Постанова № 73598387, 23.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 826/16188/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року у справі:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Віртус Коммодітіз»

до Головного управління Державної фіскальної служби

в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про суми бюджетного відшкодування ПДВ, які підлягають поверненню позивачу, у розмірі 7540094,00 грн. за липень 2016 року (відображені в податковій декларації з податку на додану вартість вх. № 9151281270 від 22.08.2016 р.), у розмірі 3535094,00 грн. за серпень 2016 року (згідно декларації з ПДВ вх. № 9172879410 від 20.09.2016 р.), що є узгодженими з 14.09.2017 р. згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2017 р., ухваленої за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.01.2017 р. №№0003551404, 0003571404, винесених ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту від 29.12.2016 р. № 320/26-15-14-04-01/39364245;

- зобов'язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про суми бюджетного відшкодування ПДВ, які підлягають поверненню позивачу, у розмірі 7540094,00 грн. за липень 2016 року (відображені в податковій декларації з податку на додану вартість вх. № 9151281270 від 22.08.2016 р.), у розмірі 3535094,00 грн. за серпень 2016 року (згідно декларації з ПДВ вх. № 9172879410 від 20.09.2016 р.), що є узгодженими з 14.09.2017 р. згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2017 р., ухваленої за результатами судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 30.01.2017 р. №№0003551404, 0003571404, винесених ГУ ДФС у м. Києві на підставі акту від 29.12.2016 р. № 320/26-15-14-04-01/39364245.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2017 р., на яке посилається позивач, оскаржено податковим органом в касаційному порядку і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2017 р. відкрито касаційне провадження, а тому, на його думку, відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо відшкодування заявленої позивачем суми ПДВ.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує, що відповідачем не доведено правомірності його бездіяльності і жодним нормативно-правовим актом не передбачено право податкового органу утримувати виплату погоджених за рішенням суду сум ПДВ у зв'язку з поданням касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Віртус Коммодітіз» (далі - ТОВ «Віртус Коммодітіз») є юридичною особою, яка зареєстрована як платник ПДВ.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Віртус Коммодітіз» з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2016 року у сумі 23070913,00 грн. згідно податкової декларації від 22.08.2016 р. № 9151281270; за серпень 2016 року у сумі 7753793,00 грн. згідно податкової декларації від 20.09.2016 р. № 9172879410; за вересень 2016 року у сумі 3200552,00 грн. згідно податкової декларації від 20.10.2016 р. № 9197652718, за результатами якої складено акт від 29.12.2016 р. № 320/26-15-14-04-01/39364245.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 р.:

1) за формою «В1» №0003551404, яким позивачу нараховано за основним платежем 11075188,00 грн. та штрафні санкції 2768797,00 грн. (у тому числі зменшено суму бюджетного відшкодування: за липень 2016 року на суму 7540094,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1885023,00 грн., за серпень 2016 року на суму 3535094,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 883773,00 грн.);

2) за формою «B4» № 0003571404, яким позивачу визначено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у вересні 2016 року на суму 3171562,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2017 р. у справі № 826/4938/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 р., податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 р. №№ 0003551404, 0003571404 визнані протиправними та скасовані.

У відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 25.01.2017 р. № 1521/10/16-15-14-04-01-15 на заперечення ТОВ «Віртус Коммодітіз» зазначено, що підтвердженою є сума бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлена ТОВ «Віртус Коммодітіз» у декларації від 22.08.2016 р. № 9151281270 за липень 2016 року у сумі 15097126,00 грн., у декларації від 20.09.2016 р. № 9172879410 за серпень 2016 року у сумі 4218699,00 грн., у декларації від 20.10.2016 р. № 9197652718 за вересень 2016 року у сумі 2990209,00 грн.

З метою отримання бюджетного відшкодування, позивачем неодноразово направлялися звернення до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України з вимогами внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджені суми ПДВ за результатами оскарження відповідних податкових повідомлень-рішень.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 24.10.2017 р. № 33528/10/26-15-04-01 позивача було повідомлено про відмову у внесенні до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про узгоджені суми ПДВ, оскільки податковим органом подано касаційну скаргу на судові рішення у справі № 826/4938/17.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2017 р. № 38515/10/26-15-14-04-01-12 позивача було повідомлено про те, що за результатом судового оскарження податкових повідомлень-рішень внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування підлягає лише сума у розмірі 2768797,00 грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про суми бюджетного відшкодування ПДВ, які підлягають поверненню позивачу, у розмірі 7540094,00 грн. за липень 2016 року (відображені в податковій декларації з податку на додану вартість вх. № 9151281270 від 22.08.2016 р.), у розмірі 3535094,00 грн. за серпень 2016 року (згідно декларації з ПДВ вх. № 9172879410 від 20.09.2016 р.), позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування є узгодженими, зокрема на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а тому відповідач у відповідності до норм чинного ПК України був зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо таких узгоджених сум бюджетного відшкодування належних позивачу для забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування, подальшого виконання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 р. № 26 (далі - Порядок № 26).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6.1 статті 6 ПК України визначено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

У пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п. 15.1 ст. 15 ПК України).

Відповідно до п.п. 41.1, 41.3 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Згідно з пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

У пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України закріплено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 60.5 ст. 60 ПК України).

Відповідно до п. 66.1 ст. 66 ПК України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, в тому числі, рішення суду, що набрало законної сили.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

В абзаці 2 пункту 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У п. 7 Порядку № 26 закріплено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків (абз. 3 п. 200.15 ст. 200 ПК України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України).

У пп. «ґ» п. 200.12 ст. 200 ПК України передбачено, що зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених пп. «а», «г» і «ґ» п. 200.12 ст. 200 ПК України, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що після набрання законної сили рішенням суду щодо скасування відповідних податкових повідомлень-рішень та встановлення права платника на формування та отримання певних податкових вигод у контролюючого органу на наступний робочий день після отримання такого судового рішення виникає обов'язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що податкові повідомлення-рішення від 30.01.2017 р. №№ 0003551404, 0003571404, винесені ГУ ДФС у м. Києві, скасовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2017 р. у справі № 826/4938/17, що набрала законної сили, і згідно з пп. 60.1.4 п. 60.1, п. 60.5 ст. 60 ПК України з того часу вважаються відкликаними, а у відповідача виникло зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відповідних узгоджених сум бюджетного відшкодування, належних позивачу, для забезпечення доступу органу, що здійснює казначейське обслуговування, можливості подальшого виконання.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, всупереч вимогам податкового законодавства та внаслідок допущення протиправної бездіяльності, відповідачем покладеного на нього обов'язку не виконано, що призвело до порушення прав позивача на отримання бюджетного відшкодування узгоджених сум.

При цьому, доводи апелянта про те, що рішення суду, на яке посилається позивач, оскаржено ним в касаційному порядку і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2017 р. було відкрито касаційне провадження, а тому, на його думку, в нього відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо відшкодування заявленої позивачем суми ПДВ, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що суперечать наведеним вище нормам податкового законодавства, відповідно до яких обов'язок податкового органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо відповідних узгоджених сум бюджетного відшкодування, належних платнику, виникає з моменту набрання відповідним судовим рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень законної сили, а не після закінчення процедури касаційного оскарження. Тим більше, що ухвалою ВАСУ, на яку посилається апелянт, виконання судового рішення не зупинялося.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності допущеної ним бездіяльності та не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: