Рішення № 73599865, 19.04.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. Справа № 911/3293/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до 1) ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп»

2) ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_2

про стягнення 86 554, 22 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідач 1: ОСОБА_4

від відповідача 2: не з’явилися

від третьої особи: не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» заборгованості у розмірі 36 554, 22 грн. та стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім» заборгованості у розмірі 50 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що до нього перейшло право на отримання компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2017 порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 27.11.2017 та зобов’язано сторін надати суду певні документи.

27.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 25110/17 від 27.11.2017) про відкладення розгляду справи на іншу дату.

До господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшли заява вих. № 2811 від 27.11.2017 (вх. № 25111/17 від 27.11.2017) про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, заява вих. № 2809 від 27.11.2017 (вх. № 25112/17 від 27.11.2017) про відсутність аналогічного спору та судового рішення з такого спору, а також відзив вих. № 2810 від 27.11.2017 (вх. № 25113/17 від 27.11.2017) на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 розгляд справи відкладено на 18.12.2017 у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників відповідачів, неналежним виконанням учасниками провадження вимог суду та необхідністю витребування доказів по справі.

15.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 26982/17 від 15.12.2017), заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (вх. № 26983/17 від 15.12.2017) та клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 26984/17 від 15.12.2017).

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2017, у зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.01.2018 та зобов’язано сторін вчинити певні дії.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.01.2018 (вх. № 921/18 від 16.01.2018), у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

16.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 15.01.2018 (вх. № 922/18 від 16.01.2018) про зупинення провадження у даній справі.

До господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 15.01.2018 (вх. № 923/18 від 16.01.2018) про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

18.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява вих. № 86 від 18.01.2018 (вх. № 1164/18 від 18.01.2018) про долучення документів до матеріалів справи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н б/д (вх. № 1382/18 від 18.01.2018) про долучення матеріалів до господарської справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.01.2018 задоволено заяву та клопотання ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» б/н від 14.12.2017 (вх. № 26983/17 від 15.12.2017) та б/н від 15.01.2018 (вх. № 923/18 від 16.01.2018) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2; зобов’язано позивача, відповідачів та третю особу вчинити певні дії і надати суду певні документи; задоволено клопотання ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» б/н від 14.12.2017 (вх. № 26984/17 від 15.12.2017) та б/н від 15.01.2018 (вх. № 922/18 від 16.01.2018) про зупинення провадження у справі; зупинено провадження у справі № 911/3293/17 до набрання судовим рішенням Апеляційного суду міста ОСОБА_2 у справі № 759/15252/16-п законної сили; зобов’язано сторін та третю особу повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі та надати суду належним чином засвідчену копію судового рішення Апеляційного суду міста ОСОБА_2, яке буде прийняте за результатами розгляду справи № 759/15252/16-п.

22.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 1461 від 22.02.2018 (вх. № 3789/18 від 22.02.2018) про поновлення провадження у даній справі, до якого додано копію судового рішення по справі № 759/15252/16-п.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2018 поновлено провадження у справі № 911/3293/17, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 26.03.2018 та зобов’язано сторін і третю особу надати суду певні документи.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 1979 від 15.03.2018 (вх. № 5499/18 від 20.03.2018) про долучення документів до матеріалів справи, серед яких заява вих. № 1881 від 12.03.2018 про відмову від позовних вимог до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 50 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2018 прийнято відмову ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» від позовних вимог до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 50 000, 00 грн., закрито провадження у справі № 911/3293/17 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 50 000, 00 грн., закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 19.04.2018.

У судовому засіданні 19.04.2018 під час розгляду справи по суті представник відповідача 1 усно заявив клопотання про надання у справу певних доказів, поважних причин неподання їх у строк, встановлений судом, не навів.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ст. 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що головуючий з’ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Суд звертає увагу, що в ухвалах господарського суду Київської області від 18.12.2017 та від 27.02.2018 було визначено, що учасники процесу повинні заяви та клопотання подавати до суду в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 169 та ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, а в ухвалі господарського суду Київської області від 26.03.2018 роз’яснено сторонам та третій особі, що відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені у підготовчому провадженні або в інший строк, встановлений судом.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач 1 будь-яких об’єктивних причин неможливості подання доказів у встановлений законом строк суду не повідомив та не навів поважних причин неможливості подання відповідного клопотання в підготовчому провадженні, суд залишає без розгляду усне клопотання представника відповідача 1 про надання у справі певних доказів, докази до розгляду судом не приймаються.

Присутній у судовому засіданні 19.04.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги до відповідача 1 та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 19.04.2018 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у його відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача 2 та третьої особи, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 19.04.2018 не з’явилися, причин неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача 2 та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.04.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.11.2015 між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (позивач - страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA CERATO, реєстраційний номер АА 4968СН, 2010 року випуску.

29.10.2016 в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода – зіткнення бокове за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п.13.3 та п. 2.10.а. Правил дорожнього руху, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 3016308474733159 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою Управлінням патрульної поліції у м. Києві.

Постановою Святошинського районного суду міста ОСОБА_2 від 09.12.2016 у справі № 759/15252/16-п ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, у зв’язку з порушенням Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

29.10.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу № 01-20/11 від 20.11.2016, виконаного ФОП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу KIA CERATO, реєстраційний номер АА 4968СН, складає 60 117, 46 грн., а вартість відновлювального ремонту KIA CERATO, реєстраційний номер АА 4968СН, - 91 219, 97 грн.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» № СЧ-0030312 від 23.11.2016 та рахунків-фактури ФОП ОСОБА_7 № б/н-1 від 29.11.2016, № б/н-1 від 11.02.2017 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля KIA CERATO, реєстраційний номер АА 4968СН, склала 87 946, 55 грн.

У відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015 позивачем, на підставі страхового акту № 00206842, вказане ДТП кваліфіковано як страховий випадок та визначено суму страхового відшкодування у розмірі 86 554, 22 грн. (вартість матеріального збитку за виключенням франшизи), виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 044605 від 14.12.2016 на суму 83 904, 22 грн., № 044606 від 14.12.2016 на суму 2 060, 00 грн. та № 001259 від 12.01.2017 на суму 590, 00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що до нього в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, до відповідача 2 в межах ліміту передбаченого полісом АЕ/6706937 та відповідача 1 у сумі, що не покрита лімітом за полісом АЕ/6706937, у зв’язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення ДТП автомобіль MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований ОСОБА_1 підприємством «Трансоіл Груп» (відповідач 1) згідно полісу серія АЕ № 6706937 у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» (відповідач 2) з лімітом відповідальності (страхова сума) у розмірі 50 000, 00 грн.

Відповідач 2 здійснив виплату страхового відшкодування у погодженому з позивачем розмірі з урахуванням знижки 10 %, а саме у розмірі 45 000, 00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 17544 від 28.02.2017, у зв’язку з чим позивач в процесі розгляду даної справи відмовився від своїх позовних вимог до відповідача 2, а ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2018 прийнято його відмову та закрито провадження у справі № 911/3293/17 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Київський страховий дім» про стягнення 50 000, 00 грн.

Таким чином, судом розглядаються вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до відповідача 1 про стягнення непокритої суми страхового відшкодування у розмірі 36 554, 22 грн.

Вказані вимоги позивач обґрунтовує статтями 543, 1194 Цивільного кодексу України та Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення заявлених до нього позовних вимог, посилається на те, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015 не підписаний ОСОБА_5, в заяві про виплату страхового відшкодування ОСОБА_5 просить здійснити страхове відшкодування згідно договору № 011095/4600/0000074 від 27.11.2016, а тому наданий позивачем договір добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015 не є належним та допустимим доказом, який свідчить про правомірність здійсненого позивачем страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком згідно з ст. 8 Закону України «Про страхування» є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування.

Статтею 9 Закону України «Про страхування», зокрема, передбачено, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За змістом Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом встановлено, що 29.10.2016 ОСОБА_5 (страхувальник) звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015 про подію, що має ознаки страхового випадку.

Позивачем було складено страхові акти № 00206842 за договором добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015, відповідно до яких прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування у розмірі 86 554, 22 грн. та здійснено вказану виплату 14.12.2016 і 12.01.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015, а саме здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 86 554, 22 грн., у результаті настання страхового випадку.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто ДТП, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

За таких обставин, у момент виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до володільця транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, а саме відповідача 1.

При цьому судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача 1 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» (відповідач 2) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ № 6706937, відповідно до якого ліміт відповідальності (страхова сума) за шкоду майну складає 50 000, 00 грн.

Таким чином, оскільки відповідач 2 виплатив позивачу суму страхового відшкодування в межах визначеного полісом ліміту, вимога щодо решти суми страхового відшкодування адресована відповідачу 1.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З правового аналізу статей 993, 1194 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, оскільки відповідач 1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому в силу вимог ст. 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 у справі № 6-1009цс15 та постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Враховуючи наведене та те, що відповідач 1 жодним чином не спростував той факт, що його працівник ОСОБА_2 спричинив ДТП та завдав майнової шкоди страхувальнику позивача, суд дійшов висновку, що відповідач 1 є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як роботодавець та як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, в розмірі, не покритому лімітом відповідальності за полісом АЕ № 6706937 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме у сумі 36 554, 22 грн., яка становить різницю між виплаченою позивачем сумою страхового відшкодування та сумою, яка була відшкодована позивачу ОСОБА_1 акціонерним товариством «Київський страховий дім» (відповідачем 2).

Посилання відповідача 1 на те, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074 від 23.11.2015 не підписаний ОСОБА_5 не береться судом до уваги, оскільки наданий позивачем до суду 18.01.2018 вказаний договір містить підписи страхувальника – ОСОБА_5 на кожній його сторінці.

Разом з тим, суд вважає, що не може спростовувати заявлені позовні вимоги описка, допущена ОСОБА_5 в заяві про виплату страхового відшкодування у даті договору добровільного страхування наземного транспорту № 011095/4600/0000074.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують здійснення ним виплати позивачу суми страхового відшкодування суду не надав.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 - ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» заборгованості (виплаченого страхового відшкодування) у розмірі 36 554, 22 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача 1 у межах розглянутих та заявлених до нього позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Трансоіл Груп» (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, вулиця Зоряна, будинок 20, ідентифікаційний код - 36292016) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А, ідентифікаційний код - 20033533) 36 554 (тридцять шість тисяч п’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 22 коп. – виплаченого страхового відшкодування та 675 (шістсот сімдесят п’ять) грн. 72 коп. – судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.04.2018.

Суддя Т.В. Лутак