Постанова № 73600416, 24.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2018 року Справа № 904/9844/17

м. Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

за участю секретаря судового засідання: Ковзикова В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (м. Дніпро) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018р., ухваленого суддею Рудовською І.А. в м. Дніпрі з оголошенням вступної і резолютивної частини о 12:13, повний текст якого складено 19.02.2018р., у справі №904/9844/17

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (м. Дніпро)

до: публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (м. Дніпро)

про: стягнення 776822,64 грн. безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (м. Дніпро) до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (м. Дніпро) складались зі стягнення 776882,64 грн. безпідставно отриманих коштів і стягнення судового збору у сумі 11652,34 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2018р. у справі №904/9844/17 у позовних вимогах було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (м. Дніпро) – позивач, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 13.02.2010р. і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Скаржник вважає рішення незаконним, оскільки суд першої інстанції керувався обставинами, які він помилково визнав встановленими, не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого зробив висновки, що не відповідають обставинам справи. Так, судом неправильно застосовано п.14.1 та п.24.1 розділу ІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №317 від 26.03.2009 (надалі – Збірник тарифів) і не застосовано п.1.1.5 розділу ІІ цього Збірника тарифів. У скарзі заявник надає аналіз застосування відповідних пунктів Збірнику тарифів з урахуванням п.1.1.5 цього Збірника. Крім того, на думку заявника, судом першої інстанції неправильно застосовано п.1.3 та п.2.7 Правил розрахунку за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу №644 від 12.11.2000 року (надалі – Правила розрахунку) – суд застосував п.2.7, який не підлягав застосуванню і не застосував п.1.3, який підлягав застосуванню. Суд також необґрунтовано застосував гарантійний лист від 02.06.2017 року №1855 на оплату добору залізничного транспорту за перевезення напіввагонів зі знімним обладнанням, оскільки цей лист не доводить безумовну згоду або дозвіл позивача на списання добору тарифу, оскільки сам лист не містить: суми добору тарифу, перелік вагонів, за які гарантується списання добору провізної плати, підстав списання добору тарифу. Цей лист можна розцінювати як гарантування списання добору тарифу виключно на підставах, визначених законодавством.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (м. Київ) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (м. Дніпро)- відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що судом першої інстанції було повно і всебічно встановлені та розглянуті обставини справи і прийняте рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідач надає пояснення застосування пунктів 14.1 і 24.1 Збірника тарифів до правовідносин сторін з урахуванням укладеного між сторонами договору про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів №03ТЕО/15/ДН-2-15311/Нюдг. і вважає, що висновок суду щодо порядку застосування цих норм повністю відповідає вимогам законодавства і обставинам справи. Аналогічні доводи навів відповідач і відносно застосування п.1.3 і п.2.7 Правил розрахунків.

20.04.2018 року до апеляційного господарського суду від позивач надійшла відповідь на відзив в порядку ст.166 ГПК України, у якому позивач наполягає на своїх доводах, викладених у позовній заяві і апеляційній сказі на надає додаткові пояснення щодо застосування зазначених вище нормативних актів.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що в період з 15.01.2017 р. – по 31.07.2017р. товариством з обмеженою відповідальністю "УКРМЕТАЛУРГТРАНС" відправлено призначенням на станції (Кривий Ріг – Головний, Ароматна, П’ятихатки) регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" порожні власні напіввагони (загальна кількість 251 вагон), з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона.

Поняття "додаткове обладнання" включає дах знімний масою 1,650 т., який являє собою металеву каркасну конструкцію з покриттям з листового металу. Дах знімний призначений для встановлення на піввагон з метою захисту вантажу від впливу атмосферних опадів під час перевезення залізницею.

При відправленні вказаних порожніх власних на піввагонів з додатковим обладнанням, маса якого не включена до маси тари вагона, з особового рахунку вантажовідправника (позивача) списано провізну плату (далі – плата за перевезення/тариф) в розмірах, передбачених п. 14.1. Збірника тарифів на загальну суму 955756,32 грн. з ПДВ.

На станціях призначення РФ "Придніпровська залізниця" усі вагони були видані одержувачу.

Однак в період з 22.05.2017 р. по 04.08.2017 р. (після видачі вагонів одержувачу провізна плата перерахована відповідачем, за перевезення "обладнання змінене код 693176" (хоча вагони були порожніми) і сума добору (різниці) тарифу в розмірі 776 822,64 грн. з ПДВ списана самостійно відповідачем з особового рахунку позивача з посиланням на Договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів № 03ТЕО/15/ДН-2-15311/Нюдг від 27.02.2015 р.

Вважаючи, що грошові кошти у розмірі 776 822,64 грн. з ПДВ списані відповідачем з особового рахунку позивача неправомірно та без достатні правових підстав, позивач звернуся до суду з позов про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів у зазначеному розмірі.

Вирішуючи справу по суті, місцевий господарський суд, зокрема, зазначив, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, вантажобагажу визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998р. №457.

Частиною 1 статті 57 Статуту залізниць Укрити встановлено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, та визначаються відповідно до положень відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення сів залізничним транспортом у межах України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції 15.04.2009 за №340/16356, із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за 864/5085, із змінами і доповненнями, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору, згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору з присвоєнням коду платника.

Згідно зі статтею 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним і законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до пункту 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів - сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Між ПАТ "Українська залізниця" (експедитор) в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" і ТОВ "Укрметалургтранс" (клієнт) укладено Договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів № ОЗТЕО/15 ПР/ДН-2 - 15311/НЮдч від 27.02.2015 року.

На підставі пункту 3.1 Договору про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів Клієнт (ТОВ "Укрметалургтранс") зобов'язаний відшкодувати витрати Експедитора (ПАТ "Укрзалізниця" в особі структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця"), що включають в себе вартість перевезення та додаткові збори, пов'язані з цим перевезенням.

Зазначені вище обставини правильно встановлені місцевим господарським судом і не оспорюються сторонами у справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів, які були списані з особового рахунку у якості різниці тарифу, суд прийняв до уваги доводи відповідача і зазначив, що згідно з пунктом 14.1 (абзац 1) Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу (абзац 2 п. 14.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги).

Відповідно до п. 24.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, в редакції до 26.04.2016р., "При перевезенні порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням, яке не входить до тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення власного (орендованого) вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання. Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата та нього збільшується на 20%.".

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016р. № 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016р. за № 664/28794, з 0 годин 30.04.2016р. внесено зміни до Збірника, у т.ч. у пункт 24.1, який викладено в наступній редакції: "При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування)".

Тобто, положення пункту 24 розділу II Збірника тарифів застосовуються лише для вагонів перевізника.

Крім цього, місцевий господарський суд послався також на гарантійний лист позивача від 02.06.2017 року, який, на його думку, надав згоду на списання добору залізничного тарифу.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами місцевого господарського суду і вважає, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню, виходячи із наступного:

Предметом позову є стягнення безпідставно списаних відповідачем з рахунку позивача грошових коштів в якості добору тарифу на перевезення порожніх вагонів з додатковим обладнанням (знімний дах) а спір виник у зв'язку з тим, що за перевезення порожніх вагонів з додатковим обладнанням, на думку відповідача, провізна плата повинна розраховуватися як за завантажені вагони. Свої мотиви відповідач аргументував внесенням змін до п. 24 розділу II Збірника тарифів, який з 30.04.2016 року, на думку відповідача, застосується виключно до вагонів перевізника. Також оскільки в абзаці 14.1. розділу II Збірника тарифів міститься посилання на п. 24 розділу II Збірника тарифів, тому, на думку Відповідача, і абзац другий 14.1. розділу II Збірника тарифів також застосовується виключно до вагонів перевізника. Ці аргументи відповідача підтримав і господарський суд.

Відповідно до п.14.1 розділу ІІ Збірника тарифів:

« 14.1. Плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

При перевезенні порожніх власних або орендованих вагонів з додатковим обладнанням, крім плати за перевезення цих вагонів, нараховується плата за масу додаткового обладнання відповідно до пункту 24 цього розділу.

Плата за перевезення у порожньому стані власних напіввагонів перевізника з нумерацією інвентарного парку не нараховується, крім перевезень у ремонт і на промивання».

Згідно п.24.1 цього розділу «При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 %».

Отже, за перевезення вагону в порожньому стані плата визначається за тарифною схемою 14 (абзац перший п. 14.1.); якщо порожній вагон з додатковим обладнанням, то крім провізної плати за цей вагон, розрахованої за схемою 14, додатково оплачується плата за масу такого додаткового обладнання, розрахована за схемою 1 відповідно до п. 24.1 (другий абзац п. 14.1.); в першому та другому абзаці п. 14.1. міститься посилання на порожні вагони «власні або орендовані» і лише в абзаці третьому п. 14.1. згадується про вагон «перевізника».

За таких обставин є помилковими доводи відповідача та висновки суду першої інстанції, що абзац другий п.14.1 Збірника тарифів застосовується тільки до вагонів перевізника.

Отже, слід вважати правильними висновки позивача, викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі щодо того, що «наявність в абзаці другому п. 14.1. посилання на п. 24 (в якому міститься посилання на вагони перевізника), не є наслідком того, що абзац другий п. 14.1. в цілому застосовується тільки до вагонів перевізника. В даному випадку п. 24 застосовується до випадків, визначених в абзаці другому п. 14.1., за аналогією (застосовується не весь текст пункту 24 дослівно, а передбачений в ньому принцип (формула) визначення провізної плати для додаткового обладнання)».

Різниця у застосуванні визначень також підтверджується п.1.1.5 розділу ІІ Збірнику тарифів, який встановлює належність вагонів відповідно до обставин - власний, перевізника або орендований.

Місцевим господарським судом також неправильно застосовано п. 1.3. та п. 2.7. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу № 644 від 12.11.2000 року (далі — Правила розрахунку). Судова колегія погоджується із тим, що суд помилково застосував положення п. 2.7. Правил розрахунків, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та не застосував положення п. 1.3. Правил розрахунків, які підлягали застосуванню в силу наступного:

Пунктом 1.3. Правил розрахунку передбачено, що «остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення». Тобто, добір тарифу можливий виключно до «оформлення видачі вантажу одержувачу», а не в будь-який час після видачі вантажу (вагону) одержувачу.

Як вбачається із матеріалів справи добір було зроблено значно пізніше, тобто з порушенням зазначеної норми. Щодо посилання на п.2.7 Правил розрахунку («сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією»), то у даному пункті мова йде виключно про додаткові платежі, збори і штрафи, а не добір тарифу, який не може бути здійснено у вказаному в даному пункту порядку.

У цьому випадку, якщо відповідач вважав, що необхідно було здійснити добір тарифу, він міг це зробити тільки шляхом звернення до суду (у випадку відмови погодження позивача на здійснення цих дій). Цей висновок кореспондується із положеннями п. 62 Статуту залізниць і п. 1.3. Правил розрахунків, якими передбачено, що на станції призначення здійснюються остаточні розрахунки за перевезення вантажів і надання додаткових послуг між залізницями і одержувачами.

У даному випадку неможливо приймати гарантійний лист позивача №1855 від 02.06.2017 року, як на підставу списання коштів, оскільки вказаний лист не доводить безумовну згоду або дозвіл позивача на списання добору тарифу, оскільки гарантійний лист не містить:

-суми добору тарифу;

-перелік вагонів, за які гарантується списання добору провізної плати;

-підстав списання добору тарифу,

про що обґрунтовано зазначає відповідач у апеляційній скарзі. У зв’язку з цим неможливо безспірне списання суми добору.

Крім того, оригінал гарантійного листа взагалі відсутній, а надана не завірена належним чином копія такого листа, не може вважатися доказом по справі.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими заявлені позивачем підстави позову, оскільки укладений між сторонами договір про надання послуг з транспортного експедирування перевезень вантажів стосується надання послуг з транспортного експедирування внутрішніх та експортно-імпортних перевезень вантажів у власних, орендованих або залучених на інших підставах вагонах клієнта. У даному випадку спір виник внаслідок застосування безпосередньо Збірника тарифів без урахування умов укладеного договору і не стосується надання відповідачем послуг з перевезення вантажів.

Отже, рішення місцевого господарського суду є таким, що прийнято з порушенням норм матеріально права і підлягає скасуванню, а позовні вимоги – задоволенню у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві і апеляційній скарзі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (м. Дніпро) задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2018 року у справі №904/9844/17 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081237, 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛУРГТРАНС» (код ЄДРПОУ 30095793, 49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1) безпідставно отримані кошти у сумі 776822,64 грн. (сімсот сімдесят шість тисяч вісімсот двадцять дві грн. 64 коп.), 11652,34 грн. (одинадцять тисяч шістсот п’ятдесят дві грн. 34 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання позову і 17478,51 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 51 коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати наказ відповідно до вимог ст.ст. 147, 148, 150, 155, 327 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів в порядку, встановленому ст. 288 ГПК України.

(постанова складена у повному обсязі 25.04.2018 року)

Головуючий суддя О.С.Євстигнеєв

Судді: В.О.Кузнецов

ОСОБА_1