Постанова № 73598415, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/21513/17 Суддя (судді) першої інстанції: Рибак Микита Анатолійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Командира роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Сорочинського Євгена Леонідовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

21.06.2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Командира роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Сорочинського Євгена Леонідовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови серії АР № 506808 від 10.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.3 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що його було притягнуто до відповідальності з недотриманням встановленого порядку; вищезазначена постанова прийнята з порушенням його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2018 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2018 р. , як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.06.2017 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та Командиром роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Сорочинським Євгеном Леонідовичем винесено постанову серії АР № 506808, якою накладено на позивача стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Постанова вмотивована тим, що водій ОСОБА_2 10 червня 2017 р. о 14:15 год. в м. Києві, бул.Чоколівський, 35, керуючи транспортним засобом AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку/стоянку у смузі позначеній дорожним знаком 5.11 «Рух маршрутних транспортних засобів», чим порушив п.17.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 122 КУпАП.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпункт 17.1 ПДР України встановлює, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом AUDI Q5 номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку/стоянку у смузі позначеній дорожним знаком 5.11 «Рух маршрутних транспортних засобів», чим порушив п.17.1 ПДР, внаслідок чого відносно нього відповідачем прийнято постанову від 10.06.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Позивачем не спростовано вказаних обставин.

Доводи апелянта, що постанова була складена з порушенням чинного законодавства та не відображає дійсну ситуацію, зокрема, оскільки зазначена інша адреса - бул. Чоколівський, 36, а не бул. Чоколівський, 37 не заслуговує на увагу, оскільки сам же й зазначає, що цей дім знаходиться з протилежної сторони, а дорога спільна. Інші посилання позивача також не спростовують факт вчинення правопорушення.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, доведено належними та допустимими доказами, а позивач навпаки на підтвердження своєї позиції не надав таких доказів.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 26 лютого 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Командира роти №9 батальйону №2 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Сорочинського Євгена Леонідовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль