Постанова № 73603146, 18.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2018 рокусправа № 804/7561/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Шальєвої В.А. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю:

Позивача – ОСОБА_1Г

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. (суддя Боженко Наталія Василівна) в адміністративній справі № 804/7561/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.09.2017 року № 9714/2 яким встановлено податкове зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за період 2016 року на суму 12 500,00 грн.

Обставини викладені у позові обґрунтовані тим, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням податкового законодавства та вартість автомобіля є меншою за 1 033 500 грн., що підтверджується висновком про оцінку майна, а тому рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від позивача - ОСОБА_1, відповідно до змісту якої апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Так в обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачці визначено податкове зобов'язання із транспортного податку у 2016 році не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки винесено поза межами податкового періоду, а саме у вересні 2017 року.

За результатами апеляційного перегляду справи апелянт просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що відповідачами не було надано, а судом не було встановлено доказів, які б свідчили про вартість транспортного засобу станом на 2016 рік, у зв'язку з чим, за позицією позивача, суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що транспортний засіб, який належить позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, на підставі приватної власності належить автомобіль марки BMW, модель Х6, 2016 року випуску, об’єм двигуна 2979 см. куб., номер шасі WBAKU210100R63719, дата реєстрації 19.07.2016 року, державний номерний знак НОМЕР_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХО № 394652.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 01.09.2017 року № 9714/2 за податковий період 2016 року, яким було визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 12 500,00 грн.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року N 71-VIII з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, з урахуванням змін, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно із приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно із приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог Податкового кодексу України вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податкового кодексу України (п. п. 4.2, 4.4, 10.4 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктами 12.3.1 - 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п. 12.4. ст. 12 Податкового кодексу України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України).

Виходячи з неможливості збігу між періодом прийняття рішення та плановим періодом, в 2017 році не можна було визначити плановим періодом 2016 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Пунктом 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Так, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

За таких обставин, сам факт наявності у Податковому кодексі України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016, та яким внесено зміни, серед іншого, до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції Закону №909) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно п. 2 зазначеної методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 14 даної методики встановлено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Таким чином, вказаними нормами права визначено як об'єкт оподаткування транспортним податком у 2016 році так і порядок визначення об'єкта оподаткування, в частині визначення його вартості.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку (Міністерством економічного розвитку і торгівлі України) у 2016 році не була оприлюднена інформація, у визначений спосіб, щодо середньоринкової вартості автомобілів (з урахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу).

Вказані обставини з огляду на відсутність такої інформації, встановлені контролюючим органом, визначаючи об'єкти оподаткування транспортним податком, у тому числі і у спірному випадку, керуючись інформацією IС Податкового блоку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що визначаючи вартість автомобіля позивача, з метою визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, контролюючий орган діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, оскільки єдиним джерелом інформації для визначення вартості автомобіля, з метою оподаткування транспортним податком, є відомості, що оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку на офіційному веб-сайту.

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає звернути увагу і на те, що відомості, якими користувався податковий орган, не містять інформації щодо фактичної вартості автомобіля, який належить позивачці.

Так, вказана інформація стосується транспортних засобів 2016-2017 року випуску та вартість їх при першій реєстрації.

Тобто, інформація якою користувався податковий орган стосується не вартості автомобілів станом на 01.01.2016року, а вартості автомобілів станом на час першої реєстрації.

Отже, вказана інформація не може свідчити про вартість автомобіля позивачки станом на 01.01.2016року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган не мав інформації, отриманої у встановлений законом спосіб, щодо вартості транспортного засобу, який належить позивачці, а отже у відповідача були відсутні підстави для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування транспортним податком, і, як наслідок, відсутні правові підстави для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Посилання суду першої інстанції на вартість транспортного засобу станом на 2017 рік не можуть свідчити про обґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки не свідчать про те, що станом на час прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючий орган мав для цього достатні правові підстави.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючисьст.ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 р. в адміністративній справі № 804/7561/17 - скасувати, прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.09.2017 року № 9714/2 яким встановлено податкове зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за період 2016 року на суму 12 500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 18.04.2018 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 20.04.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак