Рішення № 73601938, 16.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року № 810/688/18

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у невиконанні вимог законодавства в частині підготування висновку про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року, в розмірі 4168,80 грн. та подання такого висновку для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, визначеному статтею 43 ПК України;

- зобов’язати відповідача підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року, в розмірі 4168,80 грн. та подати такий висновок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, визначеному статтею 43 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі підпункту 166.3.7 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України, ОСОБА_4 має право на податкову знижку, яку у відповідності до вимог підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 цього ж кодексу позивач зазначила у річній податковій декларації. Проте, відповідачем, всупереч вимогам ПК України, відмовлено у поверненні з бюджету вказаної суми, посилаючись на те, що позивачем не в повному обсязі надані підтверджуючі документи щодо переобладнання автомобіля газовим обладнанням.

Позивач вважає, що податковому органу було надано всі копії документів, які підтверджують суму витрат у зв`язку із переобладнанням автомобіля.

Відповідач проти позову заперечував, подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, у якому обґрунтував безпідставність позову тим, що з метою реалізації права на податкову знижку, позивач не надав жодного документального підтвердження витрат, що включаються до податкової знижки, окрім податкової декларації.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено судове засідання на 06.03.2018.

У судове засідання, призначене на 06.03.2018 прибули всі сторони.

У ході судового засідання, на підставі статті 93 КАС України, представника позивача, ОСОБА_5 було допитано як свідка.

Під час судового засідання, ухвалою суду від 06.03.2018 було прийнято рішення про витребування доказів у відповідача, які необхідні для розгляду справи.

У зв`язку із невиконанням Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області вимог зазначеної ухвали, суд застосував заходи процесуального примусу та ухвалою від 10.04.2018 стягнув штраф із начальника Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У судовому засіданні, призначеному на 16.04.2018, представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи та допитавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, автомобільний транспорт VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, власником якого, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, є ОСОБА_4, переобладнано шляхом встановлення газового обладнання (а.с. 9).

Згідно із квитанцією від 29.03.2016 №178, яка свідчить про оплату газобалонного обладнання у сумі 25000,00 грн, послугу щодо переобладнання автомобіля позивача надав ФОП ОСОБА_6 (а.с. 11).

Статус фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтвом платника єдиного податку від 21.08.2013 серії Б№620224 (а.с. 10).

У серпні 2017 року, ОСОБА_4 подала до податкового органу звітну податкову декларацію за 2016 рік, в якій зазначила суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку із використанням права на податкову знижку у розмірі 4168,80 грн.

У зв`язку із тим, що відповідачем не вчинялись дії щодо повернення частини сплаченого податку на доходи фізичних осіб, згідно поданої декларації, позивач 11.10.2017 направив скаргу керівнику ДФС України (а.с.12).

Станом на 26.10.2017 повернення частини податку не відбулось, натомість позивачем отримано рекомендований лист від ДФС у Київській області від 13.09.2017 за вих. №2973/ФОП/10-36-10-01, який був відправлений 23.10.2017 (а.с. 17).

У вказаному листі було зазначено, що на підставі даних поданої ОСОБА_4 податкової декларації, контролюючий орган прийшов до висновку про необхідність надання документів, які підтвердять понесені витрати у зв`язку із переобладнанням транспортного засобу, зокрема, платіжні та розрахункові документи (а.с. 14-15).

Таку відповідь позивач вважав не обґрунтованою, тому звернувся до Державної фіскальної служби України з доповненнями до скарги (а.с. 13), однак, у відповідь отримав аналогічний лист з ідентичними вимогами (а.с.18-23).

Викладені у листах-відповідях доводи Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_4 вважає такими, що свідчать про грубі порушення чинного податкового законодавства та її прав і законних інтересів як платника податків, що стало підставою звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Податковим кодексом України, а саме підпунктом 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 закріплено, що податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом (пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166).

Підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України закріплено, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Таким чином, аналіз змісту вищенаведених норм вказує на те, що передбачена Податковим кодексом пільга у вигляді податкової знижки є сумою документально підтверджених витрат платника податку, які дозволяють зменшити його оподаткування у разі зазначення таких витрат у річній податковій декларації.

Так, з матеріалів справи встановлено, що позивачем у річній податковій декларації від 02.08.2017 було відображено витрати та конкретну суму податкової знижки, яка становить 4168,80 грн. (а.с.6-8).

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки встановлений підпунктом 166.3 статті 166 ПК України.

Відтак, згідно із підпунктом 166.3.7 пункту 166.3 статті 166 цього кодексу, до податкової знижки включають суму коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було переобладнано транспортний засіб шляхом встановлення газобалонного обладнання. Дана подія підтверджується квитанцією оплати такого обладнання (а.с. 11) та особливою відміткою у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9). Наведені факти відносять позивача до суб`єкта справляння податків, який має право на податкову знижку, відповідно до підпункту 166.3.7 пункту 166.3 статті 166 ПК України.

З перелічених листів відповідача убачається, що єдиною підставою відмови в отриманні податкової знижки ОСОБА_4, слугував той факт, що позивач не надав документи, які підтверджують витрати на переобладнання транспортного засобу.

Однак, суд не погоджується з такими доводами відповідача у зв`зку з наступним.

Як встановлено у судовому засіданні, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5 та не заперечувалось представником відповідача, спілкування та обмін інформацією між Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та позивачем здійснювалось у телефонному режимі. Посадовою особою відповідача, через яку відбувалось це спілкування, була ОСОБА_7, у зв`язку з чим, дана особа була допитана в якості свідка.

Так, у судовому засіданні 16.04.2018 свідок ОСОБА_7 зазначила, що для віднесення витрат до податкової знижки, позивачу необхідно було надати до контролюючого органу акт виконаних робіт та видаткову накладну.

Однак, суд зазначає, що така позиція суперечить вимогам податкового законодавства, а виконання такої вимоги взагалі є неможливим, оскільки суб`єкт господарювання, який надавав послуги з переобладнання транспортного засобу ( ФОП ОСОБА_6М.) є платником єдиного внеску, тобто перебуває на спрощеній системі оподаткування, що виключає обов`язок та необхідність оформлення актів виконаних робіт та видаткових накладних.

Одночасно суд звертає увагу на те, що особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, у відповідності до статті 296 ПК України, ведуть лише Книгу обліку доходів, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про обов`язкову наявність акта виконаних робіт та видаткової накладної.

При цьому, на підтвердження обставин встановлення газового обладнання на транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, адвокатом ОСОБА_1 було направлено адвокатський запит від 11.04.2018 до ФОП ОСОБА_6М.(а.с.93).

У відповіді на вказаний запит, ФОП ОСОБА_6 надав перелік специфікацій на встановлення газобалонного обладнання, який містить 17 найменувань на загальну суму 25000,00 грн.

Крім того, у своїх показанням свідок ОСОБА_7 також згадувала про аналогійний запит Податкового органу до ФОП ОСОБА_6, за результатами якого було отримано підтверджуючу відповідь щодо дійсності надання послуг з переобладнання транспортного засобу.

У цьому контексті суд зазначає, що факт надання послуг встановлення газового обладнання, з огляду на вищенаведене є безспірним, а тому подана позивачем декларація від 02.08.2017 та квитанція від 29.03.2016 № 178 є належними та достатніми підставами для застосування до ОСОБА_4 податкової знижки, передбаченої статтею 166 ПК України.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність дій відповідача щодо не повернення ОСОБА_4 надміру сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, а тому адміністративний позов вважає таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією від 02.05.2018 №956127069.1 (а.с. 2).

Також, позивач при зверненні до суду користувався професійною правничою допомогою, про що свідчить договір від 05.01.2018 № 4 між Адвокатом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.49) та ордером серії КС №095375 (а.с.51).

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою цієї ж статті закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частина 6 статті 134 КАС України).

Судом встановлено, що на виконання вимог договору від 05.01.2018 № 4 складено акт виконаних робіт від 06.03.2018 (а.с.59) та здійснено розрахунок за надані послуги, що підтверджується квитанцією від 05.03.2018 №979646428.1 (а.с. 58).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області .

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікацій код 39468482, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, 12) щодо невиконання вимог законодавства в частині підготування висновку про повернення ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) надміру сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року в розмірі 4 168,80 грн. та подання такого висновку для виконання управлінню Державної казначейської служби України в Ставищенському районі.

Зобов’язати Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікацій код 39468482, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, 12) підготувати висновок про повернення ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) надміру сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету за результатами звітного (податкового) року в розмірі 4 168,80 грн. та подати такий висновок для виконання управлінню Державної казначейської служби України в Ставищенському районі.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікацій код 39468482, Київська обл., м. Біла Церква, бульв. 50-річчя Перемоги, 12) удові витрати у розмірі 4 304 (чотири тисячі триста чотири) грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення повного тексту рішення - 24 квітня 2018 р.