Рішення № 73602581, 17.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року Чернігів Справа № 825/2025/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомДочірнього підприємства "Чернігівська механізована колона" Приватного акціонерного товариства "Київсільелектро"до Головного управління ДФС у Чернігівській областіпро за участю сторін від позивача від відповідача визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2017 № 00003911400 ОСОБА_1, діє на підставі наказу № 39-к від 19.06.2015 ОСОБА_2, діє на підставі довіреності б/н від 11.01.2018 ОСОБА_3, діє на підставі довіреності № 5502/9/25-01-10-15 від 15.12.2017 У С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Чернігівська механізована колона» Приватного акціонерного товариства «Київсільелектро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2017 № 00003911400.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі проведеної Головним управлінням ДФС у Чернігівській області документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, під час якої встановлено необґрунтоване порушення позивачем вимог підпункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, оскільки в акті перевірки не вказано, які саме операції відповідач вважає порушеними, не досліджено, а тому безпідставно зроблено висновок про відсутність у підприємства економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факту надання послуг.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, надав суду відзив, в якому зазначив, що в ході перевірки позивача, аналізу його фінансової звітності було встановлено, що підприємство здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) нижче собівартості, а саме сума доходу від виконання робіт, надання послуг в окремих місяцях не перевищує собівартість. Вказує, що пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в редакції 2015 року було передбачено нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість при реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг не нижче собівартості у зв’язку з чим позивачем занижено податкові зобов’язання з ПДВ.

Представником позивача було надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не проведено жодного аналізу і не співставленні витрати і собівартість продукції, а саме будівельних робіт, які були виконані позивачем в період, що перевірявся, не проведено аналізу застосування підприємством діючих на той час нормі положень по складанню договірної ціни на виконувані роботи і вартість вже виконаних робіт.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Встановлено, що відповідачем 13.11.2017 була проведена документальна планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Чернігівська механізована колона» Приватного акціонерного товариства «Київсільелектро» (код ЄДРПОУ 22819893) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 636/14/22819893 (а.с. 15-36).

Згідно висновків, викладених у вищевказаному акті, перевіркою було встановлено, зокрема, порушення вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на протязі 2015 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді. Що перевірявся, на загальну суму 234992 грн., в тому числі за січень місяць 2015 року в сумі 31890 грн., за лютий місяць 2015 року в сумі 35175 грн., за березень місяць 2015 року в сумі 23211 грн., за травень місяць 2015 року в сумі 23211 грн., за червень місяць 2015 року в сумі 7850 грн., за липень місяць 2015 року в сумі 13671 грн., за серпень місяць 2015 року в сумі 11484 грн., за вересень місяць 2015 року в сумі 920 грн., за листопад місяць 2015 року в сумі 33420 грн., за грудень місяць 2015 року в сумі 54160 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що підприємство здійснювало реалізацію товарів (робіт, послуг) нижче собівартості, а саме сума доходу від виконання робіт, надання послуг в січні, лютому, березні, травні, червні, липні, серпні, листопаді, грудні не перевищує собівартості.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми від 28.11.2017 № 00003911400, яким Дочірньому підприємству «Чернігівська механізована колона» Приватного акціонерного товариства «Київсільелектро» збільшено грошове зобов’язання з ПДВ на суму 293740,00 грн. (а.с. 13).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – в редакції, що діяла в 2015 році) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно до пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (в редакції, чинній в 2015 році) у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186, із змінами і доповненнями рахунок 70 «Доходи від реалізації» призначено для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу. Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки: 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», 704 «Вирахування з доходу», 705 «Перестрахування». За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 «Перестрахування»); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Як вбачається з даних, викладених в таблицях розділу 3.1.2 акту перевірки, за період з січня по грудень 2015 року дохід позивача від виконання робіт склав 5259770,58 грн., собівартість робіт склала 6267108,53 грн., різниця між доходом та собівартістю -1007337,95 грн.

Так, зокрема, різниця між доходом та собівартістю в січні 2015 року склала -159448,38 грн., лютому – -175874,37 грн., березні – -116056,57 грн., травні – -116053,84 грн., червні – -39249,41 грн., липні – -68355,54 грн., серпні – -62018,78 грн., листопаді – -167098,85 грн., грудні – -270803,54 грн.

Згідно звіту про фінансові результати позивача за 2015 рік, чистий дохід від реалізації продукції за звітний період складає 5260 тис. грн, собівартість реалізованої продукції – 6267 тис. грн. (а.с. 67).

При цьому, зважаючи на отримання позивачем за звітний період інших доходів (рядки звіту 2120, 2240) в сумі 2643 тис. грн. та 555 тис. грн., суд не приймає до уваги посилання позивача на отримання в 2015 прибутку, а отже відсутності реалізації робіт за ціною нижче собівартості у січні, лютому, березні, травні, червні, липні, серпні, листопаді та грудні 2015 року.

За таких обставин, собівартість наданих позивачем послуг у вказаних місяцях 2015 року була вищою, ніж отриманий дохід, тому висновки контролюючого органу щодо заниження податку на додану вартість є правильними.

Згідно акту перевірки, платником податків не нараховано ПДВ на операції з реалізації продукції по цінам, нижче собівартості в загальній сумі 234992 грн.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на матеріали справи відповідачем в ході перевірки направлялись до Приватного акціонерного товариства «Київсільелектро» запит «Про надання пояснень та копій документів» від 11.09.2017 № 4425/10/25-01-14-01-06, запит «Про надання документів» від 13.09.2017 № 4514/10-25-01-14-01-06, запит про надання документів від 30.10.2017 та запит про надання документів від 06.11.2017 (а.с. 155-156, 159-162).

Позивачем на вказані запити було надано відповідь від 02.10.2017 (а.с. 157-158) без надання запитуваних податковим органом копій документів.

В свою чергу, згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі правові підстави для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, спростував доводи позивача і довів правомірність прийнятого рішення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Чернігівська механізована колона» Приватного акціонерного товариства «Київсільелектро» необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов’язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено у повному обсязі 24.04.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб