Рішення № 73602849, 11.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2018 року м. Київ № 826/13038/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Чудак О.М., суддів Пащенка К.С., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Ясинської К.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бондаренко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

22.08.2016 ОСОБА_3 (ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України (НБ України), в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення НБ України, оформлене листом від 17.06.2016 №24-0004/51404 «Про відмову у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон»;

2) зобов'язати НБ України оформити та видати ОСОБА_3 індивідуальну ліцензію на здійснення інвестиції за кордон.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення, прийняте НБ України, не відповідає вимогам Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженої постановою Правління НБ України від 16.03.1999 №122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.04.1999 за №259/3552, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 всупереч вимог Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон не надав витребувані НБ України документи, а тому оскаржуване рішення правомірне та не підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, згідно з розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017, справу передано на автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 справу прийнято до провадження, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у складі колегії суддів.

При цьому враховано, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, у судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги до НБ України підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та надані у справу докази.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях.

У свою чергу суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

12.05.2016 ОСОБА_3 звернувся до НБ України із заявою про видачу індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон, до якої додав пакет документів.

26.05.2016 позивач для підтвердження свого фінансового стану та відомостей, які містяться в податковій декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік, подав до НБ України додаткові документи, а саме: копії нотаріально посвідчених договорів дарування, оригінал довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, два оригінали довідок з місця роботи.

Листом №24-0004/45424 від 27.05.2016 НБ України повідомив, що для прийняття рішення про видачу індивідуальної ліцензії, необхідно надати додаткові документи, а саме: податкові декларації, довідки (відомості) контролюючого органу про доходи та інші документи дарувальників, які підтвердять джерела походження коштів, подарованих ними ОСОБА_3, а також надати інформацію про цілі створення та прогнозовані напрямки діяльності і розвитку компанії METRA OVERSEAS CORP (Республіка Панама).

31.05.2016 представник ОСОБА_3 подав до НБ України заяву, у якій повідомив інформацію про цілі створення та прогнозовані напрямки діяльності і розвитку компанії METRA OVERSEAS CORP. Водночас, витребувані НБ України документи не надав, пояснивши, що дарувальники не є сторонами валютної операції і вказані документи у ОСОБА_3 відсутні.

У зв'язку з ненаданням документів на запит НБ України, банк листом №24-0004/51404 від 17.06.2016 на підставі підпункту «а» пункту 4.1 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестицій за кордон ОСОБА_3 відмовив.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог по суті, суд виходить з того, що відповідно до пунктів першого, шостого статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) НБ України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБ України. Відмова у видачі НБ України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон встановлений НБ України в Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.

Так, відповідно до абзацу 2 підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, інвестиції можуть здійснюватися у формі створення юридичних осіб за кордоном, придбання корпоративних прав та цінних паперів іноземних емітентів, прав власності на нерухоме майно, розташоване за межами України, та в інших формах, які не заборонені законами України.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон визначено перелік документів, які резидент зобов'язаний подати до НБ України для одержання ліцензії, а згідно пункту 2.4 цієї ж Інструкції НБ України має право запитувати і отримувати від заявника додаткові документи чи їх копії, потрібні для з'ясування обставин щодо операції зі здійснення інвестиції.

Підставою для відмови у видачі ліцензії відповідно до підпункту «а» пункту 4.1. Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон є відсутність документа (документів), перелічених у главах 2, 3 цієї Інструкції.

Судом враховано, що сума здійснення інвестиції, щодо якої позивачем подано заяву про видачу індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, перевищує 10000 євро в один календарний рік, а відтак, заявник зобов'язаний був підтвердити наявність доходу у сумі, достатній для здійснення інвестиції, що кореспондується з положенням підпункту 9 пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон.

Вказаною нормою передбачено, що заявник зобов'язаний надати копію податкової декларації про майновий стан і доходи за останній звітний (податковий) рік (з відміткою контролюючого органу про одержання) та якщо сума доходів, відображена в цій декларації, менша, ніж сума інвестиції, - копії податкових декларацій (з відповідною відміткою) за попередні звітні (податкові) роки або довідку (відомості) контролюючого органу про доходи заявника за відповідний період, що підтверджують наявність у заявника доходів у сумі, достатній для здійснення інвестиції (для заявників - фізичних осіб). Зазначені в цьому підпункті документи подаються в разі здійснення інвестиції на суму понад 10000 євро (еквівалента цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБ України на день подання заяви на отримання ліцензії) в один календарний рік на користь однієї особи.

З аналізу вказаної норми вбачається, що сума, яка перевищує 10000 євро є значною і потребує додаткових заходів у вигляді надання уповноваженому органу документів на підтвердження джерела походження коштів, а метою даної норми є забезпечення перевірки законності джерела походження коштів, які інвестуються за кордон та попередження здійснення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом.

Судом враховано наступні обставини справи: сума інвестиції за кордон становить майже 3000000 (три мільйони) євро, тобто є значною; вказана сума належить заявнику як фізичній особі; більше 2,5 млн. євро подаровано заявнику у 2015 році фізичними особами. За таких обставин, НБ України витребував додаткові документи на підтвердження джерела походження вказаних коштів.

Представник відповідача пояснила, що НБ України має право здійснювати фінансовий моніторинг та витребувати документи з метою реалізації політики держави у сфері протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України (стаття 99 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 №1702-VII суб'єктами державного фінансового моніторингу є Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Міністерство юстиції України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку, у сфері економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, спеціально уповноважений орган.

У статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено завдання спеціально уповноваженого органу, у тому числі: збирання, оброблення та проведення аналізу (операційного і стратегічного) інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції або інформації, що може бути пов'язана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що НБ України, у зв'язку з ненаданням заявником витребуваних документів, мав підстави для відмови у видачі індивідуальної ліцензії на здійснення інвестиції за кордон, оскільки відсутні документи, визначені у главах 2, 3 Інструкції про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, а отже, позов не підлягає задоволенню.

Вимога позивача зобов'язати НБ України оформити та видати ОСОБА_3 індивідуальну ліцензію на здійснення інвестиції не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від вимоги про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та є способом поновлення права, у разі встановлення факту його порушення.

Крім того, зі змісту заяви про видачу індивідуальної ліцензії НБ України на здійснення інвестиції за кордон вбачається, що згідно наданих НБ України документів строк розрахунків (здійснення інвестиції за кордон) закінчується 30.04.2017. Водночас, сертифікат акцій втратив свою юридичну силу у квітні 2017, що на даний час унеможливлює видачу ліцензії на здійснення інвестиції за кордон.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, КАС України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, витрати по сплаті судового збору на його користь стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (01033, АДРЕСА_1) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя О.М. Чудак

Суддя К.С. Пащенко

Суддя Т.І. Шейко

Повне рішення виготовлено 20.04.2018.