодо врегулювання наведених позивачем обставин, виходячи з наступного.

Як вже вище зазначалося та встановлено колегією суддів апеляційної інстанції під час розгляду справи, ДАБІ України наголошено, що рішення суду та вимога державного виконавця не можуть бути виконані з поважних причин, що унеможливили виконання рішення суду щодо зобов'язання вчинити певні дії, а саме: прийняття рішення про реєстрацію декларації про готовність об'єкта «Громадський будинок. Нежитлова будівля», код об'єкта - 1261.9, розташованого за адресою: вул. пр-т Леніна, 77 у місті Миколаєві до експлуатації призведе до порушення норм чинного законодавства, зокрема, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 № 91 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж».

Правовими положеннями ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Тобто, законодавцем покладено на сторін виконавчого провадження зобов'язання письмово повідомити виконавцю, не пізніше наступного робочого дня, про виникнення певних обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та копій ВП №51447903 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-6433/12/1470, ДАБІ України не зверталася до суду, в порядку встановленому чинним законодавством, із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, у зв'язку зі зміною правових положень чинного законодавства. Також, ДАБІ України не зверталася до суду із заявою про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №51447903.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи державного виконавця, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, рішення суду боржником не виконано без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваної постанови, відповідно до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 апеляційну скаргу Департаменту ДВС було залишено без руху та надано 10 днів з моменту отримання для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору в розмірі 2067,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги Міністерством юстиції України було сплачено судовий збір в більшому розмірі, а саме: 2400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи (а.с.127).

Між тим, правовими положеннями ст. 139 КАС України не передбачено повернення сплаченого судового збору в разі задоволення апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, а тому сплачений Міністерством юстиції України судовий збір в розмірі - 2067,00 грн. не підлягає поверненню.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути Міністерству юстиції України надміру сплачений судовий збір в розмірі - 333,00 грн. (2400,00 грн. - 2067,00 грн. = 333,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задовольнити повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Міністерства юстиції України надміру сплачений судовий збір при поданні апеляційної скарги в розмірі 333,00 грн. (триста тридцять три гривні).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель