Постанова № 73598414, 24.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 367/306/18 Суддя (судді) першої інстанції: Оладько Світлана Іванівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ірпіньського міського суду Київської області від 21 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Вовка Дмитра Валерійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

12.01.2018 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Вовка Дмитра Валерійовича, в якому просив: визнати протиправними дії Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції Вовка Дмитра Валерійович відносно складення постанови серії БР №204592 від 05.01.2018 року та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №204592 від 05.01.2018 року винесену Інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Департаменту патрульної поліції Вовк Д.В. якою застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дану постанову складено протиправно, оскільки в справі відсутні будь які докази як власне події самого адміністративного правопорушення, так і його вини, а також дану постанову винесено з грубим порушенням як його прав так і з порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням Ірпіньського міського суду Київської області від 21 березня 2018 р. позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вини позивача.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, не погодившись з рішенням суду, подали апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах та у спосіб визначений законом, оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм КУАП.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.01.2018р інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м.Житомирі Вовком Д.В. було винесено постанову БР №204592 від 05.01.2018р про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 425гр.

Як вбачається із вказаної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ним п.п.8.7.3е ПДР.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху»).

У відповідності до п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Частиною першою статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.

Проте, складаючи протокол про адміністративне правопорушення, відповідачем встановлена наявність адміністративного правопорушення, що відповідає п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху, при цьому будь-які докази на підтвердження вини позивача у порушенні правил дорожнього руху відсутні.

У судовому засіданні переглянуто відеозапис, наданий відповідачем по справі, однак із даного відеозапису не вбачається, на який сигнал світофора проїхав автомобіль чи автомобіль позивача то був взагалі, тому посилання у постанові на порушення саме позивачем п. 8.7.3 е правил дорожнього руху є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії БР №204592 від 05.01.2018 р. про накладення адміністративного стягнення винесена безпідставно і протиправно.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Апелянтом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на спростування зазначеного, не надано доказів взагалі скоєння та саме позивачем правопорушення зазначеного у постанові від 05.01.2018 р., в порядку ст. 251 КУпАП.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ірпіньського міського суду Київської області від 21 березня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Ірпіньського міського суду Київської області від 21 березня 2018 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі Вовка Дмитра Валерійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

М.І. Кобаль